Фестиваль пирогів у Словаччині

У Музеї української культури, що в місті Свиднику (Словаччина), відбувся традиційний День народних традицій. Частиною свята стали міжнародні змагання з приготування вареників (пирогів), що в рамках Днів європейської культурної спадщини Словаччині відбувалися вже вдвадцятьшосте.

Серед учасників зма­гань — колектив Закар­патського музею на­родної архітектури та побуту. Музейна команда найшвид­ше справилася із завданням і приготувала вареники з дво­ма видами начинок: картоплею і шкварками та сливовим лек­варем.

Закарпатський леквар — це не звичайне варення. Лек­вар більше схожий на повидло, дуже густе та ароматне. При­йнято вважати леквар тради­ційною стравою угорської кухні, оскільки готують його із довгас­тих слив-угорок особливим способом, причому керують ритуалом приготування чоло­віки. Використовують для при­готування десерту свіжі стиглі сливи та воду — цукру, консер­вантів та спецій не додають. Ва­рять леквар не один день.

Відповідно до закарпатської традиції, перед початком при­готування повидла господар будинку риє в саду яму для вогнища та встановлює зверху величезний казан. У казан за­сипають очищені від кісточок сливи і доливають трохи води. Варять повидло в казанах з міді впродовж 20−30 год, за­лежно від кількості сировини. Масу в казані потрібно постій­но помішувати, щоб вона не пригоріла. Слива виділяє сік, потім волога поступово випа­ровується, сливова маса стає щільною та тягучою. У готово­му продукті зберігається вся користь фруктів. Щоб уникну­ти пригоряння слив до дна кот­ла, їх постійно помішують схо­жим на весло інструментом з дерева.

З 50 кг слив виходить 25 кг леквару, який розкладають у глиняні горщики для зберіган­ня. Якщо у скляних баночках повидло зберігається 2−3 роки, то у глиняних горщиках — до 10 років.

Леквар — універсальна стра­ва. Оскільки цукор для варіння не використовують, повидло не надто солодке, тому його навіть намащують на традицій­ну закарпатську ковбасу пікни­цю.

Із залишків леквару готують ароматну сливовицю. Леквар дають навіть малюкам як віта­мінну добавку у холодні місяці.

Вареники зі сливовим лекварем

Для тіста: 350 г + для під­сипання борошна, 50 г мас­ла, 1 яйце, 0,5 ч. ложки солі, 100 мл води.

Для начинки: 300−400 г густого сливового повидла.

Для подачі: 30 г (2 ст. лож­ки) панірувальних сухарів, 60 г розм’якшеного вершко­вого масла, дрібка меленої кориці.

Якщо до борошна додати яйце та вершкове масло — тіс­то вийде дуже еластичним та м’яким. Повидло має бути гус­тим, щоб не випливало з варе­ників під час варіння. Загусти­ти повидло можна, додавши в нього панірувальні сухарі.

Тісто. У миску просіяти бо­рошно, зробити в ньому ямку, додати в неї сіль, яйце та роз­топлене вершкове масло. Пе­ремішати.

Поступово додаючи воду, замісити м’яке тісто, що не липне до рук. Воду вливати по­троху, оскільки, залежно від вологості борошна, води зна­добиться трохи більше чи мен­ше.

Зібрати тісто в кулю, накри­ти серветкою і залишити за кімнатної температури на 20- 30 хв.

Стільницю посипати борош­ном і викласти тісто. Відріза­ти 1/3 частину тіста і розкача­ти на пласт завтовшки 0,3 см. Склянкою вирізати з тіста кру­жальця приблизно 6,5 см у ді­аметрі. Викласти у середину кожного кружальця по 1 ч. лож­ці повидла.

Формувати вареники, щіль­но защипуючи краї.

У каструлі довести до ки­піння воду. Вкласти у закипілу воду підготовлену партію ва­реників. Перемішати, акуратно підчепивши ложкою вареники, щоб вони не прилипли до дна. Після того, як вареники спли­вуть на поверхню, варити їх 3−5 хв, до готовності тіста.

Для подачі розтопити у па­тельні 50 г вершкового масла. Всипати панірувальні сухарі та корицю. Обсмажити, помішую­чи, до потемніння, 1−2 хв.

Готові вареники вийняти шу­мівкою та викласти в миску.

Вершкове масло, що зали­шилося, розтопити і полити ва­реники. Присмачити гарячою цукровою сумішшю.