Що я з жахом зрозумів про Росію
Російська влада здійснила силовий транзит від авторитаризму до повної примусової деспотії
Я дуже погано спав цієї ночі у своєму ліжку. Мені дуже важко, що чимало моїх друзів і соратників знемагають у районних ОВС Москви після позавчорашнього мітингу. В якомусь маревному півсні я бачив таких собі чолов’яг у пластикових обладунках, що гамселили кийками людей, пов’язуючих по чотири одного, бачив величезних чорних вівчарок, що рвуться з гавкотом в натовп з повідків росгвардійців, я бачив вільних людей, що йдуть по бульварах, по Луб’янській площі і по Арбату, скандуючи — «Геть владу чекістів!» — передчуття громадянської війни змушувало з жахіттям прокидатися.
Навіть молитва в храмі не принесла полегшення, навіть обід з друзями. Мені дуже соромно і мені огидно до нудоти.
Дехто, можливо, все зрозумів раніше, але я тільки зараз остаточно переконався — російська влада занадто дурна і занадто жадібна, щоб шукати шлях до мирного транзиту від авторитаризму до демократії. Навпаки — позавчора вона здійснила силовий транзит від авторитаризму до повної примусової деспотії. Вона показала — що народ Росії — її вороги. Не ті 15 тисяч людей, які хотіли вийти на площу і вимагати відновлення на московських виборах, відкинутих Мосвиборчкомом кандидатів, а весь народ Росії. Її вороги ті, хто тоне в Іркутській області, хто задихається від диму лісових пожеж в Красноярську і Томську, ті, кого змушують жити на привезеному з Москви смітті в Помор'ї і Комі, ті, хто жебракують по всій Росії, з мізерними пенсіями, без гідної роботи, медицини, освіти.
Все остаточно стало на свої місця. Два табори, два ворожих табори. Наглядачі і табірний пил, спартіади і безправні ілоти, панове-господарі і їх кріпаки. І вони, господарі життя, відкинули транзит до громадянського суспільства відкривши шлях до громадянської війни. Тепер вже остаточно.
Я історик, і мені відомо, що надтополяризовані суспільства недовго залишаються стабільними. Вони обрушуються або в громадянську війну або стають жертвою завойовників. Ті, хто висловлюються з кремлівських кабінетів про патріотизм, самі, обкрадаючи до нитки і пригинаючи обличчям до асфальту 9/10 громадян Росії, самі ж ведуть її до стрімкої катастрофи.
І що ж тепер?
По-перше, продовжувати зусилля з демократизації Росії, але вже без будь-якої надії на нинішню владу. Її місце — на звалищі історії і в міжнародному трибуналі. Свій шанс на мирний транзит вона вичерпала позавчора до дна.
По-друге, всі люди владних структур, включаючи АП, Раду з прав людини та інші подібні інституції, повинні зробити для себе висновок — або перестати служити владній еліті, припинивши поневолювати росіян і легалізувати наше поневолення, — або вони в тому стані і наші вороги. Бо поневолювач і поневолений друзями бути не можуть.
Багато моїх позавчорашнів друзів перестали бути друзями вчора. 27 липня 2019 року розрубало моє життя.
По-третє, не відмовляючись від участі в політичному процесі, поки він можливий, використовувати його для пропаганди наших поглядів і без ілюзій отримати владу. Вони нам владу добром не віддадуть ніколи.
По-четверте, якщо знятих на Московських думських виборах кандидатів не повернуть найближчим часом, — в цих виборах не брати участь принципово ні активно (як виборці), ні пасивно (як зареєстровані кандидати). Всі зареєстровані кандидати, якщо вони хочуть залишитися з народом, а не з владою, повинні відмовитися від участі в Московських виборах, як і ми, їхні потенційні виборці.
І, нарешті, по-п'яте, нас всіх лупцювали учора кийками і кидали в автозаки — і членів ПАРНАС, і членів Яблука, і Гудковців, і Навальнівців. І ми будемо тричі ідіотами, якщо після цього ми не об'єднаємо наші сили в єдиному демократичному русі. Переможемо, проведемо вільні вибори до російського парламенту, потім вирішимо, що у нас спільного, а що особливого. Тоді, а не зараз.
Зараз, щоб прогнати наглядачів, бариг-чиновників, знахабнілих спартіадів, росіяни мають бути разом, як позавчора на вулицях Москви — тільки в нашій єдності запорука перемоги народу над його поневолювачами — в єдності партій, єдності регіонів, єдності народів великої країни, яка більше не буде здобиччю жадібних властолюбців.
Переклад з російської
