У «Школі Свободи» пароль до вай-фаю — «Слава Україні»

Як в Естонії зустрічають українців, яких вигнала з дому війна

Із середньовічного Таллінна видніється найвища у місті будівля – вона підсвічена синьо-жовтими кольорами. Фото автора
Із середньовічного Таллінна видніється найвища у місті будівля – вона підсвічена синьо-жовтими кольорами. Фото автора

Пришвартований біля Таллінна круїзний лайнер «Ізабель» став прихистком для українських біженців.

Круїзний лайнер має 11 поверхів і може вмістити 2100 біженців.
Круїзний лайнер має 11 поверхів і може вмістити 2100 біженців.

Приватний бізнес надав судно, а влада забезпечує умови: проживання, триразове харчування, медичну та фінансову допомогу.

Заходимо через охоронний пункт на лайнер. Вказівники й узагалі усі вивіски та оголошення тут продубльовано українською.

Представник Департаменту соціального захисту веде нас на найвищий, 11-й поверх судна, звідки відкривається панорама на Фінську затоку з одного боку, та «скляний» Таллінн із іншого.

На «Ізабелі» зустрічаємо дітей, які бігають чи бавляться іграшками, батьків, які наглядають за малечею, і поважних панянок, які вдивляються у далечінь… На цьому «морському готелі» — 1600 українців, які вимушено виїхали з дому, з них 444 дитини. Загалом на кораблі може поміститись у 600 каютах понад 2 тисячі осіб. Каюти нагадують скромний готельний номер: велике двоспальне ліжко, телевізор, ванна кімнатка.

Каюта на вигляд як звичайний готель.
Каюта на вигляд як звичайний готель.

Місць для сушіння одягу не вистачає, тому дитячі речі розвішані по всіх поручнях у коридорі.

Дитячі речі сушать просто на поручнях у коридорі.
Дитячі речі сушать просто на поручнях у коридорі.

По цілій Естонії є 50 місць для проживання українських біженців. Маленька країна з населенням 1 мільйон 400 тисяч осіб прийняла 110 тисяч біженців (у тому числі «транзитних»). 60 тисяч з них залишились у країні, а 20 тисяч скористалися послугами соціальних служб.

«Учора приїхали — треба шукати роботу»

Пліч-о-пліч сидять Наталя та Сергій. Вони з Нової Каховки на Херсонщині.

Наталія і Сергій облаштовуються у Талліні, але мріють повернутись додому, на Херсонщину.
Наталія і Сергій облаштовуються у Талліні, але мріють повернутись додому, на Херсонщину.

До останнього не хотіли покидати рідний дім, але коли ракета прилетіла просто в город і утворила величезну вирву, прийняли рішення — виїхати у безпеку. Чи вцілив будинок, не знають, зв’язку з батьками нема. Коли говоримо, у пані Наталі з’являються сльози на очах, а її чоловік, зажурившись, схиляє голову… Приїхали в Естонію кілька днів тому, чекають на оформлені документи й уже шукають роботу. Крізь сльози жартують, що це їх медовий місяць.

Утім, вони мають час для адаптації. На лайнері можна жити впродовж чотирьох місяців, далі - варто знайти роботу. Звісно, зі знанням естонської працевлаштуватись легше, тому для біженців організовані курси вивчення мови. Для українців ця фіно-угорська мова непроста, тим не менше, є позитивні приклади працевлаштування: навіть на кухню лайнера найняли українок для приготування їжі. Представники влади кажуть, що знайти роботу не проблема, головне — бажання.

Психологічна реабілітація — у пріоритеті

Поруч у місті під патронатом місцевої влади облаштували «Центр для біженців».

Центр для біженців у Таллінні.
Центр для біженців у Таллінні.

Тут українці можуть отримати всю необхідну допомогу: оформити ID-документи, виплати, карту на безплатний проїзд транспортом, переглянути вакансії на ринку праці та пропозиції з оренди й одержати юридичну консультацію. Прожиткова допомога для родини з трьох осіб — 200 євро на першого дорослого, 160 — на другого й 240 євро — на дитину. Це такі самі цифри, як і для естонців.

