«Перенесення бойових дій у росію ламає плани путіна»

Громом серед ясного неба для українців, а найбільше — жителів країни-окупанта, стала відчайдушна, навіть зухвала за своїм характером «курська» наступальна операція ЗСУ. Уже понад тиждень українські воїни компактними мобільними групами із застосуванням танків, БМП, ППО, засобів радіоелектронної боротьби успішно атакують росію з боку її південно-західних кордонів. Узяли під контроль 28 населених пунктів рф (а за даними аналітичного проєкту DeepState — 44), знищили колони ворожої бойової техніки, сотні одиниць особового складу противника, взяли у полон десятки російських військовослужбовців, зокрема кадировців. Воїни ЗСУ захопили важливі інфраструктурні об'єкти ворога, комунікації.На багатьох приміщеннях територіальних органів державної влади вже не майорять російські «триколори». При цьому, на відміну від своїх візаві, жодних репресій до цивільного населення ґречні хлопці із синьо-жовтими шевронами не застосовують… Та й опору їм ніхто не чинить.

кремлівський режим шо­кований і розгублений, по­чувається приниженим. путін виглядав як побитий пес, коли коментував ці події. Біжен­цями стали до 100 тисяч росіян…

Президент України Володи­мир Зеленський назвав цю спецоперацію «витісненням війни на територію агресора», «звільнен­ням прикордоння від російських військових». Отримавши відчут­ний військово-політичний ляпас, у путіна пробують «стабілізувати ситуацію», транслюють росіянам фейкові відео «акцій відплати». Але наші воїни не тільки утриму­ють зайняті позиції ворога, а й розширюють їх.

Прокоментувати це епічне дійство, пояснити його значен­ня і перспективи кореспондент «Високого Замку» попросив військового аналітика Дми­тра Снєгірьова.

Удар на випередження

— Є декілька причин цього маневру Збройних сил України, — каже експерт. — Перша з них — військова. Пригадуєте, за два тижні до активної фази бойових дій на Курщині прозвучала заява керівника Головного управління розвідки Міноборони України Кирила Буданова про те, що ро­сіяни активізують свої зусилля на північному напрямку. Йшлося про передислокацію особового складу і техніки ворога. Багато оглядачів почали говорити про можливе загострення ситуації на українсько-білоруському кордоні. Однак насправді ма­лася на увазі підвищена небез­пека на кордоні із Сумською об­ластю. За інформацією ГУР, на цьому напрямку окупанти нама­галися створити ударне угрупо­вання і, відповідно, повторити свої бойові дії на кшталт харків­ських — щоб розширити лінію зі­ткнення…

Володіючи інформацією про накопичення особового скла­ду, важкої бронетехніки, підго­товку ударного угруповання во­рога, було (можна припускати) ухвалено рішення завдати уда­ру на випередження. Мета — не дати можливості провести опе­ративне розгортання військо­вих рф поблизу кордону із Сум­ською областю, щоб ворог не прорвався звідти на територію України.

Ефект несподіванки від уда­ру українського «контингенту вторгнення» був приголомшли­вий. За перші три дні просуван­ня підрозділів ЗСУ в глиб те­риторії противника становило 15 км. Зараз, незважаючи на пе­рекидання додаткових сил росії, воно зросло до 30−35 км.

— Кажуть і про політичні складові цієї операції…

— Події на Курщині відбува­ються на тлі заяв російського диктатора про те, що закінчення війни в Україні можливе лише за російським сценарієм. А саме — за умови виведення підрозді­лів ЗСУ із території Донецької, Луганської, Херсонської, Запо­різької областей. Нам ставили ультиматум: подальші терито­ріальні поступки, крім військо­вої компоненти, ще й низка політичних вимог. А саме — по­заблоковий статус, фактичне роззброєння української армії, російська мова як друга дер­жавна і багато інших москов­ських «хотєлок».

