Друзі росії в Європарламенті: хто вони і як діють в інтересах кремля

Європейський парламент є одним із найголовніших органів Європейського Союзу, який має законодавчі та бюджетні повноваження

Фото - з мережі
Фото - з мережі

Його обирають громадяни ЄС прямим голосуванням, що підкреслює його демократичність. Але, вочевидь, саме через це його склад із року в рік може бути доволі строкатим: Прогресивна партія трудового народу Кіпру, Комуністична партія Португалії, Партія праці Бельгії, Комуністичної партія Греції, «Антикапіталісти», Комуністична партія Чехії і Моравії, російський союз Латвії. Ні, це не склад Інтернаціоналу і не заборонені на території Європейського Союзу партії, як хтось міг подумати. Це політичні сили, члени яких є обраними та чинними депутатами Європарламенту, пише Цензор.НЕТ.

Здавалося б, обирають їх виборці, то і нехай. Ми, українці, поважаємо демократію і вибір європейських громадян. Можливо, ми б ніколи навіть і не згадували про ці та інші партії, якби не одне серйозне «але».

Ще 23 листопада 2022 року Європейський парламент ухвалив резолюцію про визнання росії державою-спонсором тероризму та державою, яка використовує засоби тероризму. Проте аж 58 євродепутатів проголосували «проти» цього рішення. Частина цих парламентарів входять, зокрема, до названих вище партій.

Одразу після голосування значна частина європейських політиків засудила таку позицію своїх колег по Європарламенту. На дверях останніх навіть з’явились так звані «криваві наліпки» з написом «Своїми голосуваннями я підтримую терориста».

Звісна річ, що російське лобі у світі — не новина, і, тим паче, в Європі, куди кремль роками вкладав гроші, отримані з енергетичних надприбутків. Тому не дивно, що проросійські політики є й у Європарламенті. Вони потрапили туди від цілої низки партій, теж щедро фінансованих із москви.

У цьому матеріалі ми проаналізували позицію та висловлювання 58 євродепутатів, що не підтримали визнання росії державою-спонсором тероризму та з’ясували, що таке проросійське голосування для більшості із них — не одиничний випадок. Чи не всі вони займають системну антиукраїнську позицію та поширюють кремлівські наративи, при цьому висловлюючи практично однакові тези російської пропаганди.

Заперечення та брехня

У квітні 2022 року росія назвала вбивства у Бучі «провокацією» України та навіть першою скликала Радбез ООН. Цю тезу поширило кілька депутатів Європарламенту. Зокрема, нідерландський депутат Марсель де Ґрааф у злочинах в Бучі звинуватив українських військових: «Українські війська очищають Бучу від диверсантів та пособників російських військ. Тепер ми знаємо, що це означає: сотні вбитих і залишених на вулицях [людей] українськими воєнними злочинцями». А от італійська депутатка Франческа Донато взагалі заперечила російські злочини, а німець Максиміліан Крах називав їх «вигаданими», опублікувавши псевдодокази у твіттері.

До такої пропагандистської тактики брехні та заперечення можна додати й інші приклади. Так, словацький євродепутат Мілан Угрік просував наративи про нібито звірства, скоєні українцями: «Де була Європа, коли українські найманці вбивали дітей на Донбасі чи палили мирних людей в Одесі?». Його підтримувала і євродепутатка Татьяна Жданока, що входить до партії «російський союз Латвії». Ще 16 лютого 2022 року вона з трибуни Європарламенту закликала «зупинити вбивства дітей на Донбасі», неприховано поширюючи брехню кремля.

Або інший, не менш цинічний приклад. У квітні 2022 року чеський євродепутат Іван Давід звинувачував Україну в ракетному ударі по залізничному вокзалу в Краматорську, де загинуло 59 людей і ще 107 отримали поранення, та опублікував псевдодокази у фейсбуці. Згодом він також поширював російські фейки про біолабораторії в Україні та нібито розробку нашою державою ядерної зброї.

