«Мовчи - зійдеш за розумного…»

По-іншому бути і не могло. Все, що ми (ті, хто не голосував за Зеленського та застерігав інших) передбачали, засвідчила телефонна розмова новообраного президента України і президента США Дональда Трампа.

Що ми з неї дізналися про Зеленського? Що це недалека, меншовартісна, лицемірна особа з явними авторитарними нахилами.

Зеленський у цій розмові нагадував васала, який готовий усіляко догоджати господарю. Він не вів рівноправний діалог, а запопадливо підтакував. Коли Трамп сказав, що країни Європейського Союзу, зокрема Німеччина, мало допомагають Україні, Зеленський, щоб підіграти співрозмовнику, підтвердив, що згідний не на сто, а на тисячу відсотків. Якби мав хоч трохи почуття дипломатичного такту, вже не кажу про елементарну вдячність нашим європейським партнерам, то просто промовчав би. Як кажуть у народі, мовчи — зійдеш за розумного. Але намагання вислужитися, сподобатися переважило елементарну обережність.

Звичайно, Зеленський не сподівався, що розмова стане публічною. Та після WikiLeaks треба бути більш обережним і далекоглядним. Але чого ми хочемо від малоосвіченої і недосвідченої особи, яка випадково стала президентом країни? Неготовність до цієї ролі, не кіношної, а реальної, проявилась у всій потворній красі. Чи захоче після цього та ж Німеччина заступатися за країну, якою керує такий дворушний, підленький лідер.

У цій розмові також проявились авторитарні замашки Зеленського. Бажання запевнити Трампа, що у нього буде «свій на сто процентів» Генеральний прокурор, іншими словами кишеньковий, та більшість у ВР, свідчить, що про такі речі, як верховенство права, розділення повноважень різних гілок влади, демократичні процедури, він зеленого поняття не має. А якщо й має, то готовий повністю ними нехтувати. По суті, він перед Трампом хизувався необмеженою владою, значно більшою, ніж у самого Трампа. Бо в американській державній машині існує система стримувань і противаг. Президент США має великі повноваження, але він не всесильний. Його може підгоригувати Конгрес, а незалежний суд — скасувати будь-яке незаконне рішення президента. Зокрема, Конгрес змусив Трампа застосувати санкції проти Росії, хоч він й усіляко пручався та зволікав.

Натомість Зеленський, всупереч передвиборним обіцянкам, безцеремонно розставив своїх людей на всі ключові посади в державі.

Після оприлюднення цієї розмови в Конгресі США розпочали процедуру імпічменту Трампа. Зрозуміло, у Верховній Раді, де тотальна «зелена» більшість, про імпічмент ніхто й не заїкнеться. Але ця скандальна історія мала би вкотре відкрити очі тим, хто не хоче бачити очевидного. Та з часом, переконана, і для прихильників Зеленського набереться критична маса для переоцінки свого кумира.