Не купувати російську нафту

В загальному балансі імпорту США російська нафта та нафтопродукти становили лише 8%, і тому це рішення було простішим для американців, ніж для європейців, для яких російська нафта становить 27% імпорту. Першою приклад показала Канада, відмовившись від закупівлі російської нафти, але приклад США має ще більше ваги. Тому, що спонукає інші країни, у першу чергу європейські, наслідувати його.

Деякі країни Європи на 75% залежать від російських поставок нафти. Серед них - Польща, Естонія, Словаччина. Зрозуміло, їм знадобиться деякий час, щоби знайти заміну російській нафті, і тому вони не можуть в одну мить відмовитися від закупівель. Ці країни надають Україні допомогу в інший спосіб.

Вирішальним буде ставлення Німеччини до заборони купівлі російської нафти та нафтопродуктів. Це буде останнім цвяхом у труну російської економіки. І навіть ті 60 мільярдів доларів, що Росія отримує щороку за нафту, продану Китаю, не допоможуть їй, бо Китай зажадає нижчих цін.

На жаль, уряд Німеччини заявив у понеділок, що не збирається припиняти купувати російську нафту та газ. Це і є реальним ставленням німецького уряду до російської агресії. Все інше - це данина всесвітньому обуренню.

І це ставлення породжує інше питання. Чому Німеччина протягом останніх 30-ти років збільшувала свою залежність від енергоносіїв з Росії? Чи не було це частиною таємної домовленості про стратегічний союз з Росією ще за часів Андропова? Тоді відмова від вугілля і особливо від атомних електростанцій на користь російського газу були не переходом до “чистої” енергетики, а всього-на-всього заставою для цього стратегічного союзу. Аби Росія мала гарантію, що Німеччина не відмовиться від цього союзу.

Тим більше, що з точки зору “зеленої” енергетики атомні станції менш шкідливі, ніж газ. Бо газ викидає СО² до атмосфери, на відміну від атомної енергетики. Але тиск самої німецької громадськості припинити фінансування війни агресора зростатиме щодня.

Можна нагадати, яку роль відігравав експорт нафти в історії російської державності

У 1918 році Ленін відмовився сплачувати борги Росії. З того часу Захід не позичав грошей Росії, яка мала назву Радянський Союз. Тому для закупівлі будь-яких імпортних товарів Росія була змушена спочатку що-небудь продати на Захід, щоби мати готівку для оплати імпортних товарів. Після Другої світової війни нафта стала головним джерелом надходження валюти до Росії. Десятиліття низьких цін на нафту призвело до банкрутства Радянського Союзу наприкінці вісімдесятих років минулого століття.

Розуміючи неминучість банкрутства, глава КГБ Андропов розробив підступний план, який мав на меті залучити західні інвестиції та кредити, а потім експропріювати ці активи.

Тому у 1991 році Росія погодилася на відокремлення 14 республік в надії, що вони будуть магнітом для іноземних інвестицій та кредитів. Коли ж настане період високих цін на нафту і Росія зможе накопичити великі золотовалютні резерви, згідно з планом Андропова, вона забере назад всі землі Радянського Союзу. Або хитрістю, як Крим чи Білорусь, або військовою силою. Це мають взяти до уваги і Казахстан, і Азербайджан. Оскільки залежність європейських країн від російської нафти (та газу) невпинно зростала останні 30 років, Росія вважала, що Європа буде висловлювати “глибоке занепокоєння” російською агресією і продовжувати купувати російські нафту та газ. А відмова від цих закупівель призведе до збільшення світових цін на нафту до таких цифр, і це буде непосильним тягарем для Європи.

З цього приводу слушно зауважив колишній президент Франції Франсуа Олланд: “І розум, і емоції спонукають нас зробити цей вибір”. Тобто не купувати нафту і газ у Росії, щоби не фінансувати її агресію проти України.

Тому рішення уряду США - це значний крок уперед до знекровлення агресора. Наразі, слово за європейськими країнами.

Читайте також: Єврокомісія запроваджує санкції проти групи російських підприємців, які є в близькому колі Путіна