Мирослав Дочинець

Я не фанат Бельмондо, хоча більшість його фільмів переглядав із задоволенням. Мені він цікавий не стільки в ролі гравця ролей. Для мене Бельмондо – феномен синівської відданости.

Майже ніч потратив (але не втратив) на перегляд російського серіалу «Достоєвський»

Щопівгодини миє руки. З милом і щіточкою. І ніздрі теж.

Якщо немає води, ти шукаєш джерело…

Це вона навчила мене, що в книжці між сторінок і рядків повинна жити Душа. Тоді вона — Книга

Спочатку було Слово. З’явилась Єва — і пішли слова…

Тому що немає між ними «єдиномислія і братолюбія»

Книш не паска, квас не вино…

Ламаючи ключ небесний, ламаєш долю

Якщо пориваєшся в перший ряд, то це — концертний зал; якщо в останній, то це — храм.

«Ще сьогодні будеш там зі мною», — відповів убивці і злодієві. І тому вже не було так страшно вмирати

Хто вмів жити, тому якось жилося, а хто не вмів, тому не дуже

Після нинішньої Літургії

…На ногах, якщо придивитися, під холошами від Кардена — кайдани з обривками цепів. З тавром якості «Сделано в СССР». Сорок років гарантії

«Дай мені слово, — каже мати, — що більше не будеш писати про мене людям на сміх». Я слово даю і… знову записую її слова

Звиродніла вакханалія русизму на телевізії, пламєнний прівєт Путіну від кухарки зі студії СТБ, нові торги про готовність лягти під ворога, провокації факельних походів під іменем Провідника, сплюндрована своїми ж могила Олеся в Празі… Перші відрижки українського новорічного олів’є. Дивуємося з себе? Хіба…