Мавпа Дарвіна була менш жадібною, ніж росія

Останнім часом почастішали голоси за кордоном, які закликають до припинення вогню. Є навіть покрокові плани встановлення миру між Україною та росією на цілому європейському континенті. Уряд Італії, наприклад, скерував свій план до ООН.

ООН своєю чергою пропонує власні ініціативи, що дозволять вивезти зерно з українських портів. Інтереси європейських кредиторів росії вимагають припинити війну, щоби росія могла сплачувати борги. Споживачі нафти та газу у Європі і по цілому світу мріють про припинення війни, щоби впали ціни на енергоносії на автозаправках. І все це розмаїття інтересів не наближає мир ані на крок. Зацікавлених багато, а пропозицій, що реально можуть призвести до миру замало. Це тому, що заявлені цілі війни та справжні пружини, які її розкручують, не мають нічого спільного між собою. Слова стрясають медійний простір, справжні ж цілі мають на меті наповнювати казну, збільшувати прибутки корпорацій або навіть приватних осіб. Меркантильні інтереси не обов'язково прив'язані до найближчої перспективи. Інколи йдеться про джерела прибутку у майбутньому, віддалені на десятки років.

Ця війна розпочалася у 2014 році загарбанням Криму. Заявленими цілями загарбання були інтереси “русского міра”, “гордість моряків” і всяка така нісенітниця.

Справжня ж ціль полягала у захопленні газоносних площ в ексклюзивній економічній зоні Криму, що обіцяла сотні мільярдів доларів прибутку як в короткій, так і у віддаленій перспективі.

У короткій перспективі Україну позбавляли можливості забезпечити себе газом. Отже, зберігалися доходи “Газпрому” від продажу газу Україні.

У не дуже віддаленій перспективі росія позбавлялася конкуренції від українського газу на європейському ринку. Тому що у 2013 році український уряд вже надав серйозним нафтовим компаніям ліцензії на видобування. І невдовзі очікувалася перша продукція, яка б зіпсувала майже монопольне становище росії на європейському ринку газу. Загарбання родовищ перекреслювало ці плани.

Конкуренція українського газу могла суттєво зменшити прибутки “Газпрому” у найближчому десятиріччі. Всі подальші дії росії після загарбання Криму зводилися до примусу України відмовитися від газових скарбів, що їй належали згідно з міжнародним правом.

Україна на це не погоджувалася і не погодиться. Бо йдеться про величезний ресурс, який здатний забезпечити сталий економічний розвиток України протягом кількох десятиліть наперед.

Тому якщо росія дійсно прагне припинити війну після ста днів військових невдач та жорстких економічних санкцій Заходу, вона має запропонувати погодитися на переговори щодо подальшої долі кримських газоносних площ. У цих переговорах з російського боку мають брати участь: голова правління державної компанії “Газпром, голова правління державної компанії “Роснєфть” та міністр енергетики.

З українського боку: міністр енергетики України, голова правління державної компанії “Нафтогаз”, а також голова правління державного підприємства “Енергоатом”. Участь “Енергоатому” потрібна тому, що майбутній експорт української електроенергії до Європи впливає на зменшення ціни російського газу. Це відбувається тому, що російський газ спалюється на теплових електростанціях Європи для генерації електроенергії. Якщо Україна продаватиме електроенергію нижче певної ціни, то тепловим станціям Європи не буде сенсу купувати російський газ. Вигідніше імпортувати більше електроенергії з України. Тоді українська електроенергія конкуруватиме з російським газом і може посунути його з ринку. Мета цих переговорів зводиться до забезпечення законних українських інтересів щодо газоносних площ Криму у такий спосіб, щоби не створювати конкуренції продажу російського газу до Європи. Вона досяжна у такому форматі та складі переговорів. І це є першим пунктом плану миру, без якого зусилля дипломатії приречені на невдачу.

Другим кроком є переговори щодо забезпечення миру, де сторони вислуховують занепокоєність можливим конфліктом у майбутньому та знаходять рішення, що влаштовують обидві сторони.

Причому домовленість базується не на “чесному слові” як в разі з будапештським меморандумом, а на балансі воєнної сили, який робить сумнівною перемогу у війні однієї зі сторін і занадто дорогою її оголошення.

Третім кроком до переговорів долучаються США та країни ЄС, як країни, що вводили санкції. Обговорюється скасування санкцій після виводу російських військ з усіх окупованих українських територій. Якщо буде угода про газові родовища Криму, питання повернення юрисдикції України стає лише формальністю, деталі якої відпрацюють дипломатичні відомства двох країн.

Четвертим пунктом призначаються переговори щодо майбутнього безпекового устрою Європи, які мають завершитися документом, що забезпечить мир у Європі на наступні пів століття.

росія може і не погодитися на такий сценарій миру. Тоді вона буде нагадувати мавпу, що сунула руку у глечик з вузькою горлянкою. Схопивши їжу в кулак у середині глечика, мавпа не може витягнути руку, щоби втекти від погоні. Газові родовища Криму є тою приманкою, яку схопила рука москви у 2014 році й не наважується відпустити досі. Тому і поступилася вже значною часткою європейського ринку газу американським та норвезьким постачальникам.

Мавпа Чарльза Дарвіна, яка у процесі еволюції перетворилася на людину, була, без сумніву, менш жадібною та більш далекоглядною. Це на замітку експрезиденту Дмітрію Медведєву.