Синдром Ані Лорак, або Як продати Батьківщину за... самовар

Декілька років тому Ані Лорак, прагнучи слави, визнання та великих гонорарів у Росії, власноруч «відрізала» собі український шоу-бізнесовий простір, любов публіки та аншлаги на кожному концерті.

Йдеться про її візит до Московії на вручення премії RU.TV, такої собі жалюгідної пародії на «Греммі»! Тоді, під час трагічних подій у самому серці столиці, Кароліна не погидувала приймати російську нагороду, типовий символ Росії — самовар. Ох і довго вона потім виправдовувалась та викручувалась. Запевняла, що поза політикою, що її музика несе добро.

Цього року до когорти голосистих зрадників приєдналися ще декілька українських зірок шоу­бізу. Складається враження, що це якийсь «синдром Лорак», і передається він явно через набиту кишеню. Вій­на  для них — не перешкода.

На цьогорічне вручення премії, окрім Ані Лорак, приїхали Віра Брежнєва, Анна Сєдокова та Світлана Лобода. Брежнєвій випала «щаслива» можливість бути ведучою церемонії спільно з одіозним Філіпом Кіркоровим. Як не дивно, але улюблениця росіян Ані Лорак цього року залишилася без нагород. Вочевидь, її вже «прикормили», тож тепер «прикормлюють» нових зрадників.

Анна Сєдокова (на фото) з радістю взяла самовар за найсексуальніший кліп.

Не оминув увагою захід і фіналіст «Голосу країни-4» Микита Алексєєв, більш відомий як Alekseev. Здається, що не той «голос» ми обрали, ой, не той. Або не тої країни. Варто підкреслити, що самі селебрітіз нічого поганого у своїх вояжах до Москви не бачать. Виправдовуються, що музика, мовляв, поза політикою, і вони ніби голуби миру. І чомусь у моїй голові згадується фраза співачки Світлани Тарабарової, для якої музика теж поза політикою, але чомусь не в Росії, а на сході. Якось Світлана влучно підкреслила, що зірки, які виступають у Росії, — «голуби бабла».

Ніхто не вимагає на кожному куті заявляти про свою громадянську позицію. Однак варто б визначитись, а не співати на два фронти. От, наприклад, Таїсія Повалій, яка після Майдану виїхала з України та продовжує виступати на сценах Росії, живе собі спокійно і не переймається. А ці, у прямому сенсі слова, «гастролери» повертаються в Україну і навіть очей у Сірка не позичають. Найнахабніші ще й намагаються звинуватити політиків та народ у не- справедливому цькуванні. Але варто зауважити, що і наша частка вини в тому є. Ми ще чітко не навчилися (або не хочемо вчитися) відрізняти голуба миру від «голуба бабла».