На бочках з глінтвейном написано: «ґжанєц галіційський»

Традиція перед Різдвом влаштовувати на великих центральних площах ярмарки зародилася у Німеччині. Пізніше розповсюдилась по всій Європі. І от протягом останніх десятиліть казкові передріздвяні ярмарки наповнюють площі європейських міст. Влаштовують їх і у Польщі. У цій країні Різдво Христове є найважливішим святом у році. Величнішим, ніж Великдень.

Мені неодноразово доводилося бути на таких ярмарках у різних містах Польщі, але такого казкового дійства, як у Кракові, ще не бачила. Гарне і без прикрас місто перетворюється на казку: вітрини крамниць і кав’ярень прикрашають гірляндами, сніжинками, свічками та іншою різдвяною атрибутикою. Усе охоплює передчуття прийдешнього дива. Не знаю, які ярмарки оспівувала свого часу польська знаменитість Мариля Родович у своєму хіті «Кольорові ярмарки», але мені здається, що у пісні йшлося саме про передріздвяні. Незліченна кількість шопок у місті, де одна краща за іншу. Таке враження, ніби краків’яни влаштували конкурс на найкраще висвітлення сценки народження Ісуса Христа.

Найбільший передріздвяний ярмарок — на Головному Ринку. Саме так називається центральна площа Кракова. Попри те, що це місце вражає красою у будь-яку пору року, однак саме у різдвяний і новорічний періоди Головний Ринок стає якимось особливим. Навіть старовинні готичні склепіння Маріатського костелу виглядають по-іншому.

З костелом пов’язана легенда. Щоранку і щовечора трубач з найвищого віконечка на вежі сповіщав про відкриття і закриття воріт міста. Саме він першим у ХV столітті побачив ворога, який підходив до воріт міста. Щоб попередити краків’ян про небезпеку, заграв «хейнал» — старовинний сигнал тривоги. Мелодія перервалася, бо стріла ворога вцілила трубачеві у горло.

У пам’ять про цей подвиг з чотирьох різних віконечок за чергою на чотири сторони світу по кілька секунд звучить мелодія, що обривається саме на тій ноті, на якій обірвалося життя трубача. Ця традиція прижилася. Навіть під час Другої світової війни два рази на день — о 12-й та 7-й вечора — можна було почути мелодію трубача. Зараз після своєї гри трубач привітно махає туристам рукою. Кажуть, побачити цього музиканта — гарна прикмета на щастя.

Перед костелом одні за одними демонструють свою майстерність вуличні музики. Цього разу мою увагу привернув піаніст. На величезній площі він сидів за чорним роялем і грав класику. Поруч стояла скринька, куди вдячні слухачі кидали гроші. Однак більшість насолоджувалася музикою «на халяву»...

На полицях яток продають не лише ялинкові прикраси, ангеликів чи горнятка з видом Вавеля... Тут можна поласувати смачними пряниками, зробленими у вигляді ялинки, святого Миколая, Різдвяної зірки. Ціни — демократичні. Від шести до десяти злотих (45-78 грн.). Якщо любите овечий сир, можна придбати коника чи “пампушок” за три злотих (23 грн.). Такі копчені смаколики називають осципком (традиційний татранський копчений овечий сир. — Г. Я.). Його подають з кисло-солодким варенням — журавлиновим, вишневим. Колись за такими шедеврами гуральської кухні їхали у Закопане, тепер складається враження, що Закопане «переселилося» до Кракова.

А як пройти повз ятки, на яких викладені копченості? При вас на мангалі підсмажать ковбаску за вісім-десять злотих, або стейк за 18 злотих (140 грн.). Не їсте м’яса, купіть смажену картоплю. Вона тут особливо смачна. Не любите смаженого? Купіть шматок хліба, намащений смальцем зі шкварками за шість злотих (45 грн). Як бонус отримаєте консервований огірочок. Звісно, таку трапезу треба чимось запити. Найкраще — традиційний глінтвейн, який перед Різдвом смакує особливо. На Ринку на бочках з глінтвейном написано: “ґжанєц галіційський”. Гаряче вино з додаванням кориці, гвоздики і шкірок апельсина називається ґжанєц, або ґжане віно (підігріте вино). За ґжанєц у пластиковому стаканчику попросять сім злотих, у керамічному горнятку — десять. Повернете горнятко — три злотих віддадуть.

