Це не про нафту, але врешті-решт — про нафту

Взявши у заручники дітей та пенсіонерів вони вважали, що запобігнуть наземній операції армії оборони Ізраїлю. Даремно. Цього разу правління терористичного угруповання Хамас у секторі Газа буде викорінено ізраїльською армією. Щоправда, часу у неї небагато, бо через два-три дні «правозахисні» світові організації знову зчинять галас, що відповідь є непропорційною завданій шкоді. Так, якби може бути якась «пропорційність» свідомому знищенню людей, при якому загинуло понад 700 цивільних та тисячі інших було поранено.

Підвищення ціни на нафту та золото вигідно росії, бо додає їй ще кільканадцять доларів для продовження агонії її агресії проти України. Але все ж таки, не росія, а Іран безпосередньо готували цей терористичний напад. Причому так таємно, що навіть значна кількість керівництва Хамасу не мала про це інформації. Тому, мабуть, їм вдалося приспати ізраїльську розвідку, яка спиралася на своїх інформаторів серед політичного керівництва Хамасу.

Цей «успіх» Ірану ставить у незручне становище президента Байдена, який нещодавно дав згоду на розморозку певних активів Ірану. Іранська нафта становить 3% світового експорту і тому може сприяти зменшенню світових цін. Мабуть, президент Байден пішов на поступки Ірану через тиск європейських союзників, які більше, ніж США потерпають від високих цін на нафту.

Китай теж виграє від цього терористичного акту. Йому вдалося налагодити процес зближення між Іраном та Саудівською Аравією, що може сприяти більшому контролю з боку Китаю за світовою ціною нафти. Особливо, якщо взяти до уваги, що ще один нафтовий гравець — росія — все більше стає сировинним придатком Китаю.

Тому Китай теж не був зацікавлений у налагодженні нормальних стосунків між Саудівською Аравією та Ізраїлем, що давало би змогу Саудівській Аравії мати більшу підтримку США і у такий спосіб несильно дослухатися до порад Китаю. А прорив у стосунках між Ізраїлем та Саудівською Аравією ось-ось мав статися. Тепер його, скоріше за все, буде поставлено на паузу. Тому держсекретар США Блінкен висловився у тому сенсі, що безпосереднього зв’язку між агресією росії та терористичним нападом бойовиків на цивільне населення Ізраїлю немає.

Колишній президент і нинішній кандидат у президенти Дональд Трамп радісно потирає руки. Бо він був прихильником жорсткого курсу щодо Ірану і тепер зможе критикувати «розморозку» активів Ірану, до якої вдався президент Байден. Він буде казати приблизно так: «Скільки вовка (тобто Іран) не годуй, а він усе одно буде прагнути втекти до лісу: взяв розморожені гроші в Байдена та з „вдячністю“ влаштував на ці гроші теракт в Ізраїлі».

Суть же проблеми полягає у тому, що якщо віддати Іран повністю в обійми Китаю, то вся іранська нафта піде тільки до Китаю і не буде потрапляти на світовий ринок. І тому не сприятиме зменшенню світових цін. Китай матиме дешеву нафту, а решта світових виробників — дорогу.

Від цього постраждає у першу чергу Європа, тобто європейська економіка.

Вирішення цієї проблеми, мабуть, полягає у створенні стратегічного запасу нафти для Європи, як це зробили США для себе у 1975 році, після раптового припинення постачання нафти на світовий ринок арабськими країнами.

Агресія росії проти України теж є енергетичним шоком, на який розраховувала росія. У кремлі були впевнені, що загроза припинення постачання нафти та газу до Європи, змусить її погодитися з загарбанням України. Вони жорстоко прорахувалися.

Ціни у Європі вже стабілізувалися через масові поставки скрапленого газу з США.

Для газу існують численні підземні сховища у Європі, які виконують функцію резерву і захищають від раптових припинень постачання. Слід те саме зробити для нафти: створити великий резерв, який використовується не тільки на чорний день, але й для стабілізації ціни, коли вона занадто високо йде догори. Цей резерв має поповнюватися тільки тоді, коли ціни на нафту є низькими. Це є розумною ринковою відповіддю на монопольну змову країн-видобувників нафти, що зветься ОПЕК+.

Не тільки у постачанні газу, але й у постачанні нафти, Європа значною мірою залежала від росії. На середину 2022 року 31% всієї нафти Європа імпортувала з росії. Наприкінці 2022 року імпорт з росії впав до 18%, а США вийшли на перше місце, подолавши планку у 18% поставок. Норвегія та Казахстан теж збільшили поставки.

Щоправда, багато європейських політиків так заскочені ідеєю «зеленої» енергетики, що вороже сприймуть створення нафтового резерву. Але європейський бізнес має підказати цим політикам, що дивитися на проблеми економіки через рожеві окуляри «зеленої» енергетики — є програшною стратегією.

Боротьба за світові ресурси майбутньої економіки, такі як літій — це дуже далекоглядна політика. Але не слід забувати і про сьогодення: нафту ще ніхто не скасовував. Якщо занадто захоплюватись далекозорістю і нехтувати нагальними проблемами, то буде іще не один терористичний напад у світі.