Кулаком серцю не накажеш
Дивною вийшла виборча дружба між «Батьківщиною» й «УДАРом», які за два тижні до виборів вирішили помірятися і поділитися мажоритарними силами. Об’єднаємо, мовляв, зусилля, щоб не дати шансів перемогти у небезнадійних для опозиції округах «супостатам» від влади. Об’єднали. Та так, що новоявлені союзники одною рукою обнімаються, а іншу на шиї одне в одного стискають...
53 кандидати, яких «Батьківщина» й «УДАР» пожертвували начебто на вівтар опозиційної перемоги («ударівці» зняли на користь «єдинокандидатів» 26 своїх мажоритарників, об’єднана опозиція — 27), — солідна цифра. Та тільки це той випадок, коли не кількість вирішальна, а якість. Останньою союзники далеко не у всіх спірних округах переймалися. Там, де зняття кандидатів, по суті, нічого не вирішувало, кандидатів знімали. А в округах, де така жертовність і справді посилила б шанси опозиції, залишили кандидатський розклад без змін. Який сенс, панове союзники, наприклад, у «шосткінській» рокіровці? Навряд чи зняття кандидата від «Батьківщини» із шестивідсотковим рейтингом на користь «ударівця», в якого 6,6 відсотка підтримки, обнулило шанси на перемогу висуванця-«регіонала» із 30-відсотковим рейтингом. У столичному 211-му окрузі, як показує соціологія (яку «Батьківщина» й «УДАР» замовили, аби визначити, чий з кандидатів «достойніший»), в «ударівця» Миколи Бабенка — 23%, в «єдинокандидата» Сергія Терьохіна — 10,6%. Терьохіна не зняли. І не треба вдаватися у вищу математику, щоб зрозуміти: у «регіонала» Ігоря Лисова з його 17,3% рейтингу за такого розкладу є шанси обійти Бабенка. І кого обдурили, питається?
В «УДАРі» свої цифри озвучують, у «Батьківщині» — свої. Дійшло до абсурду, коли в одних і тих же кандидатів показники рейтингу різняться не на чотири-п’ять, а на 10-18 відсотків. Так, наче у штабах отримані соціологами результати під своїх висуванців «перемальовували». І взагалі не зрозуміло, навіщо були усі ті красиві розповіді про міряння кандидатськими силами на підставі соцзамірів, якщо взялися ділити округи, в яких спільні соціологічні дослідження навіть не проводили. А з тих 34, в яких такі соцопитування провели, «Батьківщина» й «УДАР» порозумілися лише у 10 округах.
Зате вже встигли обмінятися взаємними звинуваченнями. У київській «Батьківщині» партії Кличка закинули нечесну гру: забажали, мовляв, щоб ми зняли своїх порядних і перспективних кандидатів на користь заплямованих «тушківством» висуванців від «УДАРу». А згодом з’явилася і заява від імені об’єднаної опозиції. «Якщо партнери по переговорах «зникають з радарів» у найвідповідальніший момент, не виходять на зв’язок, коли до повної згоди залишається не так багато неузгоджених деталей, коли партнери по переговорах приймають одноосібні рішення і до іншої сторони доводять їх не тет-а-тет, а ховаючи очі, через Інтернет, то тут, очевидно, є проблема. Але не з арифметикою, а з етикою, і не у «Батьківщини», а у когось іншого. Якби не ця проблема, кількість узгоджених кандидатів була би більшою, а подальша співпраця у кампанії на округах — глибшою», — такий список гріхів виставили «ударівцям» в об’єднаній опозиції. В «УДАРі» теж на “компліменти” не поскупилися. «Домовленості, які були досягнуті у ході переговорів, «Батьківщина» виконала лише на 30 відсотків. Це наче ми сідаємо грати у шахи, граємо, але посеред гри нам кажуть, що граємо у преферанс. Де-факто, сталося саме це», — заявив заступник керівника виборчого штабу партії Володимир Курінний.
Невже думка про всюдисуще «кидалово» так вкорінилася у головах наших політиків, що жити без неї не можуть? Це вже у манію переросло. А з такою «болячкою» на тривалі й міцні політичні союзи сподіватися годі... Є свіжий привід тицяти пальцем в опозицію: бачите, такі союзники, що за першої ліпшої нагоди готові горлянки одне одному перегризти...