Попри те, що в Україні візити до психолога ще не стали елементом масової культури, в Естонії такій допомозі приділяють особливу увагу. Для цього у Центрі є два спеціалісти, українці, які допомагають адаптуватися до життя далеко від дому.

29 учителів-біженців

Поки дорослі займаються паперовими чи іншими справами, діти обов’язково мають відвідувати школу.

«Школу Свободи» облаштували за рекордні чотири місяці: навесні прийняли рішення про відкриття, а 1 вересня вже залунав перший дзвоник. Приміщення не було пристосоване до навчального процесу, тому деякі офісні кабінети довелось перебудовувати. До речі, ремонт й зараз триває, його роблять українці.

Для навчального закладу таку назву обрали не просто так: по-перше, неподалік розташована площа Свободи, а по-друге — у цій війні українці борються саме за Свободу. Пароль до Інтернету тут теж промовистий — «Слава Україні».

Зараз тут навчаються 573 українські учні (7−11 клас). Навчальний процес облаштований таким чином, аби підлітки могли адаптуватися до естонського суспільства, соціалізуватися (60% - навчання естонською) і при цьому не забути рідну мову. Тому деякі гуманітарні предмети: музика, малювання тощо — вивчаються естонською, для, так би мовити, мовного занурення; інші ж предмети, наприклад, математика — викладаються українською. Але за естонською програмою. Український вчитель отримав два підручники: естонською і російською, тому, підгледівши у посібник, може викладати українською. До слова, навчання в Естонії зараховується в Україні.

Владислав Лушин, менеджер із комунікації у «Школі Свободи», показує підручники з математики.
Владислав Лушин, менеджер із комунікації у «Школі Свободи», показує підручники з математики.

Прогулюючись школою, помітила в кабінеті біології рух. Це Світлана Дудник наводила лад після уроку і ставила на місце пробірки. Вона — кандидат наук, лише на сервісі з публікації наукових матеріалів Google Scholar у неї в авторстві та співавторстві понад 20 пошукових сторінок праць.

Кандидат наук Світлана Дудник викладає у “Школі Свободи” біологію.
Кандидат наук Світлана Дудник викладає у “Школі Свободи” біологію.

Зараз же вчителює, викладає біологію. Жінка родом із Бучі, проживала на паралельній до знаменитої вулиці Яблуневої (вулиця, по якій наступали рашисти, і де купа знищеної російської техніки). Наразі пані Світлана облаштувалась з родиною в Таллінні. Молодший син пішов до іншої школи, а донька тут вже давно освоїлась, бо здобувала в Естонії вищу освіту.

Із 84 шкільних працівників — 29 українських педагогів, що, як і пані Світлана, навчають дітей українською.

Синьо-жовта Естонія

Підтримка України відчувається в столиці Естонії, без перебільшення, на кожному кроці. І це стосується не лише прийому біженців, а й символічних речей. Поруч з естонським, на будь-якій офіційній установі - прапор України, будинки підсвічені синьо-жовтими кольорами. А при знайомстві естонець обов’язково запитає, чим може допомогти. До речі, третину свого оборонного бюджету Естонія скерувала на допомогу Україні.

Будівля Уряду у синьо-жовтих кольорах
Будівля Уряду у синьо-жовтих кольорах

Естонці так само, як і ми, щиро радіють українським перемогам, зокрема, звільненню Херсону. І сумують через українські втрати. Загалом, естонці чітко усвідомлюють, що українці ведуть моральну війну з аморальним ворогом. Зрештою, «обличчя» совєцького режиму вони бачили й відчули так само, як і ми…

Публікація підготовлена в межах навчального візиту у рамках спільного проєкту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру міжнародного розвитку за підтримки Посольства США у Києві та Міністерства закордонних справ Естонії.

Схожі новини