Низька планка Сергія Бубки

Хтось, пригадуєте, нарікав на образу релігійних почуттів під час відкриття Олімпіади, збої у роботі транспорту, нечисту воду Сени, де підхопив кишкову паличку, кишенькових злодюжок. Інших дратували технічні заминки, суддівські помилки, гендерні проблеми на рингу, несмачна їжа і незручні ліжка в олімпійському селищі. В українців теж були приводи як для радості, так і для розчарування…

Я не дуже засмутився через провал наших майстрів кульової стрільби, борців, бігунів, плавців, як і через фальстарт інших наших «медальних» атлетів — у спорті бувають дошкульні поразки. Проте мене, як і тисячі інших українців, «вкурвила» на Олімпіаді ганебна поведінка чемпіона минулих років — «легендарного» Сергія Бубки, нині функціонера МОК. Колишні заслуги дають йому змогу і далі купатися у променях світової слави. Але серед наших співвітчизників планку авторитету, поваги до себе колишній стрибун із жердиною вкотре опустив. Своєю безхребетністю.

Підставою для таких оцінок стала участь Бубки у церемонії нагородження ексросійської гімнастки Дар’ї Варфоломеєвої. Нині вона виступає під прапорами Німеччини, носить «онімеччене» прізвище, але її «бекграунд» вказує, що ця спортсменка і далі має пієтет до войовничої росії, підтримує її імперську політику. Після початку російсько-української війни Варфоломеєва порушила українське законодавство, — минаючи наші кордони, їздила виступати в окупований Крим, фотографувалася на фоні російських прапорів. А у себе вдома вона недавно позувала біля карти світу, де Крим, Донецька, Луганська, Херсонська, Запорізька області позначені як територія росії…

На гнилий імперський душок олімпійської чемпіонки, звичайно ж, мав би зважати далеко не рядовий громадянин України, колишній президент її Національного олімпійського комітету Сергій Бубка. Людина, чиє рідне місто Донецьк окупували росіяни. Яка добре пам’ятає повномасштабне вторгнення, через яке, наче полохливий заєць, ексстрибун втікав із Києва у переповненому купе разом із біженцями…

Бубка не повинен був тиснути руку й усміхатися людині, яка зневажає його країну, толерує агресора! У нього було багато аргументів для того, щоб відмовитися від участі у цій процедурі. І у разі відповідного звернення до МОК, його мотиви там зрозуміли б. Своїм демаршем наш представник привернув би увагу світу до війни, розв’язаної путінським режимом.

Бубка не зробив цього, а підставив Україну. Принизив її. Як робив це уже не раз своєю угодовською, страусиною позицією у питанні санкцій проти росії, коли був очільником НОК України. Складається враження, російське йому ближче до тіла…

Належно відреагував на цей «прогин» Бубки учасник Олімпіад скелетоніст Владислав Гераскевич. «Герой України та власник бізнесу на окупованих територіях Сергій Бубка нагороджує росіянку з Барнаула Дарʼю Варфоломєєву на Олімпійських іграх у Парижі! Бубка з посмішкою на обличчі тисне їй руку, і йому абсолютно байдуже на її позицію щодо війни. Він навіть не зважає на те, що вона вважає рідний Донецьк Сергія російським. Хоча здається, що в цьому питанні вони знайшли спільний «язик», — написав Владислав. І продовжив уже різкіше: — Бубка — чорт. Він має нести покарання за бізнес з окупантами, бути виключеним з НОК України, і в жодному разі не має права носити звання «Герой України».

Свого часу олімпійська чемпіонка зі стрибків у висоту Ярослава Магучіх сказала, що як спортсмена поважає Бубку, але як людина він для неї та інших спортсменів не існує. Саме через відсутність громадянської позиції у питанні російсько-української війни.

Чому ж такої принципової оцінки Бубці не дає керівництво України? Адже своїми діями він, як і багато інших «звйозд», зневажає нашу державу, ллє воду на млин ворога. Якщо олімпійська чемпіонка Ольга Харлан на весь світ кричить у телекамери, що присвячує свою перемогу Україні, ЗСУ, то Сергій Бубка своїми улесливими тілорухами у напрямку до «юних Дарованій» з росії немовби дає зрозуміти, що нічого страшного з його країною не відбувається…

Ось такі українські парадокси, на жаль, спостерігали ми на паризькій Олімпіаді.