Фестиваль пирогів у Словаччині
Найкращі вареники — у закарпатців

У Музеї української культури, що в місті Свиднику (Словаччина), відбувся традиційний День народних традицій. Частиною свята стали міжнародні змагання з приготування вареників (пирогів), що в рамках Днів європейської культурної спадщини Словаччині відбувалися вже вдвадцятьшосте.
Серед учасників змагань — колектив Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Музейна команда найшвидше справилася із завданням і приготувала вареники з двома видами начинок: картоплею і шкварками та сливовим лекварем.
Закарпатський леквар — це не звичайне варення. Леквар більше схожий на повидло, дуже густе та ароматне. Прийнято вважати леквар традиційною стравою угорської кухні, оскільки готують його із довгастих слив-угорок особливим способом, причому керують ритуалом приготування чоловіки. Використовують для приготування десерту свіжі стиглі сливи та воду — цукру, консервантів та спецій не додають. Варять леквар не один день.
Відповідно до закарпатської традиції, перед початком приготування повидла господар будинку риє в саду яму для вогнища та встановлює зверху величезний казан. У казан засипають очищені від кісточок сливи і доливають трохи води. Варять повидло в казанах з міді впродовж 20−30 год, залежно від кількості сировини. Масу в казані потрібно постійно помішувати, щоб вона не пригоріла. Слива виділяє сік, потім волога поступово випаровується, сливова маса стає щільною та тягучою. У готовому продукті зберігається вся користь фруктів. Щоб уникнути пригоряння слив до дна котла, їх постійно помішують схожим на весло інструментом з дерева.
З 50 кг слив виходить 25 кг леквару, який розкладають у глиняні горщики для зберігання. Якщо у скляних баночках повидло зберігається 2−3 роки, то у глиняних горщиках — до 10 років.
Леквар — універсальна страва. Оскільки цукор для варіння не використовують, повидло не надто солодке, тому його навіть намащують на традиційну закарпатську ковбасу пікницю.
Із залишків леквару готують ароматну сливовицю. Леквар дають навіть малюкам як вітамінну добавку у холодні місяці.
Вареники зі сливовим лекварем

Для тіста: 350 г + для підсипання борошна, 50 г масла, 1 яйце, 0,5 ч. ложки солі, 100 мл води.
Для начинки: 300−400 г густого сливового повидла.
Для подачі: 30 г (2 ст. ложки) панірувальних сухарів, 60 г розм’якшеного вершкового масла, дрібка меленої кориці.
Якщо до борошна додати яйце та вершкове масло — тісто вийде дуже еластичним та м’яким. Повидло має бути густим, щоб не випливало з вареників під час варіння. Загустити повидло можна, додавши в нього панірувальні сухарі.
Тісто. У миску просіяти борошно, зробити в ньому ямку, додати в неї сіль, яйце та розтоплене вершкове масло. Перемішати.
Поступово додаючи воду, замісити м’яке тісто, що не липне до рук. Воду вливати потроху, оскільки, залежно від вологості борошна, води знадобиться трохи більше чи менше.
Зібрати тісто в кулю, накрити серветкою і залишити за кімнатної температури на 20- 30 хв.
Стільницю посипати борошном і викласти тісто. Відрізати 1/3 частину тіста і розкачати на пласт завтовшки 0,3 см. Склянкою вирізати з тіста кружальця приблизно 6,5 см у діаметрі. Викласти у середину кожного кружальця по 1 ч. ложці повидла.
Формувати вареники, щільно защипуючи краї.
У каструлі довести до кипіння воду. Вкласти у закипілу воду підготовлену партію вареників. Перемішати, акуратно підчепивши ложкою вареники, щоб вони не прилипли до дна. Після того, як вареники спливуть на поверхню, варити їх 3−5 хв, до готовності тіста.
Для подачі розтопити у пательні 50 г вершкового масла. Всипати панірувальні сухарі та корицю. Обсмажити, помішуючи, до потемніння, 1−2 хв.
Готові вареники вийняти шумівкою та викласти в миску.
Вершкове масло, що залишилося, розтопити і полити вареники. Присмачити гарячою цукровою сумішшю.