Агресивне НАТО

Французька депутатка Матільда Андруе, говорячи про війну в Україні, заявляє, «це не наша війна, а війна НАТО проти росії».

Її співвітчизник Ніколя Бей ще перед повномасштабним вторгненням росії закликав «мати збалансовані відносини з росією». І пропонував для цього «взяти офіційне зобов’язання, що країни, які межують з росією, не приєднуватимуться до НАТО». Згодом Бей взагалі поклав вину за вторгнення росії до України на Джо Байдена.

Схожі наративи озвучував і бельгійський євродепутат Марк Ботенга, який 16 лютого 2020 року заявив: «політика розширення НАТО є основною причиною політичного напруження навколо України».

Німець Гуннар Бек вважає, що «росія не може погодитися із вступом України до НАТО». А його колега по партії «Альтернатива для Німеччини» Бернхард Зімньок взагалі говорить прямо та пропонує, щоб Україна не приєднувалася до НАТО та була «нейтральною буферною державою».

Взагалі дискредитація та критика НАТО дуже поширені серед проросійських депутатів Європарламенту. Чеська депутатка Катеріна Конечна, наприклад, вважає «НАТО атакуючим елементом», а ірландка Клер Дейлі називає НАТО «розпалювачами війни».

«Ні» санкціям проти росії та зброї для Україні

Взагалі наратив про так зване «нерозпалювання війни в Україні» — один із найпоширеніших у кремлівській пропаганді. Так, цілий ряд євродепутатів під цим та схожими приводами закликають не постачати озброєння Україні.

Наприклад, болгарська євродепутатка Елена Йончева виступає проти надання Україні озброєння, адже це нібито «продовжить війну і призведе до ще більших жертв». Її співвітчизник Іво Христов стверджує, що постачання зброї Україні «офіційно робить Болгарію тилом України, а значить — ціллю». А італієць Массіміліано Смерільйо виступає категорично проти надання Україні озброєння та публікує заклики на кшталт: «Ні війні! Ні зброї! За прагматичний і далекоглядний пацифістський рух».

Поширеними є й тези про те, що ні санкції проти росії, ні надання військової допомоги Україні не зупинять путіна. Німецька євродепутка та членкиня партії «Альтернативи для Німеччини» Озлем Демірель критикує постачання озброєння Україні та стверджує, що «ні поставки зброї, ні санкції, зокрема заборона Swift, не матимуть вирішального впливу на війну» і, відповідно, не зупинять росію. Вона ж висловлювала побоювання, що нібито «озброєння, яке постачає в Україну Бундесвер, може нелегально потрапити до ЄС або опинитися на чорному ринку». Таку ж пропаганду веде і її однопартієць Гвідо Рейль. На його думку, «ні енергетичне ембарго, ні важке озброєння для України не закінчать війну».

Француз Жордан Барделла взагалі неодноразово висував сумніви щодо санкцій проти росії та пропонував зняти енергетичні обмеження проти кремля, які «шкодять французам більше, ніж росії».

Зняття та критика санкцій проти росії, певно, є окремою темою чи завданням для багатьох євродепутатів від «Альтернативи для Німеччини» та французького «Національного об'єднання», яке до 2018 року називалося «Національним фронтом». Так, француз Жан-Лін Лакапель, внесений до підсанкційного списку України, заявляв, що санкції проти росії неефективні і «не принесли нічого, крім впливу на купівельну спроможність французів та європейців». Його колега по партії Катрін Грізе стверджує, що антиросійські санкції «не впливають на збереження миру», а Тьєррі Маріані додає: «санкції не погоджували з жителями країн ЄС».

Такі ж наративи звучать і від проросійських німецьких європарламентарів. Зокрема, депутатка Крістін Андерсон вважає, що «санкції проти росії завдають шкоди всій Європі». Вона ж заявляла, що її партія хоче їх скасувати, оскільки «вони є смішними». Але насправді смішно дещо інше. Пропагандисти ніколи не аргументують свої думки, тому виходять справді кумедні ситуації. Наприклад, лобіюючи тему зняття санкцій з росії, французька депутатка Анніка Бруна заявила, що «ЄС у руках німців, які диктують свій порядок денний щодо санкцій проти росії». Водночас її проросійські колеги з «Альтернативи для Німеччини» виступали за те саме. Якийсь жест «зовсім не доброї волі» виходить.

