«Люди віддають перевагу політикам, які працюють на Перемогу»

У силу форсмажорних обставин великої внутрішньої політики під час великої війни в Україні майже не спостерігається. Але наші громадяни все одно тією політикою живуть. Комусь із партійців віддають перевагу, покладають на них надію у майбутньому, а у комусь розчарувалися, списали з рахунків. З’являються нові кумири, а вчорашні терплять фіаско, опиняються в аутсайдерах. Дехто ж традиційно утримує високі позиції. Такий висновок можна зробити за результатами телефонного опитування, що його у травні провели, а на початку серпня оприлюднили Національний Демократичний інститут та Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). Соціологи поцікавилися у респондентів: «Яким є сьогодні ваше ставлення до політичних партій»? — і для оцінки представили дев’ять з них. Варіантів відповідей було п’ять: позитивне, дуже позитивне, нейтральне, негативне, дуже негативне, негативне. Після аналізу цієї соціології у деяких політичних функціонерів, схоже, виростуть крила, а деякі почують для себе тривожний дзвінок…

Новачки на висоті, «ветерани» — в ауті

Підсумки цього опитування навряд чи сподобаються партії влади, якою нази­вають переможця минулих парламент­ських виборів — «Слугу народу». За по­казником довіри вона опинилася лише на шостій позиції. Позитивно ставляться до «слуг» лише 13% опитаних. Водночас 48% сприймають її діяльність негатив­но. А от лідером симпатій виявилася по­літична сила шоумена-волонтера Сергія Притули (якої насправді не існує! — два роки тому колишній телеведучий обіцяв, але так і не створив партію «24 серпня»). Свою підтримку віртуальній політсилі Притули висловили аж 28 відсотків рес­пондентів…

На другому місці за рівнем позитивно­го сприйняття — «Європейська Солідар­ність» Петра Порошенка (23%), на тре­тьому — «УДАР» Віталія Кличка (18%). На одній сходинці з ним несподівано опини­лася «Розумна сила» ексспікера парла­менту Дмитра Разумкова (теж 18%), за нею — «Голос» (13% ).

На політичних радарах продовжує сві­титися «Українська стратегія Гройсма­на». Дії політичної сили експрем'єра по­добаються 12% опитаних.

А от «Батьківщина» Юлії Тимошен­ко порівняно з попередніми політични­ми сезонами здала позиції. Цій політсилі симпатизують лише 9% опитаних. Вона займає передостаннє, восьме місце у партійному рейтингу.

А на самісінькому дні - колишня «Опо­зиційна платформа «За життя». Нині «пе­ревзута» проросійська політсила здобу­ла підтримку лише 4% респондентів з числа тих, хто живе в усіх регіонах Украї­ни, окрім тимчасово окупованих.

Варто звернути увагу і на вкрай висо­кий рівень негативного ставлення гро­мадян до політичних сил. У колишньої «ОПЗЖ» він зашкалює - 71%. До «Бать­ківщини» негативно ставляться 57%. Є над чим задуматися партійним кермани­чам…

Наскільки ці оцінки відповідають дій­сності? Слухаємо думки експертів.

У нас традиційно немає довіри до партій

Олексій ГАРАНЬ, професор кафедри політології Національного універси­тету «Києво-Могилянська академія»

— Нічого не­сподіваного у цих цифрах не­має - українці загалом нега­тивно ставлять­ся до політич­них сил. На жаль, у нас не склалося з до­вірою до партій, безвідносно до їх назви. Тому більшість з них має доволі високий нега­тивний рейтинг. Винятком є «віртуальна» політична сила Притули, рівень позитиву і негативу до неї однаковий — 28%.

Успіх Притули у тому, що його волон­терський рух є доволі популярним. Це людина, яка працює на Перемогу. За Притулою немає великих скандальних іс­торій, які його компрометували б.

Але я не порівнював би це нинішнє ставлення громадян з їхніми електораль­ними симпатіями. Бо при такому дослі­дженні питання до респондентів фор­мулюватиметься інакше: якби вибори відбулися наступної неділі, як ви прого­лосували б? Тоді люди починають дума­ти, зважувати. І цифри будуть іншими. Хоча у випадку з Притулою його лідер­ство цілком можливе.

Загалом я вважаю, що під час воєн­ного стану неправильно виносити пи­тання такого штибу: за кого ви прого­лосували б? На початку війни соціологи домовилися не публікувати соціологіч­них даних — щоб не розколювати сус­пільство. Але іноді не дотримуються цих домовленостей, друкують якісь опосе­редковані дані на кшталт «довіряєте — не довіряєте»…

Щодо низьких показників «Слуги на­роду» у згаданому опитуванні. Очевид­но, рівень довіри до цієї партії менший, ніж до президента, з яким її асоціюють. Зараз важко прогнозувати долю цієї пар­тії. Адже невідомо: піде на вибори само­стійно чи під іншою назвою? А від цього багато залежить.