Ще однією атракцією старого Кракова є кінні екіпажі. Це не просто відреставровані старі брички, запряжені доходяжними клячами. Це добротні величезні карети, запряжені красивими, доглянутими кіньми. Коні вбрані у різнокольорові строї. За фірманів тут не старі вуйки, а молоді кобіти, одягнуті у відповідний стрій. Не знаю, як часто миють тих коней, але запаху від них нема. Одна дівчина сидить «за кермом», друга — поруч, стежить за сідницями коня. Як тільки бачить, що кінь хоче випорожнитися, підставляє величезну лопату…

Гуляють ярмарком і перебранці. Увагу привернув пан у світлому жупані з оберемком пір’я з хвоста жар-птиці. Скільки хотів за одне перо, не встигла запитати, бо як тільки чоловік побачив, що я його фотографую, мило усміхнувся і попросив покласти у його дерев’яну скарбничку на грудях кілька злотих.

Кавовий запах тут витає у повітрі так само насичено, як і смажених ковбасок. Кава недорога. Від двох злотих — до п’яти, залежно від розміру горнятка і додатків до неї.

Краківські кав’ярні — не просто заклади розваг чи харчування. Це — невід’ємна частина міського життя. Кав’ярні, бари, цукерні-кондитерські є витворами мистецтва. Атмосфера краківських кав’ярень вабить не менше, ніж чудові пам’ятки архітектури або ж музеї цього вічного міста.

Щодо кількості таких «смачних» закладів Краків може посперечатися з будь-яким європейським містом — лише на Ринку та в його околицях міститься понад 600 (!) кав’ярень, пивниць і ресторанів.

Поляки вміють смачно готувати. Приємним сюрпризом будуть краківські порції, нежлобські! Ціни помірні. Наприклад, порція вареників з м’ясом — 12 злотих (90 грн.), величезна свиняча відбивна, що займає більшу половину тарілки, з картоплею і салатом, — 24 злотих (180 грн.).

Щоб відчути справжню кулінарну «екзотику», раджу зайти у ресторан «Хлопське ядло» (селянська їжа). Правда, ціни тут, на перший погляд, високі. Скажімо, за порцію дерунів треба заплатити 28 злотих (200 грн). Але подадуть не порцію, а цілу тацю дерунів. Таку треба замовляти на компанію з чотирьох осіб. Поки ви чекатимете на замовлення, офіціант принесе кілька скибок домашнього хліба і глечик смальцю зі шкварками. За це платити не потрібно — це комплімент від закладу!

Якщо за кілька днів подорожі скучите за домом, йдіть вуличкою Каноничою в бік Вавелю прямісінько до ресторану «Український смак». Тут справжня українська світлиця з вишиваними рушниками й портретом Тараса Шевченка та українською музикою. Офіціанти — у вишиванках. І страви подають українські, і навіть каву «по-львівськи».

Краків’яни пишаються тим, що саме їхнє місто було першою столицею і колискою польської державності. Однак 1609 року король Зигмунт ІІІ переніс столицю Польщі до Варшави. З півночі держави йому було зручніше діставатися до рідної Швеції і… до своїх шведських коханок. Несподівано й незаслужено Краків перестав бути столицею Польщі. Варшава, теперішня польська столиця, безумовно, має власну неповторну красу і свій особливий шарм, проте за чарівністю і неповторністю їй годі зрівнятися з Краковом, першою столицею Речі Посполитої.

Редакція газети «Високий Замок» дякує туристичній фірмі «Карпатія-Галич-Тур» за організацію цікавої подорожі.

Фото автора

Краків