На перетині культур творив Бруно Шульц
У Дрогобичі 19−20 листопада відбудеться міжнародний науково-мистецький проєкт «Друга Осінь» з нагоди 82-их роковин загибелі Бруно Шульца
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/523194/shults.jpeg)
Чим ця подія привертає увагу? Що потрібно знати про феномен Шульца? Відповісти на ці запитання попросили двох учасників мистецької акції: українського історика та публіциста, перекладача, плідного дослідника українсько-польських стосунків Андрія Павлишина та Ґжеґожа Ґаудена, головного редактора газети «Річ Посполита» у 2004 — 2006 рр. та директора Польського Інституту Книги у 2008−2016 рр.
Про катастрофи ХХ століття
«Бруно Шульц, який, — розповідає Андрій Павлишин, — сформувався під впливом всесвітніх тенденцій у мистецтві та філософії свого часу, проте на суто галицькому ґрунті. Митець жив у катастрофічні часи світових воєн, варварського насильства, біженства мільйонних мас та зумовленого усім цим економічного краху. Йому судилося опинитися в стані жертв, а не бенефіціарів лиходійства. І тому Шульц поринув у рятівний світ міфу, фантазії, фантасмагорії, створивши для втечі від реальності унікальний стиль «магічного реалізму», насичений духом повсякденного життя Дрогобича, який він перетворив на символічне європейське місто першої половини ХХ століття.
/wz.lviv.ua/images/articles/2024/11/%D0%BF%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%BD.jpg)
Кадіш за Шульцом, поєднаний із багатоголосою християнською молитвою — це щорічна нагода нагадати дрогобичанам і мешканцям України загалом про катастрофи ХХ століття. Війна за незалежність проти фашистської росії болісно актуалізувала проблему цивільних жертв геноциду та загиблих від рук оскаженілих ксенофобів письменників, продовживши ряд, у якому перебуває Шульц, іменами Володимира Вакуленка та Вікторії Амеліної, інших численних творців. Символічним є сьогоднішнє сусідство в Дрогобичі - у парку Степана Бандери розташований військовий меморіал пам’яті тих героїв і героїнь, які полягли зі зброєю в руках на священній війні за свободу та незалежність. І тут же, буквально у кількох метрах знайшов своє місце Шульців меморіальний знак, який уособлює пам’ять про цивільних жертв воєн в Україні.
Окрім важливої для мене в метафізичному сенсі участі в традиційній церемонії молитви за всіх невинно убієнних та кадіша за Шульцом, я підтверджую свою відданість культурній і мистецькій спадщині Дрогобича, висловлюю солідарність із дрогобичанами в ці важкі дні. На цьогорічному фестивалі «Друга Осінь» я спробую нагадати його учасникам і гостям про польського поета, перекладача та історика Єжи Фіцовського, позаяк у 2024 виповнилося 100 літ від його народження. Цей творець, з підліткового віку закоханий у творчість Шульца, по крихтах і піщинках відновив його біографію та заклав підвалини посмертної світової слави дрогобицького маестро. Це рідкісний випадок відданості улюбленому письменникові, понад шести десятиліть пошукової праці, наполегливої промоції давно покійного автора, зокрема в Дрогобичі, де Єжи Фіцовський стояв біля витоків шульцівських фестивалів і музею у приміщенні університету. Окрім того, вже інтегральною частиною осіннього фестивалю в місті книжних людей Котермака, Франка і Шульца стали розмови про нові книжки, тож я з радістю представлю дрогобичанам у присутності автора книжку головного редактора «Ґазети Виборчої» Ярослава Курського «Дзяди й дибуки», присвячену складній історії його родини, в якій переплелися шляхетські польські витоки та єврейська компонента, що дало унікальний сплав. Майбутнім українським читачам либонь буде цікаво почути про одного з членів цієї родини, британського історика сера Льюїса Нам'єра, котрий був секретарем лорда Керзона й уклав для його потреб знамениту мапу розмежування українських і польських теренів у Галичині, яка перекреслила намагання польських націоналістів прокласти таку межу по Збручу".
Публічний маніфест
«Для мене, — визнає Ґжеґож Гауден, — Бруно Шульц — це кілька різних феноменів. Перший з них — це його видатна творчість, його життя у Дрогобичі. Другий — трагічна доля великого письменника, якого німець застрелив на вулиці за те, що він єврей. Третій феномен — це поціновувачі прози Шульца, його визнавці. Це універсальна релігія, а Дрогобич — її Єрусалим. Листопадова „Друга Осінь“ стала щорічним ритуалом для поціновувачів Шульца. Конче потребую бути тоді у Дрогобичі. Тішитися зустріччю зі стількома близькими людьми, з якими мене об'єднує любов до Шульца й об'єднують ті самі цінності. А екуменічна молитва на місці вбивства Шульца є публічним маніфестом цих цінностей. У ці миті я завжди глибоко зворушений. Дуже важливо для мене бути для Шульца, бути у Дрогобичі, бути в Україні та з Україною. У цей такий страшний для нашого сусіда час».
/wz.lviv.ua/images/articles/2024/11/%D0%B3%D0%BF%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD.jpg)
Текст підготували викладачка кафедри зарубіжної літератури та полоністики Дргобицького державного педагогічного університету імені І.Франка, шульцознавиця Віра Меньок та журналістка Ольга Куц.