Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Альтернативи будівництву каналу між Азовським та Чорним морями немає

Для цього слід ухвалити закон про концесію

Минуло чотири роки з початку російської агресії у Криму, і Росія вдалася до саботажу проходу цивільних суден крізь Керченську протоку. Крім того, нарощує військово-морські сили в Азовському морі. Цього слід було чекати від агресора. Увесь експорт, який відправлявся з Маріуполя та інших міст на узбережжі Азовського моря, опинився під загрозою. Це може завдати непоправної шкоди підприємствам, які продають свою продукцію за кордон. Закриття підприємств створить серед безробітних для Донецької, Запорізької і Херсонської областей, ту «п'яту колону», на яку Кремль буде розраховувати у своїх планах з дестабілізації задля подальшої окупації азовського узбережжя України.

Чи є на те рада? Так. Слід створити альтернативний Керченській протоці шлях транспортування вантажів з Азовського моря у Чорне. Залишимо для форумів всі інші можливі маршрути і зосередимося на проекті каналу, що мав би з'єднати Дніпро у районі селища Дніпрорудне з Молочним лиманом, який розташований на вході в Азовське море. Цей маршрут каналу має найбільший сенс з економічної точки зору, бо з'єднує велику кількість промислових центрів на Дніпрі з підприємствами Азовського регіону, які задіяні у спільних виробничих процесах. Такий канал здешевить транспортування сировини і напівфабрикатів між вже існуючими підприємствами і надасть поштовх для капіталовкладень у Азовський регіон з боку іноземних інвесторів. Він також зменшить навантаження на Укрзалізницю і у такий спосіб допоможе іншим підприємствам, які мають проблеми з відправкою вантажів колією. Довжина каналу становитеме близько 100 км. Це дороговартісний проект, і тому його фінансування має йти не з небагатого бюджету держави, а за рахунок інвесторів, які мають окупити свої витрати за 12−15 років експлуатації, перед тим, як повернути канал державі. З точки зору інвесторів, будівництво такого каналу може бути привабливим, якщо під це будівництво буде існувати законодавча база.

Для цього слід ухвалити закон про концесію. Попередній закон від 1999 року був настільки «привабливий» для інвесторів, що за 19 років не знайшлося жодного (!) бажаючого скористатися його гарантіями. 3 квітня 2018 року за поданням Кабміну Верховна Рада затвердила у першому читанні закон 8125 про концесії. Оскільки другого читання ще не було, відтак закон ще не прийнятий, слід його ухвалити конкретно під будівництво каналу Дніпро — Молочний лиман. На невідкладності будівництва каналу мало би наполягати Військово-морське відомство України, для якого цей канал необхідний для оборони узбережжя Азовського моря. Економічну доцільність мало би обгрунтовувати Міністерство інфраструктури. Опоблок мав би щодня виходити до трибуни Верховної Ради, щоб нагадувати про необхідність прийняття цього закону, оскільки саме їхні представники є основними власниками виробничих потужностей у регіоні. Але так звана проросійська опозиція так ненавидить власну країну, що навіть особиста вигода відступає на другий план, коли йдеться про зміцнення обороноздатності держави.

Альтернативи будівництву каналу немає. Розпочати роботу слід було ще чотири роки тому, щоби сьогодні не нарікати на неправомірні дії Росії, а спокійно відправляти вантажі з Маріуполя до Молочного лиману і далі через Дніпро до Чорного моря. Тоді б і Росія не займалася саботажем, бо не мала би від цього жодного зиску.

Навіть з екологічної точки зору канал є корисним. Молочний лиман міліє і врятувати його може тільки дніпровська вода.

Схожі новини