Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Куля пройшла крізь мозок і вилетіла через потилицю

Львівський лікар-нейрохірург Юрій Флис провів військовому унікальну операцію на головному мозку та встановив індивідуальну титанову пластину

Олексій Литвинчук
Олексій Литвинчук

Дитячий тренер з футболу 48-річний Олексій Литвинчук з Волині вперше на фронт пішов у 2014 році. Відслужив рік і повернувся до цивільного життя. У лютому 2022 року знову взяв до рук зброю та поповнив лави 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Служив кулеметником.

4 квітня 2023 року на бойовому посту Олексій отримав важке по­ранення у голову. Ворожа куля влучила у лоб захисника, пройшла крізь мозок та вилетіла через потили­цю… Побратими оперативно евакую­вали товариша до лікарні у Дніпрі. Про­вівши надскладну операцію, медики врятували життя військовому, по суті, витягнули його з того світу…

Перші три тижні Олексій був у комі у реанімації. Згодом його доправили до лікарні у Києві. Лише через два місяці його стан стабілізувався. Тоді скерува­ли до Львова — на реконструктивну опе­рацію черепа та подальшу реабіліта­цію. У Національному реабілітаційному центрі НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) йому виконали надскладну реконструктивну операцію і закрили 22-сантиметровий дефект черепа 3D-пластиною! Тривала операція близько п’яти годин.

Під шкірою був мозок

Завідувач відділення нейрохірургії Лікарні Святого Пантелеймона Юрій Флис розповів журналістці «ВЗ» деталі цієї унікальної операції.

— Куля влучила у лобну части­ну, пройшла через мозок і вилеті­ла через потилицю, — каже 29-річ­ний Юрій Флис. — Лікарі у Дніпрі провели декомпресивну тре­панацію черепа, тобто видали­ли лобну, скроневу і тім'яну кіст­ки. Таку операцію провели, щоб урятувати пацієнту життя, адже за важкої травми мозку відбувається його набряк. Кожна частина моз­ку має свою функцію. У правші до­мінантна півкуля — ліва, у шульги — права. Одна частина мозку від­повідає за рухи, інша — за психіку, скронева, наприклад, за мовлен­ня, потилична — за зір.

До нас пацієнта доправили у відносно задовільному стані. Був при свідомості, але погано говорив через те, що мав пора­нення у лобну і скроневу части­ни голови. Мав порушення рухів у лівій нозі та руці.

Частина черепа, куди було встановлено пластину.
Частина черепа, куди було встановлено пластину.

У пацієнта був 22-сантиме­тровий дефект черепа. Фак­тично під шкірою був мозок. Пацієнт міг незначно вдарити­ся, наприклад, у побуті, і мозок міг постраждати. Ми замовили пластину і вичікували слушного моменту для операції. Пацієн­том у той час займалися лікарі, які спеціалізуються на мовних та рухових порушеннях.

Пацієнту зробили спеціальну комп’ютерну томографію. А далі медична фірма, за допомогою комп’ютерної програми, прове­ла реконструкцію черепа і піді­брала індивідуальну (!) титанову пластину (максимальну подібну до справжньої кістки), яку вона замінить.

— Чи раніше робили такі операції?

— Мало хто з лікарів в усьо­му світі має справи з мінно-ви­буховими травмами. Ми з та­кими травмами уже стикалися. Черепно-мозкова травма сама собою є вкрай складною, а якщо травма мінно-вибухова, то це ще складніше. Пацієнти з осколковими пораненнями ви­сокоінфіковані. Найсильніші ан­тибіотики, які тільки існують у природі, не завжди справляють­ся з цими інфекціями. У мирних умовах таких пацієнтів ізолюють (у них специфічна мікрофлора, стійка до антибіотиків). Але у часі війни, коли таких пацієнтів багато, їх не ізолюють.

Ви знаєте про те, що лікарі гостро поставили питання щодо продажу антибіотиків за рецеп­тами, аби їх не призначали «на­право і наліво». Ці нововведення з’явилися під час війни, щоб не виникло дефіциту антибіотиків. Ніде у світі немає такого, щоб людина йшла в аптеку і купувала антибіотики на свій розсуд.

— Що вас найбільше хви­лювало, коли оперували?

— Хірургія — це ремесло. Коли оперуєш щодня, отриму­єш досвід. Найскладніші у нейрохірургії онкологічні операції (пухлини мозку) та важкі череп­но-мозкові травми, в тому чис­лі мінно-вибухові. Звичайно, складним є весь спектр втру­чань у головний мозок. Вели­ку роль відіграє родина. Олек­сію Литвинчуку допомагає уся сім'я. Сестра фактично щодня була у лікарні біля нього.

