На перетині культур творив Бруно Шульц

Чим ця подія привертає увагу? Що потрібно знати про феномен Шульца? Відповісти на ці запитання попросили двох учасників мистецької акції: українського історика та публіциста, перекладача, плідного дослідника українсько-польських стосунків Андрія Павлишина та Ґжеґожа Ґаудена, головного редактора газети «Річ Посполита» у 2004 — 2006 рр. та директора Польського Інституту Книги у 2008−2016 рр.

Про катастрофи ХХ століття

«Бруно Шульц, який, — розповідає Андрій Павлишин, — сформувався під впливом всесвітніх тенденцій у мистецтві та філософії свого часу, проте на суто галицькому ґрунті. Митець жив у катастрофічні часи світових воєн, варварського насильства, біженства мільйонних мас та зумовленого усім цим економічного краху. Йому судилося опинитися в стані жертв, а не бенефіціарів лиходійства. І тому Шульц поринув у рятівний світ міфу, фантазії, фантасмагорії, створивши для втечі від реальності унікальний стиль «магічного реалізму», насичений духом повсякденного життя Дрогобича, який він перетворив на символічне європейське місто першої половини ХХ століття.

Кадіш за Шульцом, поєднаний із багатоголосою християнською молитвою — це щорічна нагода нагадати дрогобичанам і мешканцям України загалом про катастрофи ХХ століття. Війна за незалежність проти фашистської росії болісно актуалізувала проблему цивільних жертв геноциду та загиблих від рук оскаженілих ксенофобів письменників, продовживши ряд, у якому перебуває Шульц, іменами Володимира Вакуленка та Вікторії Амеліної, інших численних творців. Символічним є сьогоднішнє сусідство в Дрогобичі - у парку Степана Бандери розташований військовий меморіал пам’яті тих героїв і героїнь, які полягли зі зброєю в руках на священній війні за свободу та незалежність. І тут же, буквально у кількох метрах знайшов своє місце Шульців меморіальний знак, який уособлює пам’ять про цивільних жертв воєн в Україні.

Окрім важливої для мене в метафізичному сенсі участі в традиційній церемонії молитви за всіх невинно убієнних та кадіша за Шульцом, я підтверджую свою відданість культурній і мистецькій спадщині Дрогобича, висловлюю солідарність із дрогобичанами в ці важкі дні. На цьогорічному фестивалі «Друга Осінь» я спробую нагадати його учасникам і гостям про польського поета, перекладача та історика Єжи Фіцовського, позаяк у 2024 виповнилося 100 літ від його народження. Цей творець, з підліткового віку закоханий у творчість Шульца, по крихтах і піщинках відновив його біографію та заклав підвалини посмертної світової слави дрогобицького маестро. Це рідкісний випадок відданості улюбленому письменникові, понад шести десятиліть пошукової праці, наполегливої промоції давно покійного автора, зокрема в Дрогобичі, де Єжи Фіцовський стояв біля витоків шульцівських фестивалів і музею у приміщенні університету. Окрім того, вже інтегральною частиною осіннього фестивалю в місті книжних людей Котермака, Франка і Шульца стали розмови про нові книжки, тож я з радістю представлю дрогобичанам у присутності автора книжку головного редактора «Ґазети Виборчої» Ярослава Курського «Дзяди й дибуки», присвячену складній історії його родини, в якій переплелися шляхетські польські витоки та єврейська компонента, що дало унікальний сплав. Майбутнім українським читачам либонь буде цікаво почути про одного з членів цієї родини, британського історика сера Льюїса Нам'єра, котрий був секретарем лорда Керзона й уклав для його потреб знамениту мапу розмежування українських і польських теренів у Галичині, яка перекреслила намагання польських націоналістів прокласти таку межу по Збручу".

Публічний маніфест

«Для мене, — визнає Ґжеґож Гауден, — Бруно Шульц — це кілька різних феноменів. Перший з них — це його видатна творчість, його життя у Дрогобичі. Другий — трагічна доля великого письменника, якого німець застрелив на вулиці за те, що він єврей. Третій феномен — це поціновувачі прози Шульца, його визнавці. Це універсальна релігія, а Дрогобич — її Єрусалим. Листопадова „Друга Осінь“ стала щорічним ритуалом для поціновувачів Шульца. Конче потребую бути тоді у Дрогобичі. Тішитися зустріччю зі стількома близькими людьми, з якими мене об'єднує любов до Шульца й об'єднують ті самі цінності. А екуменічна молитва на місці вбивства Шульца є публічним маніфестом цих цінностей. У ці миті я завжди глибоко зворушений. Дуже важливо для мене бути для Шульца, бути у Дрогобичі, бути в Україні та з Україною. У цей такий страшний для нашого сусіда час».

Текст підготували викладачка кафедри зарубіжної літератури та полоністики Дргобицького державного педагогічного університету імені І.Франка, шульцознавиця Віра Меньок та журналістка Ольга Куц.