Та, яка чекає

Спочатку було Слово. З’явилась Єва — і пішли слова…

Жінка завжди чекає. Навіть, якщо чекають її.

Сміється. Це не просто вияв радості. Це — захист, спокуса, обіцянка, заповнювання пауз, замінник інтелекту.

«Він тебе любить».

«І тому так боляче ранить?».

«Тому…»

Прочитала в моїм «Зрячім пері» мініатюру про чоловіка, який несе знайдену ногу від манекена-жінки і не може пояснити, для чого її підібрав. «Я знаю для чого вона йому. Щоб гладити. Нам усім не вистачає ніжності».

«Ви дуже вимоглива жінка».

«Овва! Хіба я від вас щось вимагаю?».

«Очі ваші вимагають…»

Спочатку вчилася фліртувати з чоловіками, потім — фільтрувати їх.

Каже: «Мабуть, у мене критичний вік, бо все хочеться критикувати…»

А під шармами — шрами…

Жінку випробовують золотом, то чоловіка — жінкою. Японці кажуть.

«Я помітила, що мені найкраще, коли він поряд. А коли його немає, я сердита на нього, що його немає».

Чим менше хочеш жінку здивувати, тим більше це її здивує.

Буває, голими ногами легше взяти нас, ніж голими руками.

Коли вона мовчить, починає нечутно взивати таємний голос крові.

З циклу «Збирання попілинок».

Останні записи автора