Мозок психопата

Дізнайтеся, у чому різниця та як розпізнати потенційно небезпечних осіб у своєму оточенні.

Психопатами ми зазвичай називаємо людей, які легко втрачають самовладання, часто вдаються до нецензурної лайки і не упускають нагоди дати волю кулакам. Психопати – це ви­гадані герої книг і фільмів. А ще це цілком реальні постаті, які ввій­шли в історію своїми жахливими вчинками, від яких холоне кров у жилах.

«Психопати вирізняються стре­состійкістю. Їх не мучить почуття провини. Їм бракує емпатії. Вони вправно маніпулюють іншими людьми. Нещирі, поверхневі, лег­коважні, і до того ще й стражда­ють на манію величі», – перелічує директорка Інституту діагностики, висновків і психологічної допомоги Вищої школи бізнесу National-Louis University (Поль­ща) Магдалена Вайда.

Відкритий вебінар за участі психологині транслювався на офі­ційній сторінці навчального закла­ду у Facebook.

Щоб діагностувати психопа­тію, клініцисти послуговуються т. зв. опитувальником Хаера: 20 проявів характеру і поведінки па­цієнта оцінюють за шкалою від 0 до 2, де 0 – прояв відсутній, 1 – присутній частково і 2 – точно присутній. Якщо особа набирає більш ніж 25 пунктів, це означає, що вона є небезпечним психопа­том і з великою вірогідністю по­трапить до в’язниці.

Результат ~40 свідчить, що така особа є особливо жорстокою та безжалісною. А от результат ~20 вказує на те, що вона є паракримінальною (термін Роберта Д. Хаера) або ж просуспільною (тер­мін Джеймса Феллона). Такі осо­би не є брутальними вбивцями чи ґвалтівниками і можуть узагалі не виказувати свого «темного» ну­тра.

Тед Банді, один із найбільш кривавих серійних убивць США, який зізнався, що у 1974-1978 рр. на території шести штатів скоїв 30 убивств молодих жінок (однак ре­альна кількість його жертв досі не встановлена), набрав 39 пунктів зі 40. Убивства здійснював тупим знаряддям або шляхом удушення. Своїх жертв часто використову­вав сексуально як до, так і після убивства, вдаючись до некрофілії. Закінчив життя на електричному стільці.

Річард Рамірез – амери­канський серійний убивця, який вкоротив віку 14 людям (більшість злочинів вчинив у містечках, що належали до агломерації Лос-Анджелеса), – набрав 31 пункт.

Браян Девід Мїтчел – 34 пункти. Чоловік «прославився» тим, що у 2002 році викрав 14-річ­ну Елізабет Смарт з її спальні у Солт Лейк Сіті у штаті Юта, разом зі своєю дружиною утримував ді­вчинку у неволі впродовж дев’яти місяців, морив її голодом і багато­кратно ґвалтував. Подружжя засу­дили до довічного ув’язнення.

До вчинення найжахливіших злочинів схильна кожна третя особа з дисоціальним розладом особистості

Таких називають «справжніми психопатами». Пе­реважно це чоловіки. Вони не ді­ють імпульсивно. Щоб досягти своєї мети, застосовують агресію у запланований спосіб.

Ключові симптоми психопатії (згідно з опитувальником Хаера):

• легкість у висловлюванні ду­мок (під час першого знайомства така особа може навіть зачарува­ти);
• завищена або неадекватно висока самооцінка;
• необхідність у стимуляції (така людина часто відчуває нудь­гу);
• патологічна брехливість;
• схильність до шахрайства і маніпулювання;
• брак докорів сумління;
• поверхневе переживання емоцій;
• нечутливість;
• паразитичний спосіб життя;
• розв’язне сексуальне життя, часта зміна інтимних партнерів і трактування їх як предметів для задоволення власних сексуаль­них потреб;
• проблемне дитинство;
• брак відчуття реальності (живе у світі фантазій);
• брак довгострокових цілей;
• імпульсивність;
• відмова відповідати за свої дії, перекидання провини на ін­ших;
• численні шлюби, які не три­вають довго;
• кримінальне минуле (злочи­ни, скоєні у молодому віці).

Експертка зауважує: велика кількість психопатів не пересту­пає через закон, не застосовує насильства і не виявляє агресії. Вони добре функціонують у сус­пільстві і часто займають високі керівні посади.

Джеймс Феллон – нейробі­олог з Університету в Ірвіні (штат Каліфорнія, США) – один із най­більш відомих експертів у світі, який займається вивченням мис­лення кримінальних злочинців. Працює радником у Пентагоні. Одного разу він вивчав скани моз­ку убивць-психопатів (ще раніше дослідник встановив, що схиль­ність до психопатичного розладу є наслідком зменшення певних структур мозку, які відповідають за емоції). Жоден з МРТ-знімків не був підписаний. І от один зі ска­нів привернув особливу увагу нау­ковця. У Феллона не було сумнівів – такий може належати лише ра­фінованому психопату. Коли ж він дізнався, кому належить знімок, пережив справжній шок, адже це був скан... його власного мозку!