Такі травми лікарів об'єднують. У цій роботі має бути так званий мультидисциплінарний підхід. Щоби дійти до певного рішення, до лікування таких па­цієнтів мають бути залучені лі­карі усіх спеціальностей (кожна медична посада, зокрема мед­сестри, санітарки відіграють важливу роль). Важливу роль ві­діграє і реабілітація. У нашій лі­карні реабілітація проводиться з першого дня. Навіть якщо па­цієнт у комі (чи не у комі) з ним займається реабілітолог, щоб не виникало ускладнень.

— Війна дала серйозний ім­пульс розвитку медицини…

— Нейрохірургія швидко роз­вивається, зокрема і в нашій лі­карні. Є новітнє обладнання, яке сприяє проведенню новітніх ви­сокотехнологічних втручань. Хірурги, до прикладу, беруть вільний клапоть (м'яз на суди­ні живлення) зі спини чи стегна і пересаджують туди, де є шкір­ний чи м’язовий дефект — на руку чи ногу. Ортопедичні опе­рації - остеоінтегрувальне про­тезування (встановлення про­тезу в кістку). Це все — унікальні операції, яких у довоєнний час в Україні не проводили.

До нас приїжджає багато спе­ціалістів з різних країн світу — хі­рурги, анестезіологи, ортопеди, щелепно-лицеві хірурги. Мої ко­леги — нейрохірурги приїжджа­ли до Львова зі США. Це амери­канська ГО «Разом для України», вони з 2014 року допомагають Україні у різних сферах, в тому числі і в медичній. Там є багато хірургів українського походжен­ня. Вони приїжджали у травні - допомагали оперувати наших пацієнтів. Було багато складних випадків, зокрема оперували па­цієнтів з онкологією. Іноземні лі­карі діляться своїми навичка­ми, допомагають теоретично та практично, привозять багато до­рогого медичного обладнання та витратних матеріалів, яких ра­ніше в Україні не використову­вали. Зараз в Україні виїзд чо­ловіків за кордон обмежений. Тож коли до нас приїжджає один класний спеціаліст з-за кордону, усі лікарі мають змогу подивити­ся на його методику, техніку. Іно­земні лікарі, своєю чергою, та­кож набувають тут досвіду.

— Військовий, якому ви ро­били операцію, як почуваєть­ся?

— Його стан щодня покра­щується! Зараз він у реабілі­таційному центрі. Ми часто стикаємося з важкими череп­но-мозковими травмами, коли людина — у вегетативному ста­ні (у народі кажуть, як «овоч». — Авт.). Коли людина нічого не розуміє, ні на що не реагує. Ми навіть створили спеціалізоване відділення у лікарні, де нам до­помагають американські меце­нати, для пацієнтів з важкими травмами головного та спин­ного мозку, які частково або повністю паралізовані. З ними щохвилини потрібно займати­ся. Навчати родичів. Це копітка праця. У нас є лежачі військові, за ними потрібен максимальний догляд — щодві-три години їх по­трібно перевертати.

— Якою є вартість такої операції, зокрема пластини?

— Операція безкоштов­на, проте з придбанням плас­тин нам допомагають благодій­ні фонди. Така пластина коштує кілька тисяч доларів (її вартість залежить, зокрема, від розміру).

Череп з титановою пластиною.
Череп з титановою пластиною.

— В Україні багато фахових перспективних лікарів. Але часто кажуть, що у нас про­блема з діагностикою…

— За останні три роки наша лі­карня придбала багато дорогого сучасного обладнання. В Укра­їні, якщо людині потрібна фахо­ва медична допомога, це питан­ня можна вирішити за день-два. Зробивши КТ чи МРТ, люди­на може потрапити до невропа­толога чи до нейрохірурга. А у США, та й всюди в Європі, щоб потрапити до вузькоспеціалізо­ваного лікаря, можна чекати пів року і більше. Наші державні лі­карні намагаються запровадити модель так званої хірургії одно­го дня. До речі, перебування у лі­карні теж відіграє важливу роль: чим менше часу пацієнт у лікар­ні, тим менше у нього інфекцій­них ускладнень. Тим раніше у нього починається реабілітація.

— Ви нещодавно були на стажуванні в Японії. Що вас там найбільше вразило?

— Мені пощастило побувати у США та Японії. Японці - фана­тики ендоскопічної хірургії. Цю апаратуру, так само як і у Європі, японці намагаються щочотири-п'ять років оновлювати. Є від­соток, який люди платять за рахунок страховки, але 90% ме­дичних послуг у Японії покриває держава. До речі, японці дуже підтримують Україну.

— Чому ви обрали нейрохі­рургію — таку складну спеціа­лізацію?

— Кардіохірургія і нейрохі­рургія справді вважаються най­складнішими галузями. Моя мама — невропатолог. Я з дитин­ства часто бував у медичних ко­лах. Мені подобались невро­логія і хірургія, тому я й обрав нейрохірургію (усміхається. — Авт.).

P.S. Допоміг військовому з титановою пластиною Благодійний фонд Health Patrons — Патрони здоров’я. Вартість пластини — 1272 доларів.

Схожі новини