Фіолетова картопля захищає від старіння, покращує травлення

Фіолетова картопля — зовсім не диво генної інже­нерії, як може здатися на перший погляд. Одомашнювати разом із традиційною білою карто­плею її почали близько 8000 років тому у високогір'ях Анд у Півден­ній Америці - зараз на цих терито­ріях — Перу та Болівія. Для народів тих місць вона була важливою час­тиною кухні, її використовували у різних церемоніях. Цінність коре­неплоду була такою високою, що її навчилися добре зберігати, ви­сушуючи на морозі, і це дозволя­ло інкам створювати запаси хар­чування на роки вперед.

У XVI ст. іспанські конкістадо­ри привезли фіолетову картоплю до Європи. Але більшість вважа­ли її їжею бідняків і навіть думали, що картопля здатна спричини­ти проказу. Не подобався людям і «брудний» відтінок, який виходив під час варіння — перевагу відда­вали «шляхетним» білим або жов­тим кольорам.

У другій половині XX ст. у фіо­летовій картоплі виявили антоці­ани — потужні природні антиокси­данти, які також є у чорниці, ожині та синій капусті. І вони залиша­ються стабільними навіть під час теплової обробки. Так картопля перетворилася на преміальний корисний продукт, який включа­ють до свого раціону гурмани та любителі правильного харчуван­ня.

Завдяки антиоксидантам у ви­гляді антоціанів, споживаючи фі­олетову картоплю, можна боро­тися з окислювальним стресом, спричиненим вільними радикала­ми, захистити організм від пошко­джень клітин, гальмувати старін­ня. Завдяки калію та антоціанам можна тримати під контролем кров’яний тиск та підтримувати роботу серцевого м’яза, зберег­ти еластичність судин та запобігти розвитку атеросклерозу. Антиок­сиданти також чудово захищають клітини мозку від ушкоджень, по­кращують кровопостачання та можуть знижувати ризик хвороби Альцгеймера. До того ж вони чу­дово впливають на ділянки моз­ку, які відповідають за пам’ять та навчання. Антоціани також захи­щають сітківку ока від шкідливо­го впливу ультрафіолету та покра­щують кровообіг у капілярах очей, а значить, можна довше насоло­джуватися гострим зором. Лабо­раторні дослідження показують, що антоціани пригнічують ріст ра­кових клітин, зокрема у товстій кишці та молочній залозі.

Завдяки вмісту клітковини є високі шанси не допустити за­крепів і підтримати добру робо­ту кишківника. Також клітковина та складні вуглеводи довше пере­травлюються, а значить, відчуття ситості зберігатиметься довше.

Незважаючи на наявність у фі­олетовій картоплі крохмалю, вона має нижчий глікемічний індекс, ніж у білого коренеплоду. Антоці­ани сповільнюють засвоєння цу­крів у кровотоку, що запобігає різ­ким стрибкам глюкози та інсуліну. Для людей з інсулінорезистент­ністю та діабетом 2-го типу це найкращий вибір, але, звичайно, за помірного споживання. Кра­ще їсти картоплю охолодженою, наприклад, у салатах та поєдну­вати з некрохмалистими овоча­ми (броколі, шпинатом, огірками, помідорами, перцем, листови­ми салатами) та джерелами білка (м'ясом, рибою).

Існує понад 120 сортів фіоле­тової картоплі. М’якуш може бути як насичено-фіолетовим, так і си­нюватим, або взагалі мати мар­муровий вигляд.

Більшість сортів мають щіль­ну воскову текстуру та добре три­мають форму після варіння. Це робить фіолетову картоплю іде­альною для салатів, смаження та запікання. Але є і більш роз­сипчасті сорти, які підходять для пюре. З картоплі можна роби­ти чипси, ньокі, деруни та олад­ки. А ще цю картоплю використо­вують для приготування солодких страв, наприклад, тортів чи кек­сів, вона додає вологості і незвич­ного кольору.

Картопляні ньокі із соусом песто

500 г фіолетової картоплі, 125 г борошна, 1 яйце (жов­ток), 20 г вершкового мас­ла, білий перець, сіль, 100 г листя базиліку, 6 г часнику, 150 мл оливкової олії, 50 г пармезану.

Покласти неочищену карто­плю у форму, наповнену на ½ см сіллю. Запікати у духовці за температури 190°C 1 год, поки не стане м’якою.

Очистити картоплю і розтер­ти на пюре, додати борошно і жовток, сіль і перець.

Скачати довгі «сигари» діам. 1−1,5 см. Нарізати їх на шматоч­ки по 2 см. Скласти на посипану мукою дошку і поставити у холо­дильник.

Для соусу у кухонному ком­байні подрібнити сухі інгредієн­ти до отримання зернистої тек­стури, додати оливкову олію і базилік, не вимикаючи комбайн. Коли соус стане однорідним, але не перетертим на пасту, пе­релити його у посуд з невели­кою кількістю оливкової олії.

Покласти ньокі у киплячу під­солену воду. Коли спливуть, пе­рекласти у пательню з неве­ликою кількістю вершкового масла, трохи посолити. Дода­ти 1 ст. ложку соусу і злегка під­смажити, поки ньокі не вкри­ються ним. Подавати відразу ж, у глибокій тарілці. Посипати на­тертим стружкою пармезаном та прикрасити базиліком.

Картопляний суп-пюре

500 г картоплі, 1 моркви­на, 1 цибулина, 1 л м’ясного бульйону, 100 мл вершків 12%, 20 г оливкової олії, по 1 гілочці кропу і кінзи, сіль, чорний мелений перець.

Каструлю поставити на пли­ту і розтопити у ній вершкове масло. Додати посічену цибулю і натерту моркву, обсмажити до м’якості.

Картоплю очистити і наріза­ти великими кубиками. Поклас­ти до засмажки і залити буль­йоном. Дати закипіти і варити на середньому вогні близько 20 хв — поки картопля не стане м’якою.

Зменшити вогонь до слаб­кого і влити у каструлю із супом вершки. Додати сіль і чорний мелений перець. Помішуючи, варити ще 10 хв, вже на наймен­шому вогні. Вершки мають по­вністю з'єднатися із супом. Ви­мкнути нагрівання.

Спеціальною товкачем для пюре пом’яти картоплю та інші овочі на однорідну кремоподіб­ну масу. Якщо надто густа, до­дати бульйон чи воду. У цьому випадку суп-пюре доведеться ще раз довести до кипіння.

Усю зелень дрібно посікти. Суп-пюре із фіолетової картоплі розлити у глибокі тарілки і поси­пати зеленню.