У нашому мозку є структури, які відповідають за зв’язок із психопатією:

• мигдалеподібне тіло, яке розпізнає потенційно небезпечні ситуації та провокує появу відчут­тя страху, неспокою;
• гіпокамп, який відповідає за емоційну пам’ять (пам’ятаємо не лише саму подію, а й емоції, які їй «товаришували»);
• кора головного мозку, яка «розшифровує» емоційні стани інших людей та регулює власні емоції;
• кінцевий мозок, який обро­бляє емоції.

Джеймс Феллон довів, що мо­зок психопата організований інак­ше, ніж мозок пересічної «здо­рової» людини. Окремі ділянки мозку психопатичної особи гірше сполучені між собою. Особливо ця різниця помітна, якщо подиви­тися на гачкоподібний пучок, який виконує роль сполучної ланки між сенсорними звивинами лобової частки, передньої частини скро­невої і кінцем звивини гіпокампу, внаслідок чого людина не здатна опанувати себе, не є самокритич­ною і не може адекватно оцінити наслідків своїх дій. Але ключовим є брак «гарячої» емпатії. Поділив емпатію на «холодну» і «гарячу» професор психології Кевін Дью­тон. «Гаряча» – це те, що ми від­чуваємо, коли спостерігаємо за іншими; «холодна» – це холодний аналіз чужих емоцій, який дозво­ляє нам максимально точно зро­зуміти, що інша особа думає або відчуває у цю мить, уможливлює абстраговану, спокійну обробку інформації. «Холодна» емпатія відповідає за розуміння, «гаряча» – за відчуття. У цьому головна різ­ниця. Психопати позбавлені «га­рячої» емпатії, цей дефіцит запо­внюють холодним «зчитуванням» емоцій інших людей.

«Однак щоб стати справжнім психопатом, змін у мозку недо­статньо. Треба ще носити у собі «ген зла», або, як його ще назива­ють, «ген воїна», – каже Магдале­на Вайда. Є два гени, які роблять людину схильною до насильства – CDH13 та МАОА.

Вчені проаналізували гени 900 злочинців у Фінляндії. 78 носіїв «кримінальних» генів у 13 разів частіше виявляли агресію у ми­нулому – убили когось чи завдали тяжких тілесних ушкоджень. Від 4% до 10% злочинів із застосу­ванням насильства науковці «при­писують» саме наявності «гена зла».

Дослідники з Каролінського інституту (Швеція) заспокоюють: навіть якщо ви й успадкували ці гени від своїх родичів, це не озна­чає, що вони у вас колись прояв­ляться. Потрібно, щоб були ще й чинники, які дозволять цим генам «пробудитися».

Що цікаво, згаданий доктор Феллон також виявив у себе «ген психопатії». У своєму генеало­гічному дереві знаний нейробі­олог ідентифікував... аж семеро убивць!

Айна Гулльхауген і її команда з Норвезького університету на­уки і технологій проаналізували всі дослідження за останні 30 ро­ків, які стосувалися психопатів, що відбували термін покарання у в’язницях. З’ясувалося, що всі злочинці мали спільну рису: батьків або опікунів, які з них знущалися у дитинстві, контролювали кожен їхній крок або, навпаки, не звертали на дитину уваги, через що вона почувалася кинутою напризволяще. Ставши дорослими, ці люди намагалися якось зарадити собі з болісним минулим, але робили це у пога­ний спосіб.

Психолог, психіатр Джон Мак­Дональд запровадив таке понят­тя, як «тріада психопатії». За його твердженням, у дитинстві психо­пати демонструють три харак­терні риси поведінки:

1. у віці 6-8 років страждають від нетримання сечі;
2. знущаються з тварин;
3. люблять дивитися на вогонь.

Павел Тухлін, якого у Гданську засудили до смертної кари за 9 убивств і 11 спроб убивства, під час судового розгляду зізнався, що у дитинстві він часто мочив­ся уві сні. Зранку матір або бать­ко перевіряли його ліжко, і якщо воно було мокрим, хлопця карали фізично, бо батьки думали, що він робить це навмисно. У схожому зізналися свого часу російський серійний убивця Андрій Чикати­ло і американець Давід Берковіц, який здійснив 1500 підпалів (біль­шість – ще до повноліття). Кароль Кот – серійний убивця з Кракова – також влаштував кілька пожеж, бо йому подобалося спостеріга­ти, як нажахані люди втікають з охоплених вогнем приміщень. У дитинстві він часто навідувався на бійню.

«Мені подобалося дивитися на смерть, і врешті мені засмакува­ла тепла кров», – розповідав він. Працівники бійні задля розваги пригощали хлопця кров’ю щойно убитих тварин. Потім він і сам по­чав убивати – жаб, курей, телят, виймав очі птахам.

«А от нейробіолог Джеймс Феллон ніколи не виявляв пси­хопатичних рис, і це – результат його виховання та освіти. А ще – наявність люблячої родини та приязного середовища», – підсу­мовує Магдалена Вайда.

З польської переклала і записала Соломія Сочинська.

Читайте також: Психічні захворювання як риси характеру