Монстр помирає від "тисячі порізів"
Російська армія зустрілася з українським суспільством, і в такому протистоянні шансів у російської армії нема
Багато пишуть останніми днями про те, що у значної кількості людей є відчуття, що вони роблять недостатньо. Психологи пояснюють причину цього відчуття, яке, я певен, багато хто з нас поділяє; а популярні блогери запевняють: що б ти не робив задля перемоги, це важливо. Навіть ті, хто тримає в руках автомат, часом переживають, що комусь на інших напрямках оборони набагато важче, а вони ще живого окупанта на очі не бачили.
А я хочу запропонувати трохи інший погляд на цю справу. Я вже писав, що фундаментальна причина української перемоги та російської поразки - перевага українського мережевого суспільства вільних людей над ієрархічно-централізованою системою людей-гвинтиків. Ця мережа вперше яскраво проявилася і була вивчена на Майдані. Саме там стало вперше зрозуміло: сила такого суспільства в тому, що кожен і кожна самостійно робить речі, які вважає за потрібне та варте своїх зусиль; а далі спрацьовує "закон великих чисел", і без наказів все виявляється зроблено. Перемогти таку систему неможливо. Захопити центр такої системи неможливо, бо в неї немає центру (нагадаю, Інтернет народився як рішення проблеми вразливості централізованої системи комунікацій). Випадіння окремої ланки нічого не означає, бо відбувається багаторазове й незалежне дублювання функцій. Це дублювання, але з різними стратегіями, бо кожна команда сама собі свою придумала, призводить до того, що монстр помирає від "тисячі порізів" (стара китайська стратагема), а одна з незалежно випущених (часто навмання) стріл ймовірно потрапить в око дракона.
Тогочасний плакат точно відображає цей сенс.
Путін думав, що російська армія має зустрітися з українською армією, яку він, звісно ж, недооцінив, але яка все одно набагато менша за потужністю. Але російська армія зустрілася з українським суспільством, і в такому протистоянні шансів у російської армії нема.
