«Якщо юнак жив закордоном, повернувся і вступив у військовий ліцей — це свідчить про глибоку віру у майбутнє своєї країни»

«Дівчата за рівнем знань зазвичай випереджають хлопців»

Запитую начальника ліцею, полковника Юрія Гусара, чому вирішили цього року взяти відчутно більше дівчат.

«Дівчата за рівнем знань зазвичай випереджають хлопців, — каже пан Юрій. — У нас будуть змішані класи, і дівчата тягнутимуть за собою окремих хлопців. Досвід попередніх років показав, що розумні і дисципліновані ліцеїстки стимулюють хлопців краще вчитися».

Хоч ліцей є з посиленою фізичною підготовкою, відтак вступники мають мати відмінну фізичну форму, але останніми роками тут роблять ставку на високий рівень знань.

«Наші ліцеїсти мають бути розумні і освідченні. Для цього під час «днів відкритих дверей» ми робили кілька пробних тестувань для майбутніх вступників, щоб діти розуміли свій рівень знань і могли якнайкраще підготуватися, підтягнути «слабкі місця».

При вступі абітурієнти пишуть диктант з української мови, тестування з англійської мови й екзамен з математики. І я тішуся, що рівень знань цьогорічних вступників дуже високий. Серед наших «новобранців» є багато переможців міських та обласних олімпіад з різних предметів, — каже Юрій Гусар.

— Ще одна особливість цьогорічної вступної кампанії - багато дітей, які останні роки проживали закордоном і повернулися в Україну заради вступу у «крутянський» ліцей".

Такі діти були і у попередні роки і зазвичай повертались або з Польщі, або країн Балтії. Зараз таких вступників відчутно більше і головне — розширилась географія. Цього року вступали діти, які повернулися з Фінляндії, Німеччини, Румунії, Великої Британії, Австрії, та інших країн.

«Ця тенденція неабияк тішить та вселяє оптимізм. Якщо юнак кілька років жив закордоном, а тепер повернувся у воюючу країну і вступив у військовий ліцей — це свідчить про справжній патріотизм і глибоку віру у майбутнє своєї країни», — каже начальник ліцею.

Жив у Фінляндії, приїхав ступати у львівський військовий ліцей

Я поспілкувалася з кількома такими юнаками.

Тимур Селіванов родом з Броварів. Коли почалось повномасштабне вторгнення, він з мамою виїхав у Фінляндію. Каже, потрапили у цю північну країну випадково, бо коли покидали дім, не знали куди їх занесе доля. У Львові на вокзалі познайомились з подружжям з Бучі, які мали дім у Фінляндії, і вони запропонували їхати разом з ними. Так Тимур з мамою опинились у затишному містечку Вантаа. Тимур вчився у фінській школі, але в класі, де були лише українці, займався баскетболом і ворткаутом.

Коли прийшов час визначатися з майбутнім, вирішив, що буде надалі вчитися в Україні. Тимур з дитинства мріяв бути пожежником чи рятувальником, війна дещо скоригувала ці плани і він вирішив стати військовим. Мама порадила звернути увагу на ліцей ім. Героїв Крут.

Тимур зайшов на сторінку ліцею у ФБ, спостерігав за життям ліцею і вирішив, що хоче тут вчитися.

Запитую Тимура, чому вирішив вступати саме сюди, а не, скажімо, у Київський військовий ліцей ім. Івана Богуна.

«Тут унікальне поєднання чудових умов для фізичного розвитку і високий рівень викладання», — каже.

Богдан Рижков родом Франківщини. Після початку великої війни з мамою поїхав до Англії, де жив дідусь. Планували затриматися там недовго, але дідусь вмовив залишитися. Вирішили з мамою так: підуть у школу, і якщо Богдана візьмуть, то вони залишаться, а якщо відмовлять, то повернуться в Україну. І хлопця взяли. При тому, що він англійської не знав, але в школі запевнили, що навчать мови.

Навчання було безкоштовним, ще й забезпечували харчуванням. Богдан провчився в Англії чотири роки, тепер мову знає досконало. Мав багато друзів, займався футболом. Але продовжити навчання вирішив в Україні. Батько був в ЗСУ, але отримав поранення і тепер займається перевезеннями. Мама вирішила також повернутися в Україну і зараз пішла в ЗСУ.

Серед абітурієнтів — чимало дітей, батьки яких воюють, або загинули на фронті

До речі, за словами Юрія Гусара, ще одна тенденція, на яку він звернув увагу — серед абітурієнтів було чимало дітей, батьки яких воюють або загинули на фронті.

«На наших очах формуються сучасні військові династії: батьки або брати воюють, діти хочуть йти їхнім шляхом, — каже пан полковник.

Сумчанка Марія Сташко рішення вступати у військовий ліцей приймала сама. Батько Марії загинув на війні, саме тоді дівчина остаточно вирішила продовжити справу свого тата. Мама, яка працює лікарем-педіатром, спочатку була проти рішення доньки, але коли побачила непохитність і рішучість Марії, змирилася і згодом підтримала її вибір.

Оля Данішевська приїхала з Дніпра. Дівчина з дитинства мріяла стати пілотом. Вибирала, чи йти у цивільну авіацію, чи у військову. А ще на неї сильне враження справили книги Ремарка про війну, тож коли почалась велика війна в Україні, ухвалила рішення, що її майбутнє - це військова авіація. Після завершення ліцею їм. Героїв Крут хоче вступати у Харківський національний університет повітряних сил. І стати пілотом винищувача.

«Бути „крутяном“ — це круто»

«Приємно бачити серед нових „крутян“ мотивовану молодь, яка могла навчатися у приватних школах, зокрема — закордоном. Серед вступників є діти дуже заможних і статусних батьків, але вони зробили свідомий вибір на користь військового ліцею. Причому рівень знань цих дітей досить високий — за 12- бальною шкалою мають в середньому 9−11 балів. Вони вважають, що вчитися тут, у військовому ліцеї, це престижно і круто».

Коли запитував дітей, чому сюди вступали, так мені і відповідали: «Бути „крутяном“ — це круто».

Хоч вступна кампанія формально закінчилася, але шанс стати ліцеїстом ще цього року є. Другий рік поспіль керівництво ліцею залишає кілька резервних місць для додаткового набору. Розуміючи, в яких складних умовах ми живемо, що в силу різних життєвих обставин деякі діти фізично не встигли вчасно подати документи (зокрема — через перебування закордоном), 17 серпня матимуть можливість спробувати свої сили. І якщо отримають високі результати — зможуть стати ліцеїстами.