«Поезія — то моя найбільша любов»

Лише рік минув відтоді, як львівська письменниця Людмила Пуляєва представила свою восьму книжку. Це було у серпні 2023-го. Аж тут пані Людмила «хвалиться» у соцмережах своєю ще «гарячою» дев’ятою книжкою. Та ще й з якою назвою! «Ось, жінко, твоя булава». І хоча офіційна презентація книжки — у вересні, ми вирішили спочатку «презентувати» її у «Високому Замку"-онлайн.

Людмила Пуляєва — частий гість на сторінках «ВЗ», точніше, не вона сама, а герої, з якими вона пише інтерв'ю для нашого видання. А «живе» вона у своїй Царині - Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука. Саме «живе», бо щодня проводить серед книжок по 10 годин (а може, й більше — та хто би то рахував. — Г.Я.). Пані Людмила — завідувачка відділу бібліографії та періодичних видань у цій бібліотеці. Тож любов до книжки, до поезії, до усього, що приносить користь від читання, письменниця черпає у стінах цієї бібліотеки.

— Мої книжки — різножанрові, — розповіла журналістці «ВЗ» пані Людмила. — В одній — лише проза, у двох наступних є і поезія, і проза, ще одна вмістила інтерв'ю «Друзі мої, заньківчани», усі решта — поетичні. Дев’ята книжка, але вже друга за рахунком, що видана у час великої війни. Торік була проза «Ніколи не пізно», а тепер «Ось, жінко, твоя булава».

— Про що йдеться у новій книжці і як довго ви над нею працювали?

— Ще торік, коли прислухалася до порад видати суто прозову книжку, у мене залишалася «невиконана» ідея — видати третю книжку, де б була наполовину проза, наполовину — поезія. Але коли зрозуміла, що таких, змішаного плану, у мене вже є дві, то все ж таки торік сконцентрувалася на прозі. Але поезія — то моя найбільша любов і вона нікуди не ділася. Знаєте, вірші про війну я пишу ще з 2014-го. «Ось, жінко, твоя булава» має 8 розділів. Це перший рядок вірша, який народився у не зовсім відповідний час. Вдома готувала вечерю, і мені раптом прийшла ось ця фраза, далі в голові почав роїтися текст. Я виключила всі пальники і побігла записувати.

Перший розділ книжки «Ось, жінко, твоя війна» — там про війну, про те пекло, яке окупанти влаштували в Ірпені, Гостомелі, Бучі у перші дні повномасштабного вторгнення і про те, що «сирени не вічні». Другий розділ з інтимною лірикою «Якого кольору кохання», у наступному розділі - природа, потім — мандри «Мандрівник» звучить так гордо" - це також рядок з вірша. Зрештою, у мене всі назви розділів — рядки з моїх віршів. А ще є «Життя у смартфоні» — про те, що люди «залипають» у соцмережах, а також патріотична лірика «Україно моя, ти найкраща у світі».

Окремим розділом йде філософсько-релігійна тема «Якби Юда не зрадив Христа» і останній розділ «Замість тисячі слів і мільйона троянд», де є вірші, присвячені пам’яті батька і, звісно, про кохання. Оформила цю книжку, як і попередні дві, відома художниця і письменниця Ярина Каторож.