Якщо щеплені діти захищені, то що їм загрожує?

«Дитину без щеплень можуть не допустити до навчання», — заявила начальник Управління материнства, дитинства й санаторного забезпечення МОЗ України Олена Терещенко. Чиновниця при цьому послалася на статтю 15-ту Закону України «Про захист населення від інфекційних захворювань».

Є запитання. Якщо щеплені діти так надійно захищені, то що їм може загрожувати? Якщо їм усе-таки щось загрожує, то, виходить, щеплення не захищають від інфекцій? А якщо не захищають, то навіщо вони потрібні? Забезпечити населення якісними вакцинами наше МОЗ нині не може... Тож людей ставлять перед вибором: або ризикувати, роблячи дітям щеплення, або... залишити цих дітей без освіти.

Вакцинація, як на мене, річ ризикована. Протягом перших півтора років життя дитина має одержати, здається, аж дев’ять різних щеплень. Причому перше, від гепатиту В, уже через 12 годин після народження, а друге, БЦЖ, — через 3-5 днів. Загалом, упродовж перших 18 місяців свого життя дитина повинна бути майже постійно хворою (або, говорячи офіційною медичною мовою, “перебувати у післявакцинальному періоді”). Саме в ці перші місяці життя дитини йде розвиток найважливіших систем організму людини... Поза тим, хто скаже, які післявакцинальні реакції нормальні, а які — патологічні? І скільки триває цей післявакцинальний період — не для середньостатистичної, а для конкретної дитини?

Неякісні вакцини можуть спричинити інвалідність і навіть смерть дитини (хто хоче перевірити готовність педіатра надати гарантію безпеки щеплення, може попросити лікаря підписати лист, в якому він бере на себе повну відповідальність за наслідки вакцинації). Зараз багато пишуть про те, що нинішні вакцини не перевіряють ні на канцерогенний ефект (спричиняє рак), ні на мутагенний (спричиняє генетичні мутації). І про те, що до складу вакцин входять токсичні речовини (ртуть, формальдегід, фенол, алюміній), —хоча ніхто й ніколи не довів нешкідливості їхнього застосування...

Батьки повинні мати право на вільний і свідомий вибір щодо щеплення їхніх дітей. Такий вибір буде можливий лише тоді, коли батьки матимуть доступ як до інформації “за”, так і до інформації “проти”. Інформації “за” цілком достатньо. Юрби “фахівців від вакцинації”, починаючи з дільничних педіатрів і закінчуючи вищими чиновниками від медицини, — усі в унісон “співають” про блага, що їх дарують щеплення... Натомість з інформацією «проти» в Україні складніше.