Передплата 2025 «Добра кухня»

Тут були легендарний бар «Нектар» і фотоательє Губерів

Сто років тому у «чиншовий» будинок на Саксаганського провели каналізацію, газ і електричну гілку фірми «Сіменс»

Архітектурна домінанта будинку: балкон другого поверху підтримують фігури атлантів авторства Петра Війтовича. Фото ЛМР
Архітектурна домінанта будинку: балкон другого поверху підтримують фігури атлантів авторства Петра Війтовича. Фото ЛМР

Львівська богема 1970-их добре пам’ятає культовий бар «Нектар», що був розташований на першому поверсі будинку № 11 на вулиці Панаса Саксаганського. «Нектар» відкрили 1973 року, там збиралася тогочасна «богемна» публіка — музиканти, поети, художники.

А оскільки «Богема» у радянські часи була явищем «соціально небез­печним», у «Нектарі» було повно сек­сотів («сєкретних сотрудніков», так тоді називали співробітників КДБ). Сам бар — звичайна совдепівська «точка» з широким асортиментом дешевого алкоголю і ка­вою. Уже в часи незалежності у барі про­довжувала, за звичкою, збиратися вже підстаркувата «богема»… «Нектар» закри­ли 2008-го. Після цього тут було кілька за­кладів громадського харчування, уже пре­міум-сегменту. Зараз на першому поверсі — модні бутики, комерційні заклади.

Але заслуговує на особливу увагу сам будинок на вул. Саксаганського, 11. Це житловий будинок, дуже гарний і знако­вий для Львова, зразок пізньої сецесії, пам’ятка архітектури місцевого значен­ня. Архітектор Владислав Підгородець­кий. Тут гарна сецесійна брама, а балкон другого поверху підтримують фігури ат­лантів авторства Петра Війтовича. Цей скульптор відомий передусім тим, що створив фігури муз, які прикрашають львівську Оперу.

У Державному архіві Львівської об­ласті є документація щодо цього будин­ку. Перша забудова цієї ділянки зафіксо­вана 1853 року, власник ділянки — граф Анджей Фредро, польський письменник, поет, філософ. Дозвіл на побудову дру­гої споруди видано 1875-го. У 1889 році власниками будинку було єврейське по­дружжя Натан і Сюзанна Ландес-Сегал. В архіві є їхнє звернення до львівського магістрату з проханням про реконструк­цію даху.

Будинок був «чиншовий» (тобто при­бутковий, де приміщення здавали у ко­ристування за гроші). Власники активно його розбудовували. 1910 року зверну­лися по дозвіл надбудувати третій по­верх (за «совковими» нормами, які в нас досі чинні, це четвертий поверх). Магі­страт дозволив. Того ж року власники просять дозволу надбудувати четвертий поверх, тобто горище. Для цього Лан­дес-Сегали взяли позику в міській касі взаємодопомоги. 1911 року подружжя попросило магістрат дозволити їм про­вести до будинку окрему електричну «гілку» фірми «Сіменс». У листопаді 1911-го власники отримали дозвіл на заселен­ня будинку. Сюди було проведено кана­лізацію, електрику і газ.

Від 1934 року в архівних документах з’являється листування з магістратом щодо розташованого у будинку № 11 фо­тоательє Зофії і Рудольфа Губерів. Вони орендували приміщення на горищі. Аж два роки, з 1934 по 1936-й, фотохудож­ники з’ясовують різноманітні нюанси щодо розміщення на фасаді будинку за­скленої вітрини розміром 1,6 на 0,9 ме­тра.

Губери були у Львові відомою роди­ною фотомитців. Про них дізнаємося з часопису «Галицька брама» 2003 року та видання Fotografia we Lwowie do roku 1939. Рудольф Губер (1875 — 1942 рр.) — член Львівського фотографічного то­вариства у 1903−1939 рр. Очолював це товариство у 1933 році. Був чудовим фотопортретистом. 1905 р. одружив­ся із Зофією Тшемеською — власницею фотоательє, яке вона успадкувала піс­ля смерті батька, Едварда Тшемесько­го. Прізвище фотомитця Тшемеського було своєрідною візитівкою Львова, та­кою як горілка Бачевського чи цукерня Залевського.

Родинний тандем Зофії і Рудольфа Губерів працював плідно. Від 1905 року вони брали участь у фотовиставках у Львові, Відні, Берліні, Мюнхені, отриму­ючи численні нагороди, дипломи, від­знаки. У 1935 р., після смерті дружини, Рудольф разом із донькою, також Зофі­єю, продовжує вести свій заклад «Фото-Губер».

Доля власників будинку і його відо­мих орендарів губиться після 1939 року. Остання письмова згадка про них у Дер­жавному архіві Львівської області: 1938 року Сюзанна Ландес подає прохання до магістрату про дозвіл на реконструкцію фасаду будинку.

Уже в наш час, протягом 2017 — 2019 років, Львівська міська рада провела в будинку комплексну реставрацію. Як розповіли «ВЗ» у пресслужбі ЛМР, там була велика проблема з дахом — він про­тікав. Також весь фасад був потрісканий, скульптури загрожували обвалом, у по­ганому стані були балкони, вази нагорі ледве трималися…

За два роки було проведено рестав­рацію фасадів (реставрація тиньку, бал­конів, декоративних елементів — ваз, кар­низів, гірлянд, скульптур), вхідної брами, відновлено покрівлю та конструктивні елементи даху, зроблено водовідведен­ня. Підрядна організація мала складність з доставкою матеріалів, особливо на по­крівлю. Підрядники дали гарантію на від­ремонтований дах — 50 років. Кошторис­на вартість робіт — 5 мільйонів 598 тис. грн. Мешканці фінансово не долучали­ся. Це був останній будинок, який у Льво­ві відреставрували без співфінансування мешканців.