Кашлюк: малюка краще вакцинувати

Кашлюк спричиняє важкий спазматич­ний виснажливий кашель. Для лікування застосовують антибіотики, але навіть піс­ля курсу антибіотиків упродовж 2−3 місяців залишається кашель, який уже потребує симптоматичного лікування. Після перене­сеного захворювання з’являється стійкий довічний імунітет, вакцинація також забез­печує добрий захист.

Головний симптом кашлюку — кашель. Це і ускладнює своєчасну діагностику, тому що всі діти часто кашляють, але перевіряти всіх дітей на кашлюк неможливо. Особливу увагу лікарі привертають до невакцинова­них дітей.

Звідси висновок: якщо дитина не вакци­нована, то під час сильного кашлю треба звертатися по медичну допомогу та робити перевірку на кашлюк.

Про небезпечні епідемії кашлюку та ві­спи, поліомієліту та дифтерії ми знаємо лише з історії, тому всі заспокоїлися та ду­мають, що цих хвороб уже немає. Але це помилка: хвороби нікуди не зникли. Епіде­мій цих захворювань не стало саме через вакцинацію. Чим менше буде вакцинованих дітей, тим вищою є ймовірність повернен­ня цих захворювань. COVID‑19 продемон­стрував, що пандемії та епідемії можливі й у ХХІ столітті.

Вакцинація та своєчасне звернення до лікаря — ключові заходи у боротьбі з цією інфекцією. Вакцинація дає імунній систе­мі відповідне навантаження. Сьогоднішні складові вакцини містять значно менше інґредієнтів, ніж хвороботворні мікроби.

Наприклад, у комбінованій вакцині, що захищає від дифтерії, правця, кашлюку, гемофілії та поліомієліту, — менше 25 ком­понентів та антигенів, тоді як у бактерії, що спричиняють кашлюк, — близько 3000 анти­генів.

Встановлено, що розвиток щеплених дітей може бути кращим, бо в критичні пе­ріоди зростання їм не доводиться викорис­товувати ресурси організму для боротьби з серйозними захворюваннями.

Деякі батьки стурбовані тим, що ще­плення може спричинити аутизм. Справ­ді, частка людей з діагнозом «розлад ау­тистичного спектру» збільшилася, але це пов’язано, головним чином, із значним розширенням діагностичних критеріїв та загальним підвищенням поінформованості про цей діагноз. Гени відіграють дуже ве­лику роль розвитку розладів аутистичного спектра — 80−90%, за даними різних дослі­джень.