Передплата 2024 «Добра кухня»

Зорге буде перепохований, якщо Росія припинить тролити Японію

Вже вкотре Росія порушує питання про перепоховання легендарного розвідника Ріхарда Зорге, страченого в Токіо 7 листопада 1944 року

З цього питання на засіданні Держдуми виступив очільник МЗС Сергій Лавров. Питання загалом досить просте, і Росія давно могла б отримати дозвіл, якби поставилась до питання чесно і з гідною повагою до пам’яті «агента Рамзая». І справді, в Японії вже не лишилось ні родичів, ні знайомих розвідника, біля нього ж похована і його японська громадянська дружина Ханако Ісії, завдяки якій, власне, і була збережена пам'ять про нього. Більше того, в Японії виросло нове покоління громадян, які ніколи не чули про Зорге, для яких далека історія Другої світової війни не є сакральними питаннями, як для Росії. Отже, Японія могла б дозволити забрати прах Зорге… якби відчувалось, що для Росії це перепоховання є дійсно актом пам’яті і поваги, а не новою геостратегічною спецоперацією проти Японії. А вся річ у тому, що Росія хоче забрати прах Зорге з цвинтаря Тама в Токіо, і перепоховати не в Москві, на військову розвідку якої він працював, не у Владивостоці, де був його пункт зв’язку, не в Баку, де він народився, не в Берліні, проти тодішньої фашистської влади якого він працював, а… на одному із спірних островів Курильської гряди під назвою Матуа, присвоєних Росією після Другої світової війни, на якому Зорге ніколи не був, але на якому встановлені російські протикорабельні ракети «Бастіон».

Таким чином японці розуміють, що прах Зорге для Росії, власне, не становить ніякої цінності. І згадали вони за нього тільки тому, що з його допомогою можна тролити уряд Японії.

Влада в Токіо - у двозначній ситуації: і віддати не можна, бо тоді острів Матуа стане для Росії сакральним, як вони кажуть і про Крим, що може значно віддалити повернення Японії її «північних територій», а нове поховання Зорге стане джерелом антияпонської політики і практики. Тим більше, що про поховану поряд його дружину Ханако Ісії Росія і не заїкається, але ж вони в житті, а, отже, і після смерті, були нерозлучними. Та й з якого дива японці будуть віддавати росіянам тіло своєї громадянки?

З іншого боку, якщо уряд Японії не віддасть Росії прах Зорге, він може потрапити під критику своїх громадян, які звинуватять його у прихильності до «комуністів та ворогів Японії». Тому японські урядовці поки думають і сподіваються, що Росія змінить свої вимоги, адже саме таке цинічне поводження з прахом Зорге і свідчить про те, що росіяни виявляють грубу неповагу до подвигу свого героя і його пам’яті.

Зрозуміло, що для того, аби змінилася позиція Японії, потрібно, щоб змінилася позиція Росії, і якщо вона дійсно хоче перепоховання праху героя на своїй землі, а не антияпонської спецоперації, то для цього треба обрати місце поза Курильськими островами, бажано навіть не на Далекому Сході, а в центрі країни, або ж в іншому достойному місці, пов’язаному з діяльністю Зорге.

Однак знайти таке місце – велика проблема. Бо якнайбільше для цього підходить саме Токіо, де Зорге плідно працював майже 10 напружених років в той час, коли інші розвідники провалювалися за 2-3 роки. Для його упокоєння не підходять ні Баку, бо це вже столиця зовсім іншої держави, де Зорге провів перші два роки життя, і не лишив ніякого сліду. Таким же цинізмом було б з боку Росії пропонувати перенести прах розвідника в Берлін та інші міста Німеччини. Хоч, як журналіст, Зорге і працював в німецькому журналі «Геополітика», однак, як розвідник, він діяв проти тодішнього уряду цієї країни. Не варто переносити прах Зорге куди-небудь в інше місце і з тієї причини, що перепоховати разом з ним його дружину, не знаючи її позиції з цього питання, не можна, а залишити її на старому місці, але без Зорге, тобто «розлучити нерозлучників», було б ще більшим цинізмом, ніж пропонувати поховати його в японській же землі, віднятій у них Радянським Союзом.

Як відомо, Зорге був страчений у в'язниці Сугамо, похований у спільній могилі, бо юридично родичів у нього в Японії не було. Ханако Ісії, яка дізналася про його страту вже після війни випадково добилася ексгумації тіла і впізнала його по рані на нозі, окулярах та пряжці. Ханако Ісії зазнавала переслідувань та цькування, жила дуже бідно, лише тим, що здавала кімнати студентам. Кілька років вона зберігала урну з прахом у себе вдома, а поховати змогла лише, коли на гонорар за книгу «Зорге як людина» в 1960 році викупила ділянку на цвинтарі Тама, бо жила поруч, і де була алея з могилами неяпонців.

Окуляри, черевики та пряжки від ременя Зорге тривалий час зберігалися в Ісії Ханако. Вона померла у 2000 році. Після її смерті право власності на ділянку на цвинтарі Тама перейшло до її племінниці, яка, своєю чергою, померла у 2018 році. Могила могла залишитися без нагляду, але виявили заповіт, згідно з яким могилу передавали російському посольству в Японії.

Зараз багато сперечаються про те, чи був Ріхард Зорге героєм і якісним розвідником, адже власне відновлення пам’яті про нього почалося лише після того, як Микита Хрущов подивився про нього фільм і присвоїв йому звання Героя Радянського Союзу. Наприклад, старі розвідники російського ГРУ кажуть, що Зорге не був особливим, а служив «як усі». Автори книг заперечують цю точку зору. По-перше, тодішнє ГРУ (кажуть, і Сталін особисто) тримали його як «недостовірне джерело». Але це тому, що, власне, всі куратори Ріхарда Зорге один за одним були репресовані, на їх місце приходили непрофесіонали, які не могли оцінити рівень роботи Зорге. Він передав найцінніші геополітичні відомості, на основі яких базувалася світова політика, її стратегія, а зверхники вимагали від нього технічні характеристики нового японського кулемета. По-друге, Зорге був «неслухняним» розвідником. Коли від нього вимагали якийсь дріб’язок, він удавав, що не отримав шифрограми, і посилав в центр через пункт зв’язку у Владивостоці інші, набагато цінніші відомості, сподіваючись, що справжні професіонали оцінять рівень його роботи. Але коли його кураторів розстрілювали одного за одним, це був провал всієї розвідницької мережі, і цінити професіонала було просто нікому. Схоже, що і в нинішньому політичному керівництві Росії не здатні оцінити Зорге за його реальними заслугами, і саме тому використовують його прах для територіальної суперечки з Японією, замість того, щоб віддати йому всю данину пам’яті, яку він заслужив.

Читайте також: Путін довоюється з Україною, що Китай забере пів Росії

Схожі новини