Зміна порядку денного — пе­ренесення бойових дій на те­риторію російської федерації - ламає ці плани кремля. Судя­чи з реакції світової спільноти, основних геополітичних гравців — США, Китаю — у цьому питанні вони займають позицію помір­кованого нейтралітету. На всі заклики москви здійснити тиск на військово-політичний про­від України для зупинення по­дальшого просування у Курській області немає жодних втішних новин для путіна. Захід україн­ських військових на російську територію поламав його плани закінчення війни через ультима­тум українській стороні. Маю­чи важелі впливу — просування в глиб росії «загонів самооборо­ни Курської народної республі­ки» — українська сторона може виступати з позиції сили щодо російської федерації. За різни­ми оцінками експертів, загаль­на площа, яку контролюють ці «загони самооборони», ста­новить 650−700 квадратних кі­лометрів (головком ЗСУ Олек­сандр Сирський повідомив про 1000 кв. км). Для порівняння: глибина просування російських військ на харківському напрям­ку за три місяці боїв становила вісім кілометрів. А за тиждень боїв на курському напрямку гли­бина просування наших військ — 30−35 км. Тобто у чотири рази більше. І це при тому, що у нас немає переваги у повітрі, до­статньої кількості систем ППО…

За весь літній період насту­пальних дій російських військ на донецькому напрямку оку­пантам вдалося захопити при­близно 12 населених пунктів і просунутися в глиб української території максимум на 10 км. А за тиждень боїв на Курщині «за­гони самооборони КНР» взяли під контроль 28 населених пунк­тів. Тобто втричі більше, ніж зро­били це сотні тисяч бійців окупа­ційного війська.

Маючи такі козирі, україн­ська сторона підвищує свою суб'єктність під час можливо­го проведення мирних перего­ворів.

— Називають і третій мотив у курських подіях — геополі­тичний…

— Наш наступ відбувається на тлі заяв керівництва України щодо проведення другого Са­міту миру. Відповідно, наше ба­чення розвитку ситуації буде прив’язано до подій у Курській області…

Символічно, що території рф, де зараз відбуваються ак­тивні фази бойових дій, є істо­ричними, етнічними територія­ми України. До 1918 року вони входили до складу Української Народної Республіки згідно із Брест-Литовським мирним до­говором, цим міжнародним офі­ційним документом, який ви­знала світова спільнота і який підписала радянська росія. Тож для мене не буде несподіван­кою, якщо «повсталі куряни» проголосять Курську народну республіку. Водночас це буде досить серйозним ударом по іміджу російського диктатора, по загарбницькій політиці росій­ської федерації.

І ще два слова про політич­ну складову перенесення бойо­вих дій у росію. Воно показало всім, що українські сили здат­ні успішно проводити контрнас­туп не тільки на власній, а й на території супротивника. Нага­даю: за тиждень ми прорвали на Курщині дві лінії оборони, на які з російського бюджету було ви­ділено в еквіваленті 200 млн до­ларів.

росіяни шантажують світ радіацією від Курської АЕС…

— Ходять розмови про те, що ЗСУ мають намір блоку­вати Курську атомну елек­тростанцію…

— Це все штучні російські на­ративи, які підхоплюють і ти­ражують «корисні ідіоти». Тему Курської АЕС у росії підніма­ли ще до початку широкомасш­табних дій на території Курщи­ни, безпідставно звинувачуючи українську сторону в ударах по цій станції з використанням без­пілотників. Паралельно на най­вищому рівні у країні-окупан­ті піднімали питання обстрілів Запорізької АЕС — мовляв, За­хід не звертає уваги на подібні дії української (?!) сторони, які нібито свідчать про ядерний те­роризм.

Тобто росіяни заздалегідь намагалися внести це питан­ня у порядок денний. Вони за­раз здіймають ґвалт, що у ви­падку наближення лінії бойових дій до Курської АЕС і потраплян­ня у реактори мін або снарядів радіоактивний бруд піде не тіль­ки в глиб росії, а й на значну те­риторію країн Заходу…

До слова, реактори Курської АЕС збудовані за тим же про­єктом, що і на Чорнобильській АЕС. Тобто ступінь захищенос­ті там менший, ніж на Запорізь­кій АЕС, де система захисту ре­актора може витримати навіть падіння літака. І тут є певні пе­рестороги. Наближення україн­ських військових і безпосередні бойові дії на території АЕС від­повідно викличуть негативну ре­акцію з боку країн Заходу. На це й розраховують росіяни з метою зупинити подальше просуван­ня українських сил. А заодно — вплинути на їх підтримку з боку Заходу. МАГАТЕ вже «висловило стурбованість» з приводу подій на Курщині…

Не маючи можливості зу­пинити подальше просування українців на Курщині власними внутрішніми резервами, росія­ни намагаються вирішити це пи­тання чужими руками, залучен­ням колективних зусиль Заходу. Мовляв, він натисне на керівни­цтво України і зупинить просу­вання.

