Усі економічні зв’язки з окупованим Кримом слід припинити! 

На жаль, не всі в Україні розуміють, що принцип незмінності кордонів важливіший за торгівлю.


Як людина, що провела все свідоме життя в бізнесі, обраний президент США Дональд Трамп сприятиме американським фірмам у їхньому бізнесі за кордоном. Потенційно російський ринок привабливіший для американських фірм, ніж український, особливо у нафтогазовому секторі. Але... Палата представників уже затвердила закон H.R.5094, який забороняє знімати з РФ санкції, поки президент США не доповість Конгресу, що Крим повернуто Україні. Американським законодавцям зрозуміло: неприпустимість зміни державних кордонів силою важливіша за будь-яку торгівлю! Якщо закон H.R. 5094 дістане підтримку Сенату і набуде чинності, жодний президент США не зможе його обійти.

Але чи розуміють українські законодавці так само добре, як американські, що принцип незмінності кордонів важливіший за торгівлю? Великі сумніви виникають з цього приводу, коли дивишся на закони, які приймала Верховна Рада стосовно окупованого Криму, і на практику їх застосування. Сьогодні чинним є закон №1636-7 “Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” від 12.08.2014 р., зі змінами від 15.09.2015 р. Закон прийнято на 10 років, до 2024-го. Мабуть, для того, щоб окупаційна сила встигла збудувати міст через Керченську протоку? А також інші інфраструктурні проекти, що полегшать забезпечення Криму водою та електрикою, а газ, що видобувається в Криму, відведуть трубами до Росії... 

Цей закон лише відволікає від єдиної правильної політики щодо окупованої території. А ця політика полягає у тому, аби витрати окупаційної сили на утримання Криму стали непомірно важкими, і щоб півострів перетворився на таку собі валізу без ручки, яку далі нести неможливо. Для цього слід припинити будь-які економічні зв’язки з Кримом! Насамперед залізничні перевезення, аби зробити постачання товарів і матеріалів дорогими для окупантів, а також припинити подачу води й електроенергії, щоби витрати окупаційної сили ще більше зросли. А що бачимо натомість? 

На короткий час протесту кримських татар блокаду півострова було встановлено, а потім постачання матеріалів у Крим відновили, зокрема, ільменіту на завод Фірташа “Титан”. Кажуть, це приносить прибуток у тому числі й до бюджету Украї­ни. (Більшість активів Фірташа насправді належить “Газпрому”, який вкрав кримські активи “Чорноморнафтогазу”, що частково належали  державі Україна). Як бачимо, коли “Газпром” в особі Фірташа не може обійтися без ільменітових родовищ, розташованих на неокупованій території України, то він готовий ділитися з українським бюджетом. А вкрадений газ “Чорноморнафтогазу” навіть готовий продавати деяким населеним пунктам Херсонщини... 

Виходить, питання маленької вигоди важливіші, ніж повернення суверенітету України в Криму. І ми ще очікуємо, що іноземці не робитимуть бізнесу з окупаційною владою Криму, — коли Україна сама це робить... 

Чому американські законодавці, приймаючи закон 5094, виявляють значно більше зусиль для повернення Криму, ніж законодавці України? Бо в Україні досі немає єдиного центру прийняття рішень щодо окупованих територій. Силовики боронять країну військовими засобами, але не мають впливу на торговельні питання. Дипломати просять санкцій від іноземних держав, але не можуть пояснити, чому законодавці й уряд самі зволікають із санкціями. Міністерство з питань тимчасово окупованих територій, нещодавно утворене злиттям двох агенцій, не підтримує і не підтримає припинення економічної діяльності з окупованими територіями. Бо тоді постане питання: а чи потрібне взагалі таке міністерство? 

Рада національної безпеки і оборони України згідно зі статтею 107 Конституції має повноваження на координацію дій міністерств і відомств у галузі безпеки і оборони. Але реальних повноважень набуває тільки в разі введення воєнного або надзвичайного стану. Ось тому-то пан заступник міністра Тука на свій розсуд вирішує, чи торгувати з окупованими територіями. А “Укрзалізниця” сама визначає, чи віддати одну з гілок до Криму в приватне користування структурам Фірташа... 

Ще більш разючий приклад — це бізнес Олександра Бабакова, депутата російської Державної думи, який голосував за приєднання Криму до Росії. Він комфортно володіє 10 обленерго в Україні (!), в тому числі у прифронтовій Херсонській області. І правоохоронні органи це не обходило, доки хтось з українських конкурентів Бабакова не вирішив скористатися пікантною ситуацією і спробувати відібрати частину його бізнесу... А слід не відбирати бізнес Бабакова на користь інших олігархів, а заморозити його активи, доки Крим не повернеться в Україну. 

Під час недавнього візиту до Словенії президент Порошенко наголосив: останнім часом українські суди почали захищати іноземних інвесторів від протиправних дій окремих українських підприємців. Це, безперечно, позитивне досягнення з точки зору покращення інвестиційного клімату. Але навіть якби в Україні створили окремий суд із захисту іноземних інвесторів, вони би все одно вагалися, чи варто вкладати кошти в країну, що перебуває у фактичному стані війни. 

Саме тому основні зусилля нашої влади мають бути зосереджені на поверненні окупованих територій, — бо без цього війна не припиниться, інвестори в Україну не прийдуть. Саме війною Росія зробила Україну непривабливою в очах іноземних інвесторів. І тим завдала найбільшої шкоди економіці України, — бо без іноземних інвесторів суттєво підвищити добробут українців неможливо. Тому Росія заслуговує такого ставлення з боку української влади, яке би завдало пропорційної шкоди економіці Росії. Для цього дії всіх міністерств і відомств, а також господарюючих суб’єктів, у яких держава Україна має значну частку, слід координувати із єдиного центру, навіть без оголошення воєнного або надзвичайного стану.

...У Європі побоювалися, що Трамп зажадає від європейських країн більше платити за безпеку (зараз США покривають 70% усіх витрат НАТО). Трамп справді може використати російську агресивність, аби перекинути на європейців більшу частку оборонних витрат. А якщо загальні витрати збільшаться, то американським виробникам зброї буде більше прибутку. (Росія не зможе долучитися до цього пирога, хоча б тому, що стандарти її зброї не збігаються з натовськими). А щодо ймовірної політики Трампа до України... Поки в нас не буде своєї цілеспрямованої політики, не має значення, прихильно чи ні американський президент ставиться до українських проблем. Президент Трамп підтримає Україну в питанні звільнення окупованих територій, — якщо тільки побачить, що Україна сама робить усе від неї залежне для досягнення цієї мети.