Псевдопорівняння та псевдофактаж

Ще один елемент антиукраїнської пропаганди — використання некоректних порівнянь, які поширюють деякі депутати Європарламенту, піддаючи сумніву надання допомоги Україні.

Грецький парламентар Еммануїл Фрагкос висловлював скептицизм щодо «підтримки Євросоюзом України, але не Вірменії, та накладання санкцій на росію, а не на Азербайджан».

Псевдопорівняння використовує і француз Жан-Лін Лакапель. Він поширює наратив про те, що «ЄС підтримує територіальну цілісність України, але так само не бореться за територіальну цілісність Сербії».

Натомість іспанець Мігель Урбан Креспо спекулює на темі українських біженців, недоречно порівнюючи їх із суданцями: «Хтось думає, що [італійська прем'єрка Джорджія] Мелоні закрила б порт для українського корабля з біженцями?». Також Креспо є співавтором дослідження «Антифашизм як аргумент у промовах путіна та Зеленського», де, крім нібито порівняння антифашистських заяв, автори також апелюють до заборони проросійських політичних партій в Україні, таврують Степану Бандеру та ОУН як нацистських колаборантів і «профашистів», а ключовими групами на Євромайдані називають ультраправих та неонацистів, зокрема «Правий Сектор» та партію «Свобода».

Схожу пропаганду веде і португалець Жоао Пімента Лопеc, який ще у 2018 році брав участь в «урочистостях з нагоди 100-річчя КПУ», де, зокрема, захищав росію. Того ж року він разом з Петром Симоненком засуджував Революцію Гідності та розповідав про розгул неофашизму в Україні та підтримку усунення «законної влади» з боку ЄС та США.

З теми нацизму геть недорочно в контексті російсько-української війни іронізує німець Мартін Cоннеборн: «В нинішній ситуації Гітлер також буде повністю переоцінений, адже він воював проти росіян».

Так само легко деякі депутати видають пропагандистські наративи за факти. Наступник Марін Ле Пен на чолі французького «Національного об'єднання» Жордан Барделла вважає Крим «історично російським» й каже, що півострів «відійшов до України приблизно на півстоліття».

А от німець Йоахім Кус стверджує, що хоча в Україну й надсилають мільярди євро та зброю і боєприпаси, але не надають допомоги дітям. Він зазначає, що, мабуть, «немає жодної іншої країни у світі, де принизлива практика сурогатного материнства, щоб заробити гроші, була б настільки поширена, як в Україні».

Як бачимо, кілька десятків євродепутатів активно поширюють наративи російської пропаганди: «Україні не потрібно надавати зброю», «Санкції проти росії неефективні і їх варто скасувати», «росію спровокувало агресивне НАТО», «Україна бреше щодо російських злочинів» тощо.

Хтось активізував таку свою діяльність лише після повномасштабного вторгнення росії, хтось намагається просто «відповідно» голосувати у Європарламенті й менше коментувати події. Є й кілька євродепутатів, які активно працювали на росію як псевдоспостерігачі: Ніколя Бей, Аврелія Беньє, Віржіні Жорон, Жан-Лін Лакапель, Тьєррі Маріані, Філіп Олів'є, Домінік Більде, Катрін Грізе, Гуннар Бек.

Важливо не лише зібрати якнайповніші дані про прокремлівських євродепутатів, а й унеможливити їхню антиукраїнську діяльність як мінімум в Україні — адже деякі з них приїздили до нашої держави як «міжнародні спостерігачі» за виборами чи «гості безпекових форумів» та поширювали тут проросійські наративи.

Автор — Андрій Савчук

Схожі новини