Після дощів з’явилися гриби-дощовики…
Дехто вважає їх аномаліями. Але смак їх доволі знайомий нам — як у курячих відбивних
Природа щедра і на нетрадиційні їстівні гриби. Кулясті, як м’яч, білі, як морозиво, пружні, пористі, як зефір, пахучі, як боровики, вони — дощовики, що походять з родини печерицевих — одні з таких. Саме зараз настає їх час. Після теплих серпневих дощів ці аномальні «гарбузята» приємно дивують грибників. І додають роботи куховарам.
Наростають щодня по 5 сантиметрів
Двокілограмове (а буває значно важче) «ядро» знайшла у траві біля стежки на своїм городі під лісом пенсіонерка Ганна з хутора Долини на Тернопільщині. Ще два дні була у тому місці, коли ходила рвати малину, але нічого надзвичайного не помітила. А тут на тобі! — ледь не зашпорталася за несподівану перепону. Ніколи чогось подібного не бачила, тож пішла на пораду до сусідів. Там і роз’яснили, з чим має справу. А Вікіпедія, своєю чергою, підказала: ці гриби їстівні, щодня наростають у діаметрі на 5 сантиметрів…
Наступного дня пані Ганна взялася смажити з дощовика «курячі» відбивні - саме такий пікантний смак після приготування мають ці гриби. Роботи біля них небагато: зняти з «м'яча» шкірку, розрізати його навпіл, кожну половинку покраяти на скибки, посолити, поперчити їх — щоб хвилин 15 промаринувалися. Згодом ці зм’яклі скибки треба вмакнути у борошно, а потім у збиті, підсолені-перчені яйця — і смажити на розігрітій пательні з олією. Про смак курятини у цих «відбивних» ми вам вже розповідали.
А у далекому дитинстві, пригадую, ми із сільськими хлопцями цими дощовиками грали у футбол. Восени, коли ці «пісюки» всихалися, перетворюючись на мішечки з коричневим порохом, ми використовували їх як димові гранати під час наших ігор у війну. Де ж то було знати, що під ногами у нас справжні делікатеси! При нагоді скуштуйте їх…
Після ягід черешня зародила грибами
На дощовиках наші грибні сюрпризи не закінчилися. На окраїні лісу автор цих рядків учора знайшов інших екзотів, місцеві жителі називають їх кулинами. Йдеться про помаранчевого кольору, химерних, як монтажна піна, трутовиків, яких теж використовують у їжу. Росли вони на старій черешні.
До вживання готують кулини трохи по-іншому: відварюють у підсоленій воді, а потім, порізавши, підсмажують, як згадані відбивні. Запах і смак такий же.
Зняти кулини із черешні вдалося не всі. У напівтрухлявому стовбурі зі слідами черешневої живиці оселилися шершні. Тільки-но мій сусід Петро взявся зрізати помаранчеві гриби, як ці комахи, за сигналом тривоги, почали із незадоволеним гулом злітати — щоб захистити своє помешкання. Довелося грибникові відступити.
Але відбивними із черешневих кулин того дня він таки смакував…
