Передплатити Підтримати

Синдром Чемберлена

Коли президент США Дональд Трамп запропонував європейським колегам повернути Росію до Великої вісімки, він двічі розлютив глав урядів Німеччини, Франції та Великої Британії.

Вони це сприйняли, як бажання американського президента тягати каштани з вогню чужими руками. Англійці щойно постраждали від затримки іранського танкера, бо іранці захопили у відповідь англійський танкер. Трамп мав би дати наказ П'ятому Флоту США продемонструвати Ірану силу в Ормузькій протоці, але він цього не зробив, як і не наважився на атаку на Іран після того, як той збив американський безпілотник. Тому англійці прийняли рішення відпустити іранський танкер, щоб іранці відпустили англійський.

Наступного дня Трамп закликав європейських лідерів повернути Росію до Великої вісімки, яку звідти викинули після загарбання Криму у 2014 році. Трамп чудово розуміє, що це буде сприйнято світовою спільнотою, як мовчазна згода із загарбанням Криму. Тому вирішив зробити хорошу міну у поганій грі і звинуватив свого попередника, президента Барака Обаму у тому, що той нібито вигнав Росію з Вісімки через слабкі нерви, бо ніякої реальної потреби у цьому не було. Знову ж таки він чекав, що європейські лідери приймуть таке непопулярне рішення замість нього, бо вважав (на жаль, небезпідставно), що у глибині душі вони теж цього бажають.

Але він недооцінив «синдром Чемберлена». Невілл Чемберлен обіймав посаду британського прем'єра з 1937 по 1940 рік. З його іменем асоціюється ганебна політика умиротворення агресора (Гітлера.- Ред.), що зробила Другу світову війну тільки більш кривавою.

Ніхто з європейських лідерів не хоче виглядати Чемберленом. Тому канцлер Німеччини Меркель, президент Франції Макрон та прем'єр Великобританії Джонсон зробили спільну заяву про те, що Росію зарано повертати до Вісімки.

У США діє постанова Конгресу, яка забороняє президенту знімати санкції з Росії без згоди Конгресу. І це обмеження Трамп обійти не може. Але виключення Росії з Вісімки не вважається санкціями, тому формально Трамп своїм закликом не порушує закону.

Але моральна шкода для європейських лідерів від такого кроку перебільшує шкоду від скасування реальних санкцій. Поновлення статусу Росії серед цивілізованих держав без повернення суверенітету над Кримом Україні засвідчить цілій європейській громаді, що їхні лідери нічого не навчилися з часів Мюнхенської змови 1938 року. І у цьому слід вбачати велику користь від синдрому Чемберлена.

Як би там не було, українській владі не слід посипати голову попелом. У міжнародних стосунках кожна країна захищає насамперед власні інтереси. Якщо західні країни схочуть виправдати свою слабкість, можуть сказати, що дотримувалися санкцій щодо Росії більш ретельно, ніж це робила сама Україна.

У нас є своє домашнє завдання: заохочувати іноземні інвестиції поліпшенням інвестиційного клімату та непідкупністю судів. Збільшувати видобуток газу, зменшувати «допомогу» олігархату за рахунок державного бюджету.

І якщо виконати це домашнє завдання «на відмінно», Крим повернеться під юрисдикцію України. Не милістю західних урядів, а через їхні державні інтереси. Це станеться, коли будуть змушені рахуватися з інтересами українського уряду так, як змушені рахуватися з інтересами один одного.