Закрита соціологія показує «слугам» лише 5% підтримки

Ігор РЕЙТЕРОВИЧ, керівник політико-правових програм «Українського центру суспільного розвитку»

До соціоло­гії під час воєн­ного стану тре­ба ставитися з певною обе­режністю. Не тому, що у нас погано працю­ють соціоло­ги, — якраз дуже добре викону­ють свою робо­ту, у нас достат­ньо сильна соціологічна школа, яка має великий досвід. Проблема у тому, що у ці соціологічні опитування не потрапляють щонайменше дві категорії населення: військові - а це фактично мільйон людей, які не можуть взяти участі у цьому дослі­дженні, а також наші співвітчизники, які перебувають за кордоном, — за деякими даними, таких до семи мільйонів. Отож існує проблема так званої вибірки.

Але все одно наведені цифри є до­статньо показовими. Підтверджують тенденцію, яка зберігається — щодо за­питу на нові обличчя. На нові, професій­ні обличчя, які чогось досягли, багато зробили для країни — військових, волон­терів. Це опитування також підтверджує тенденцію, що довіра до партії «старих» не дуже висока. Люди хочуть альтерна­тиви. Після війни запит на цю альтерна­тиву буде достатньо високим.

Водночас не можна показники цьо­го опитування екстраполювати на по­тенційні президентські й парламентські вибори — там результати були б інши­ми. Думаю, при проведенні цих вибо­рів у число фаворитів потрапили б люди, які зараз не брали участі в опитуванні. Плюс, швидше за все, суттєво розшири­лося би політичне поле…

Не знаю, де соціологи взяли 13% від­сотків для «Слуги народу». Це надто ви­сокий показник для них. Бо соціологія, яку бачив я, у тому числі - закрита, пока­зувала максимум 5% відсотків підтрим­ки для «слуг». Не виключаю, що через специфіку соціологічної вибірки ця пар­тія отримала такий високий результат. Справи із підтримкою цієї партії погані. І це очікувано. Низькі рейтинги «слуг» — це наслідки скандалів за їхньої участі, «за­шкварів», наслідки неефективності, ціл­ковитої некомпетентності переважної більшості представників цієї політичної сили.

Раніше цю партію рятувало поєднання з іменем президента. Володимир Зелен­ський часто наголошував: це — моя пар­тія, у нас більшість, ми всі разом. А коли на недавній зустрічі Зеленський сказав, що є дві окремі команди, моя — в Офі­сі президента, і ваша, у парламенті, то тим самим президент показав, що себе зі «слугами» не асоціює. І це їх, образно кажучи, доб'є. Переважна більшість лю­дей у фракції «Слуга народу» самі по собі нічого не представляють. Не стали полі­тично суб'єктними, асоціюються винят­ково із главою держави. Заберіть від них Зеленського — і цієї партії не буде. Якщо на парламентські вибори піде умовний «Блок Зеленського» — то набере багато голосів. А от «Слуга народу» — ні. Ця пар­тія буде запасним аеродромом для тих, хто захоче залишитися у політиці.

Якщо говорити про потенційні вибо­ри президента, то там інші справи. Коли у виборах президента братиме участь Зеленський, то це буде одна історія. А коли Зеленський не балотуватиметься, тоді зовсім інша. У такому разі відкри­ється таке поле для маневру, що про­гнози можна робити хіба що методом комп’ютерного моделювання…

Кажучи про політичні перспективи Притули, дехто зазначає: два шоуме­ни поспіль — для України занадто. Я не є великим прихильником Сергія, хоча знаю його добре. Ця людина кілька ро­ків поспіль серйозно займається волон­терською діяльністю. Ця його діяльність успішна, потрібна Україні. Якщо При­тула піде на вибори, то позиціонувати­ме себе не як шоумен, а як волонтер, як представник громадського сектору. Хто Притула за професією, не важли­во. У крісло народного депутата може пересісти з крісла директора благодій­ного фонду, який збирав мільярди для потреб Збройних сил України, реально допомагав їм.

Нема поки що у Притули партії? Із цим у нього не буде проблеми. Не встиг її за­реєструвати, бо почалася велика війна. Але Притула планував піти у велику полі­тику. І цим шансом обов’язково скорис­тається.

Щодо достатньо високого у соціоло­гічному опитуванні показника Дмитра Разумкова — 18% підтримки. Це поки що великий аванс для нього — останнім ча­сом його багато стало у медіапросто­рі. До того ж Разумков непогано зайняв альтернативну нішу, що умовно притягує до себе колишній електорат «ОПЗЖ». Ці люди знають політичний бекґраунд Ра­зумкова, зокрема, його колишню ро­сійськомовність, тому не бачать іншого кандидата для себе. Разумков їм підхо­дить…

Низький рейтинг «Батьківщини»? Про причини говорити складно. Я ба­чив закриту соціологію, де у партії Тим­ошенко взагалі було 4%… Гадаю, ниніш­ній показник «Батьківщини» — наслідок останніх, відверто популістичних заяв, які робили у цій партії. Згадайте, як там говорили про світло за одну гривню… Йдеться про спекуляцію на проблемах у країні. Такі спекуляції для їхніх авторів дають лише короткотермінову політичну вигоду. Війна закінчиться — і до цієї політ­сили буде інше ставлення…