«Для нього копійки вже не гроші!»

Як журналіст «ВЗ» свій квиток у тролейбусі «вибивала»…

Люблю їздити у трамваях та тролейбусах. Навіть із цікавості. Це ніби окремий світ. І публіка не така, як у маршрутках. А можливо, ці самі тролейбуси нагадують мені дитинство. Деяким «екземплярам» явно більше років, ніж мені… Та днями мій піднесений настрій, як кажуть, на рівному місці, зіпсував водій тролейбуса № 12…

Зранку їхала на роботу. Як завжди, зайшла через передні двері, поклала у віконечко 3 гривні і 2 гривні копійками. Два тижні тому проїзд в електротранспорті подорожчав на дві грн. Помітила, що і тролейбусів на маршруті стало більше, у маршрутників з’явилися конкуренти. Але проїзд в електротранспорті комфортнішим, на жаль, не став. Раптом чую, водій щось бурмоче… «Що ви мені дали? — кидає копійки біля лобового скла. — У нас каса не хоче копійки брати!».

«Ось вам студентський квиток!» — водій кидає у віконечко квиток за 2.50. Мені приємно, звичайно, за такий «комплімент». Але якщо зайдуть контролери і попросять показати студентський квиток, який, власне, і підтверджує наявність пільгового квитка, що їм покажу? «Мені не потрібен студентський квиток, — кажу. — Прошу дати мені повний квиток. Гроші я вам дала!». Водій кермує, на мене не реагує…

На наступній зупинці у тролейбус заходять люди, передають гроші. Водій нарешті кладе квиток у віконечко, я його беру, компостирую і сідаю на вільне місце. Чую, молода жінка просить водія дати їй квиток, 5 грн. вона йому дала.

«Я вже дав квиток!» — волає водій. Жінка дивиться на мене з явним натяком, що я забрала її квиток. Поясню їй, перед тим дала водієві гроші, тому взяла свій квиток. «Віддайте мені цей квиток та йдіть розбирайтеся з водієм», — знервовано каже пасажирка у джинсах, всіяних бісером.

Чому маю з кимось розбиратися? Розповідаю, що водієві не сподобалося те, що розрахувалася за проїзд, зокрема, копійками (по 10 та 25 коп.). Мабуть, тому довго не давав мені мій квиток. Але ж гроші взяв!

«Для нього копійки вже не гроші! — обурюється пасажирка, яка сидить навпроти мене. — І таке хамство на кожному кроці».

На наступній зупинці заходить чоловік, платить за проїзд, але його квиток бере жінка, яка так і не отримала його від водія.

За мить: «Водій, дайте мені квиток», — вимагає у водія вже чоловік. Але водій — у вус не дує!

Через дві зупинки чоловік виходить, свого квитка так і не отримав…

Коли їхала у тому тролейбусі, згадала про електронний квиток. Чому його досі не впровадили? Лише обіцянки-цяцянки…

Чим займаються численні депутати, чиновники? Де громадські активісти? Верховна Рада рік тому ухвалила закон про електронний квиток. Львів мав стати першим обласним центром, який повинен був перейти від готівкої системи оплати проїзду у маршрутках та електротранспорті до електронних грошей.

Тоді б водії спокійно собі кермували, а не гроші рахували… Тоді легко можна визначити, яку кількість пасажирів перевіз, наприклад, водій маршрутки. І бізнес вмить стає прозорим. А це явно комусь невигідно…

Спочатку чиновники казали, що потрібно закупити нові автобуси. Потім, що потрібно встановити валідатори (це не те, про що ви подумали, валідатор — пристрій, який зчитує електронний квиток). А ще провести тендер, аби визначити компанію, яка впровадить електронний квиток. Та віз і нині там! Хоча на реалізацію проекту е-квитка мерія отримала від Європейського банку реконструкції та розвитку 10 мільйонів євро кредиту!