В нашому уряді не знайшлося свого Черчилля
Ця війна є в першу чергу є війною за нашу ідентичність. І культурно-інформаційний простір — також поле бою, причому дуже важливе
За що воюємо?
Перерозподіл бюджетних видатків на користь оборони і скорочення решти витрат під час війни — неминуче і необхідне.
Те, що половину всіх видатків, передбачених проєктом державного бюджету на 2023 рік, буде спрямовано на сектор оборони й безпеки — безумовно, правильно.
Україна має перемогти в цій війні на полі бою. Але ця війна є в першу чергу війною за нашу ідентичність. І культурно-інформаційний простір — також поле бою, причому дуже важливе.
Внесений урядом проєкт державного бюджету на 2023 рік свідчить, що влада не розуміє й не збирається розуміти цієї важливої істини.
В нашому уряді не знайшлося свого Черчилля, якому приписують слова «за що ж ми тоді воюємо?!» на пропозицію скоротити видатки на культуру під час війни.
Тому видатки на культуру, на якій і до війни любили надмірно «економити», ріжуться з особливим завзяттям — не на відсотки, хай навіть двозначні, а в рази.
Якщо в довоєнному 2021 році на виробництво національних фільмів передбачалося 587 мільйонів гривень, то в 2023 заплановано лише 85 — скорочення на 85% або майже в 7 разів. А програма виробництва фільмів патріотичного спрямування скасована взагалі. Те, що держави, які хотіли перемогти війні, навпаки, намагалися приділяли більше увагу кінематографу, є для нашого уряду надто складною матерією.
Зрештою, про яку підтримку національних фільмів можна говорити, якщо просто доводиться боротися проти так званої «реорганізації» Довженко-центру. Який знищують не окупанти, а своя українська влада.
Фінансування програм Українського культурного фонду зменшується в 10 разів — з 564 мільйонів гривень у 2021 році до 56 мільйонів у 2023.
Видатки на Український інститут книги, підтримку книговидавничої справи та популяризацію української літератури у світі скорочуються в 9 разів — зі 115 мільйонів у 2021 році до менш ніж 13 мільйонів у 2023.
Між іншим, це означає, що уряд навіть не збирається виконувати ухвалений у червні цього року конституційною більшістю парламенту і підписаний президентом закон про підтримку з січня 2023 року книгарень і книжкові сертифікати для дітей. І схоже, що це не просто «економія», а системна політика. Адже ще один закон, який узагалі не потребує бюджетних видатків, але забороняє книжковий імпорт з Росії й захищає український книжковий ринок від впливу «русского міра», президент, усупереч Конституції і національним інтересам, уже три місяці тупо не підписує.
Але як тільки мова заходить про речі, сумнівні з точки зору національних інтересів, та важливі для особистого піару можновладців, гроші в дивний спосіб знаходяться. Наприклад, видатки на телерадіопрограми «для державних потреб» не лише не скорочуються порівняно з 2021 роком, а зростають у 2,3 рази — зі 161 до 535 мільйонів гривень. Бо це не якісь там книги, фільми чи культурні проєкти, а телеканали «Дом» і «Freedom». Саме так нинішня влада уявляє пріоритети культурної політики.
