«Дуже цінною для села людиною був…»

Із сумним присмаком вийшло храмове свято Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього у Нараєві на Тернопільщині. Цього дня тут попрощалися зі своїм краянином — 44-річним воїном ЗСУ Миколою Булатом. За час повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну це вже четвертий полеглий герой у цьому селі.

На війні Микола був понад рік. Першого ураження зазнав 20 червня — тоді його контузило. Після місячного лікування знову опинився «на нулі». На початку вересня, під час наступальних дій української армії поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, цей воїн був поранений багатьма осколками у голову. З поля бою побратими виносили його непритомним. До тями так і не прийшов. Рани, отримані внаслідок мінометного обстрілу ворога, виявилися фатальними…

У пам’яті односельців, друзів з родинного села Рогачина полеглий залишиться великим роботягою, життєрадісною людиною. До війни Микола працював у лісі, їздив на закордонні заробітки. Займався домашньою господаркою. Разом зі сім'єю вирощували п’ять штук худоби, старенькою машиною підвозив свекруху у Бережани продавати молочні продукти. Із цих заробітків жили, виплачували куплену хату.

Колишній однокласник героя у Рогачинській школі - Степан, який прийшов провести друга в останню дорогу, охарактеризував товариша так:

«Микола добре вчився. Веселим, позитивним хлопцем був, улюбленцем школи…».

Тепло згадує про полеглого і сільська продавчиня, пані Галя:

— Дуже спокійним запам’ятався наш Микола, роботящим. Ніколи нікого не образив. Ні з ким не скандалив. Пильнував сім'ю…

Не може стримати переживання і близька родичка полеглого, пані Мирослава:

— Микола всім допомагав, всіх слухав. Бабуся старенька попросить щось допомогти — і він вже спішить до неї. Скаже привезти їй молока — везе. Треба було до церкви дров на зиму доставити — возить. Кличуть косити — косить. Бувало, прийде до мене, цікавиться всіма домашніми справами, запитує, що я готувала на кухні. Життєрадісним був, навіть про серйозні речі говорив жартами. Дуже цінною людиною для родини, для всього села був наш Микола. Будемо пам’ятати його завжди…