Паралельно із вкиданням тез про можливість техногенної ка­тастрофи на Курській АЕС, ба­чимо ексцеси із задимленням на Запорізькій АЕС: росіяни шантажують світ…

Треба чітко розуміти: захо­плення Курської АЕС немає у планах наступальної операції України на Курщині. Для того, щоб контролювати Курську АЕС (як роблять це росіяни із За­порізькою АЕС), не потрібно її штурмувати — достатньо пере­різати лінії ЛЕП, які забезпе­чують передачу енергії, і тоді функціонування АЕС не матиме сенсу. Це могла би зробити ди­версійно-розвідувальна група. Не потрібно було би штурмува­ти саму АЕС, яка перетворена на військовий об'єкт. Умовно ка­жучи, достатньо вивести з ладу розподільчий вузол, як у випад­ку із Запорізькою АЕС: вдарили по Джанкойському розподіль­чому вузлу — і АЕС перетворила­ся б на валізу без ручки — і кину­ти її нема бажання, але й сенсу надалі утримувати ніякого. Крім ядерного шантажу.

Аналогічна ситуація з Кур­ською АЕС. росіяни просува­ють тези з її захопленням, щоб скомпрометувати Україну і по­казати її перед світом як ядер­ного терориста.

москва спопеляє «іскандерами» свою землю

— У зв’язку із подіями на Курщині можна почути і таку тезу: навіщо нам було розпо­рошувати сили, якщо їх мож­на кинути на стримування во­рога у гарячих точках?

— Про жодне розпорошення не йдеться. Незважаючи на заяви деяких експертів про відсутність передислокації бойових підроз­ділів росії з лінії бойового зіткнен­ня в Україні на територію Курської області, така інформація не від­повідає дійсності. Із покровсько­го напрямку росіяни перекинули підрозділи 810-ї бригади мор­ської піхоти, із донецького — час­тину 1-го армійського корпусу так званої днр. Плюс знято із цьо­го напрямку підрозділ спецприз­начення, штурмовий загін колиш­ньої ПВК «Вагнер» під орудою польового командира Радибора. А також — підрозділи спецприз­начення полку"Ахмат", які сфор­мовано з колишніх «вагнерівців». Йдеться про найбільш боєздат­ні підрозділи, які мають значний практичний досвід.

Наше просування в глиб ро­сійської території зірвало сце­нарій можливого прориву ро­сіян на сумському напрямку. Для локалізації цього прори­ву нам потрібно було б переки­дати з фронту свої підрозділи і вести бойові дії безпосередньо на своїй території. А з огляду на тактику, яку застосовують росіяни, можна спрогнозувати, що Сумщину окупанти перетвори­ли б на випалену землю. Тож не­хай росіяни випалюють Курську область! Вони вже спопеляють її «іскандерами» і КАБами! Б’ють по своїх населених пунктах!

Успішними діями ЗСУ на Кур­щині Україна має можливість продемонструвати західним партнерам, що ми можемо про­водити відповідні дії - лиш за­безпечте нам посилену військо­во-технічну співпрацю!

Сценарій подій на Курщи­ні ламає навіть порядок денний наших західних партнерів. Ра­ніше нас переконували, що ми маємо займати виключно обо­ронні позиції. Натомість ми про­демонстрували, що можемо не тільки успішно оборонятися, а й ефективно наступати. Це суттє­во підняло моральний дух вої­нів Збройних сил України, нашо­го населення, якому нагнітали істерію про постійний відступ. А тут маєте — за тиждень захопле­но три десятки населених пунк­тів у росії! Цей наступ водночас деморалізує російські війська і спричиняє невдоволення, пані­ку серед російського населення.

— Як думаєте: чи узгоджу­вало керівництво України «курську» операцію із наши­ми західними партнерами, чи ставило їх до відома?

— Відповів би на це нашою народною приказкою: не буває диму без вогню…

А тим часом…

російський диктатор путін зі­брав нараду щодо ситуації у при­кордонних з Україною регіонах і доручив своїм військовим «вида­вити супротивника» із Курської області. За словами російського президента, своїми діями «Україна намагається покращити свої пере­говорні позиції у майбутньому».