Кладовище російських надій

І не треба нашій владі тягти Україну на це кладовище

У сучасній Росії ніколи не винайдуть iPhone або IMAX. Ніколи не знімуть «Матрицю"або «Володар перснів». Ніколи не сконструюють Теслу або Гіперлуп. Ніколи не створять Instagram або Google. Ніколи не знайдуть ліки від раку чи СНІДу. Вони можуть спробувати скопіювати чужий винахід, але за підсумком це буде потворно, кострубато і в фіналі виявиться на службі ФСБ. Така історія спіткала ВКонтакте. Можуть вкрасти чужі розробки і зробити калашников. Можуть створити ГУЛАГ і його варіації, але чим тут пишатися? Можуть вкрасти Крим і переробити його на величезну військову базу. А все чому? Тому що на чолі ідеї цієї держави стоїть не вільнодумство і свобода підприємництва, а принцип «як би вкрасти», але не створити. Принцип цей древній і звичний росіянам. Мабуть, це одна з тих самих горезвісних духовних скреп. Ось і нічим пишатися жителям РФ, крім сумнівного минулого і бухого сьогодення. А хочеться.

Тому, щоб задовольнити цю потребу, російські ЗМІ напихають їх псевдонадіями. Так з’являються E-мобіль, YotaPhone, польоти зі стерхами, КримНаш та інші мертвонароджені проекти. Замість створення нового в Росії успішно паразитують на старому. Навіть перемогу над нацистською Німеччиною, яка була б неможлива без союзників, сучасна влада РФ нахабно намагається монополізувати і використовувати для пропаганди сучасних імперських поглядів.

Будувати свою політику на чужих заслугах і не помічати їх — це стара совкова традиція, якої не змінює путінська команда. Так за часів, коли Путін був прем'єр-міністром, він заявив, що Росія перемогла б у Великій Вітчизняній війні, навіть якщо б Україна не входила до складу Радянського Союзу. А потім додав: «Це означає, що війна виграна, не хочу нікого ображати, за рахунок індустріальних ресурсів РФ. Це історичний факт, це все в документах». Збрехав двічі і не почервонів. Хоча він-то добре знає, що без українців і американського ленд-лізу Радянський Союз міг розраховувати лише на поразку. Просто привласнювати собі чуже — це вже стабільна практика всіх російських політиків, які самі родом з СРСР.

Так було в Росії раніше, так є зараз, так буде і далі. Вся справа в тому, що бензоколонка, нехай і з ядерною зброєю, може лише заправляти автомобілі, але не створювати їх. Замість автомобілів виходять відра з гайками, яким дають ім'я Лада-Калина або Лада-Пріора. Або Аурус, який зовні злизаний з Rolls-Royce, а по суті те ж відро з гайками. У РФ можуть розповідати про свої літаки Sukhoi Superjet, але з’ясовується, що вони на 77% складаються з імпортних деталей. Але на 23% вони ж з російських деталей, може заявити середньостатистичний фоловер Кремля. Так згоден! На 23% — це російський літак. Саме тому він ненадійний, а двигун вимагає капітального ремонту на 1−2,5 тис. годинах експлуатації, у порівнянні з 8−9 тис. годин у західних двигунів.

Є такий міф про царя Мідаса, який перетворював на золото все, до чого торкався. Так от Росія — це якийсь антиМідас. Все, що робить або до чого торкається Росія, перетворюється в підсумку на продукт, який по суті схожий на фекалії. Не важливо, що це —автомобіль, Сколково, новинний канал, створення держави або ток-шоу, але фінал передбачуваний. А гроші розпиляють. Ось це в Росії навчилися робити найкраще. Так, схеми в Кремлі придумують фантастичні і пиляють бюджетні кошти так, що аж гай гуде. У таланті обкрадати свій народ їм немає рівних. В результаті Путін і його оточення багатіє і п'є шампанське Cristal, а народ зубожіє і п'є настоянку глоду. Тут все зрозуміло.

