Гріхи сьогоднішні, а не вчорашні

Франк-Вальтер Штайнмаєр був найближчим соратником та однопартійцем сумнозвісного приятеля путіна, колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шрьодера. Потім був міністром закордонних справ в коаліційному уряді Ангели Меркель. Він допомагав їй заблокувати вступ України до НАТО у 2008 році, виводив з-під можливих санкцій Газпром після загарбання Криму у 2014 році і разом з Меркель був лобістом будівництва Північного потоку-2. Всі ці дії добряче посприяли російській агресії, що почалася 24 лютого 2022 року.

Коли стало зрозумілим, що російський бліцкриг провалився, президент Штайнмаєр публічно визнав помилковість своїх дій щодо Росії у попередні роки. У цьому відмінність пана Штайнмайєра від Ангели Меркель. Вона і досі вважає, що все робила правильно. Це християнське смирення пана Штайнмаєра робить йому честь у порівнянні з комсомольською затятістю пані Меркель.

Ми можемо сказати з цього приводу, що Штайнмаєр дійсно мав щастя народитися на заході Німеччини, на відміну від пані Меркель, яка мала нещастя народитися на сході, у контрольованій Радянським Союзом НДР.

Уряд України пішов на надзвичайно недипломатичний крок, давши зрозуміти Штайнмаєру про небажаність його візиту до Києва. Президент Штайнмаєр мав приєднатися до високопосадовців Польщі, Литви, Латвії та Естонії.

Цим демаршем український уряд не мав на меті згадувати йому колишні гріхи. Пан Штайнмаєр покаявся, і тому, хто йому минуле згадає, як кажуть, хай око засліпне.

Читайте також: "Це гірше, ніж злочин, це - помилка"

Проблема не у минулому

Проблема у ставленні нового німецького уряду вже після початку російської агресії 24 лютого. І саме через цю позицію уряд України наважився висловити своє незадоволення у такий різкий спосіб.

Що ж не так з позицією німецького уряду щодо агресії росії, яку засуджує увесь цивілізований світ, а також і переважна більшість німецького суспільства?

Річ у тім, що він відмовляється вжити такі заходи проти росії, які напевне би поклали край російській агресії.

Все що потрібно від Німеччини - це відмовитися від купівлі російських енергоносіїв: нафти та газу. Хоча би на тимчасовій основі. І саме у цьому питанні, яке єдине важливе для України, щоби припинилася російська агресія, нинішній німецький уряд займає по суті ту ж позицію заохочення агресора, яку займав уряд Ангели Меркель.

Стикнувшись з неприйняттям російської агресії більшістю німецьких громадян, уряд почав вдавати, що і він її теж засуджує.

Але поки Німеччина купує російські нафту та газ, росія має можливість:

1. ігнорувати санкції США та Євросоюзу;
2. поповнювати військовий бюджет росії для продовження агресії проти України. Тому Україна, яка і надалі знаходиться під загрозою знищення своєї державності, дивиться виключно на діла, а не слова німецьких політиків.

Щодо військової допомоги Німеччини - вона теж є показово антиукраїнською. Ті контракти, які б могли дати німецьким компаніям трохи заробити виробництвом зброї для України, розраховані на постачання через два роки.

Але зброя нам потрібна сьогодні, а не через два роки, і німецький уряд не може цього не усвідомлювати. Та годі зі зброєю. Богу дякувати, є інші країни, які постачають Україні зброю вчасно і навіть безкоштовно.

Але чому німецький уряд насмерть відмовляється скорочувати закупівлю російських нафти та газу?

Може це завдасть німецькій економіці нищівного удару і вона втратить десятки тисяч робочих місць? Ні, це припущення не відповідає дійсності.

“Відмова Німеччини скоротити імпорт російського газу є глибоко руйнівною та лицемірною — очевидно, лише інші країни (з точки зору німецького уряду) повинні платити ціну за свою безвідповідальність”, - пише лауреат нобелівської премії з економіки Пол Кругмен.

У статті, нещодавно надрукованій у Нью-Йорк Таймс, Пол Кругмен стверджує, що росія веде агресивну війну на гроші, які вона заробляє з продажу нафти та газу до Європи. Він пише далі, що це ганьба для Німеччини бути головним заохочувачем російської агресії.

В той час, як німецькі політики стверджують, що залежність у 55% від російського газу (у яку вони самі себе загнали) не дає їм змоги швидко відмовитися від російських поставок, Пол Кругмен зауважує, що численні наукові аналізи не згідні з такою песимістичною оцінкою. Він наводить аналітичні висновки Інституту Брюгеля з Брюсселя, Міжнародної Енергетичної Агенції та дослідження, спонсоровані Боннським та Колонським університетами. Всі вони говорять, що значне скорочення імпорту газу Німеччиною не призведе до важких економічних наслідків.

Навіть за найгіршим сценарієм падіння ВВП Німеччини не перебільшить 2% в разі повної відмови від російського газу. А відмова від російської нафти взагалі значно не вплине на стан німецької економіки.

Проте німецький уряд не хоче навіть чути про відмову від російської нафти, не говорячи вже про газ.

Це лицемірство вищого ґатунку: підтримувати на словах Україну і не скорочувати навіть на барель закупівлю російської нафти. Така «підтримка» Німеччини нам дійсно не потрібна. Україна очікує від президента Штайнмаєра та канцлера Шольца не слів підтримки, а реального скорочення закупівлі російських енергоносіїв.

Тоді обидва німецьких політики будуть найбажанішими гостями і на Банковій, і на Хрещатику.

Читайте також: Німці купують прибудинкові бункери