Імбир-рятівник допоможе зігрітися, підтримати імунітет, полегшити симптоми застуди

Рослину здавна високо ці­нували у країнах Півден­ної та Південно-Східної Азії. Її підземне стебло із яскравим ароматом і терпким смаком ста­ло невід'ємною частиною кулі­нарних та лікувальних традицій Індії, Китаю та арабського світу: спершу як рідкісна дорога пря­ність, а згодом як звичний функ­ціональний продукт.

Сьогодні імбир переважно культивують у тропічних та суб­тропічних регіонах Азії, Афри­ки та Латинської Америки, де теплий клімат дозволяє отриму­вати стійкі врожаї.

У їжу використовують насам­перед корінь імбиру, оскільки саме він найбагатший на ефір­ні олії та біологічно активні ре­човини. Листя та стебла засто­совують рідше — зазвичай як ароматичну зелень. У кулінарії та побутовій медицині затребу­вані різні форми імбиру: свіжі ко­реневища, мариновані скибоч­ки, сушений порошок та аптечні екстракти — кожен варіант має свої особливості та власну сфе­ру застосування.

Лікувальні та профілактичні ефекти, вивчені у ході клінічних та лабораторних досліджень, обумовлені наявністю комплексу фенольних сполук та ароматич­них молекул. Їхня дія м’яка, з на­копичувальним ефектом, осно­вні «сфери впливу» — травна, серцево-судинна система, ме­таболічні процеси.

Підтримування травлення — стимуляція вироблення травних соків, прискорення випорожнен­ня шлунка, що дозволяє позбу­тися тяжкості після їди.

Допомога у боротьбі з нудо­тою — добре вивчений ефект, який використовують у разі за­хитування, на ранніх термінах ва­гітності, у разі ферментної недо­статності.

Антиоксидантна підтримка. Фенольні компоненти зменшу­ють шкоду, яку завдають вільні радикали, і підтримують клітин­ні захисні механізми.

Підтримування нормального рівня цукру. Регулярне вживання у складі раціону може трохи покра­щувати чутливість до інсуліну та згладжувати коливання глюкози.

Вплив на ліпідний профіль. У низці досліджень відзначено по­мірне зниження рівня тригліце­ридів та невелике покращення загального ліпідного балансу.

Легке розширення перифе­ричних судин. Ефірні олії по­силюють місцевий кровотік, що проявляється зігрівальним ефектом та покращенням мікро­циркуляції.

Допомога у разі застуди — до­помагає боротися із диском­фортними симптомами: закла­деність носа, біль у горлі, нудота, завдяки ефірним оліям має легку противірусну і протизапальну дії.

У кулінарії цю приправу ці­нують за тонкий баланс свіжос­ті, пекучості та цитрусових но­ток, який змінюється залежно від форми обробки. Свіжий ко­рінь дає яскравий аромат і со­ковитість, сухі порошки — більш концентроване відчуття тепла, а мариновані скибочки — кисло- солодкий акцент. Завдяки цьому діапазону смаків продукт легко адаптується до різних страв: він добре поєднується зі свининою, печінкою, надає пікантного сма­ку випічці, незвично «звучить» у пельменях, це ключовий компо­нент багатьох напоїв, у тому чис­лі алкогольних.

Гарбузовий суп-пюре з імбиром і насінням

600 г гарбуза, 1 морквина, 1 картоплина, 1 ріпчаста ци­булина, 2 зубчики часнику, 5 г імбиру, 700 мл овочево­го бульйону, 150 мл вершків 11%, 2 ст. ложки рафінова­ної олії, гарбузове насіння — до смаку.

Гарбуз очистити від твердої шкірки і насіння, нарізати куби­ками. Моркву і картоплю також очистити і нарізати кубиками. Цибулю і часник дрібно посікти.

У каструлі із товстим дном розігріти олію. Додати цибу­лю і обсмажувати на середньо­му вогні 4−5 хв, до м’якості. До цибулі додати натертий імбир і часник, перемішати і готува­ти ще 1 хв, потім додати гарбуз, моркву і картоплю.

Залити овочі бульйоном так, щоб він майже повністю по­кривав їх. Довести до кипіння, зменшити вогонь до середньо­го, накрити кришкою і варити 20−25 хв, поки всі овочі не ста­нуть м’якими.

На сухій пательні обсмажи­ти насіння гарбуза до легко­го рум’янцю і хрусткості, 3−4 хв. Стежити, щоб не підгоріло.

Зняти каструлю з вогню. За допомогою блендера подріб­нити вміст до однорідної маси. Розлити гарячий суп у таріл­ки. Додати ложку сметани або вершків, посипати підсмаженим гарбузовим насінням і свіжою зеленню.

Ялинка з імбирного печива

250 г борошна, 1 яйце, 2 ст. ложки коричнево­го цукру, 2 ст. ложки рідко­го меду, 2 ст. ложки моло­ка, 20 г вершкового масла, 0,5 ч. ложки меленого імбиру, 0,5 ч. ложки розпушувача, ¼ ч. ложки меленої гвозди­ки, ¼ ч. ложки солі.

Для глазурі: 225 г цукрової пудри, 1 білок, 1 ст. ложка ли­монного соку.

У сотейнику з'єднати цукор, мед, молоко та масло, постійно помішуючи, гріти доти, доки цу­кор не розчиниться.

У миску просіяти борош­но, імбир, гвоздику, розпушу­вач та сіль, перемішати. Додати яйце, перемішати і додати рідкі інґредієнти. Замісити тісто ви­делкою, а потім руками. Зібра­ти тісто в кулю і перекласти на стільницю, присипану борош­ном.

Роздрукувати 9−11 трафаре­тів зірок різного діаметра, вирі­зати їх.

Розігріти духовку до 180⁰С. Деко вистелити пергаментом. Присипати стіл борошном і роз­качати тісто завтовшки 0,5- 0,7 см. За допомогою трафа­ретів вирізати з тіста зірочки, перекласти на деко на відстані 2−3 см один від одного.

Випікати у розігрітій духовці 8−10 хв. Готові пряники остуди­ти.

Для глазурі у мисці з'єднати всі інґредієнти, збити міксером до гладкості. Залишити на 10 хв, перекласти у кондитерський мі­шок або пакет. Підібрати насад­ку для мішка або у пакеті зрізати ріжок. Потренуватися наносити глазур, за потреби взяти більшу насадку або збільшити отвір.

Починати складати ялинку із великої зірки, поступово пе­реходячи до найменшої, вико­ристати глазур для скріплення імбирних зірок. Глазур’ю, що залишилася, прикрасити ялинку.

Цитрусовий чай з імбиром

240 мл соку помела, 240 мл грейпфрутового соку, 20 г імбиру, 2 ст. ложки меду, 3 г кориці, 2 г духмяного пер­цю.

Очистити й натерти імбир на дрібній тертці.

У каструльку налити сік поме­ла і грейпфрута, додати 100 мл води, мед, імбир та прянощі.

Нагрівати на малому вогні, не доводячи до кипіння. Зня­ти з вогню, дати настоятися під кришкою 2−3 хв, процідити, роз­лити у чашки і подавати.