Хоча треба визнати, що є все-таки ще кілька напрямів, у яких Росія абсолютний лідер. Вона лідер зі створення собі ворогів. За кілька років вона змогла з дружньої їй України створити кровного ворога, а більшу частину русофільського населення переагітувати на непримиренних опонентів. Для цього Росія анексувала Крим, окупувала частину Донбасу, фінансувала манкуртів, сепаратистів і вбивала українців. В результаті у Кремля вийшло-таки налаштувати українців проти себе. Це, безперечно, талант, але кому він потрібен, крім самої Росії?

І ми, і росіяни вийшли з одного середовища. З СРСР. Там було і хороше, і погане. Поганого було більше, тому совок здох, як не життєздатний. Ми потопталися на місці, увійшли в смутні часи, але в підсумку рушили в бік більш привабливої моделі. В бік держав з європейськими цінностями. Ця модель не ідеальна, але значно краща за совок і те, що ми отримали після розвалу СРСР. Росіяни ж навпаки ностальгують за тюрмою народів і під керівництвом Кремля реставрують стару модель. Почали з урізання прав і свобод своїх громадян, оголосили війну інакомисленню, потім перейшли на агресивну політику щодо своїх сусідів і розв’язали кілька воєнних конфліктів, а потім… Повна реставрація брєжнєвщини з поправкою на сучасні умови. А зараз Путін переписує Конституцію, щоб отримати абсолютну і безмежну владу. Хоче бути практично царем. А росіяни смиренно терплять. І все це на ресурсній економіці.

Підсумок передбачуваний. Скільки часу проіснує це штучне утворення, я не знаю, але закінчить воно так само, як і СРСР. Це зумовлено. І найкращим доказом правильності нашого вибору можна вважати те, що ми не бачимо черги з країн, які хотіли б влитися в Росію, але зате багато хто хоче стати частиною ЄС. Ми не бачимо потоку тих, хто бажає жити в Росії через якість життя, верховенство права, комфорт проживання або дотримання прав і свобод громадян. Ні, туди біжать ментально близькі росіянам люди, які не їдуть на Захід з двох причин — або мов не знають, або в совку їм звичніше. Тому що при виборі вигрібна яма чи сад як місце проживання, вибір на користь саду очевидний.

З усього цього є тільки один висновок — вектор ми вибрали правильний, а рухатися в цьому напрямі треба було раніше і швидше. І якщо історія не визнає умовного способу і на «раніше» нам вже не вплинути, то швидше ми можемо. Для цього треба багато зробити. Але за нас це ніхто робити не буде. Просто треба не тільки говорити про цей вибір, але й докладати надзусиль, щоб у нас з’явилися реальні досягнення. Треба і з корупцією боротися, і соціальними питаннями займатися, і просвіщати українців, і сприяти зростанню економіки, і судово-правоохоронну систему реформувати, і свободу слова захищати, і з російською присутністю боротися, і армію посилювати, і багато іншого робити. А, головне, безжально карати за крадіжки з бюджету кришування корупціонерів. Нових і старих. Будь-яких. Без цього нічого не буде. Шанси на позитивний результат у нас дуже високі. Просто керівництву України давно пора переходити від обіцянок і порожніх слів до справ. Не варто так активно дрейфувати в бік Росії. Адже, по суті, це не наш цивілізаційний вибір. Ми повинні всіма силами рухатися в бік Європи і її цінностей, не забуваючи про свої інтереси.

Зараз же я бачу інше. Бачу не тільки спроби загравання з Росією, але й сповзання в її орбіту впливу. Це бачу не я один. Це бачать і наші західні партнери. І якщо цей вектор не зміниться, то зміниться їх ставлення до України. А вина за це буде на Зеленському, його натовпі прислужників і виборців, які привели його до влади. І нащадки нам цього не пробачать. Ще раз нагадаю, що Росія не створює, а копіює або краде. Не вирощує ідеї і свободи, а знищує. Не є колискою еволюції, а лише кладовищем надій. І не треба нашій владі тягти Україну на цей цвинтар. Ми просто не дамо.

Переклад з російської

Джерело