Велика реставрація чи «залатування дір»

Поза тим, що державні кошти неодноразово виділялися на ремонт цієї споруди, організовувалися благодійні збори, концерти, залучалися гроші меценатів та грантові вливання, а віз і нині там — важлива для всієї держави справа не доведена до кінця. У час війни, коли всі кошти йдуть на нашу оборону, зробити це буде ще важче. Але чи не можливо?

Такий «футбол» триває вже напевно років 20

У наслідок брутальної атаки росії на наші міста ми чи не щодень втрачаємо пам’ятки архітектури та історії фактично по всій країні. Та не лише ворог нищить нашу культурну спадщину. Стирає її з лиця землі корисливе, недбале і байдуже ставлення тих, хто мав би її захищати, леліяти та берегти.

«Коли його збудували, він став найбільшим за кількістю місць публічним театром всієї Австрійської імперії. Його будівля була дуже презентабельно, великою і модерною, як на той час. Львів не даремно пишався своїм театром, наше місто з ним стало великим світовим культурним осередком. До побудови Оперного театру або Великого театру, саме театр графа Скарбека (театр ім. М. Заньковецької) був місцем, де виступали всі тогочасні знаменитості оперні співаки, виконавці композитори другої половини ХІХ ст. поч. ХХ ст.. Всі, хто гастролював Європою обов’язково мали за честь виступити тут», — розповідає історик Іван Сварник. Зокрема сцена театру ім. М. Заньковецької бачила виступи Ніколо Паганіні, Ференца Ліста та Сари Бернар.

Коли будували театр подбали про те, щоб прибуток приносили не лише театральна зала, хоч вона була величезною, як на ті часи, але й мали приносити також ті приміщення, які використовувалися для інших потреб, — готель ресторан, кав’ярня, перукарні. Була там і житлова частина.

Великий ремонт багатостраждальної будівлі театру ім. М. Заньковецької проводився востаннє у 40-вих роках минулого століття, фактично під час Другої світової війни. З того часу, лише до Євро-2012 зуміли відреставрувати фасад (де вхід) та у 2021 році частину західного у рамках програми «Велика реставрація».

«На реконструкцію будівлі театру виділялося дуже багато грошей. Фактично для того і створювалася видимість якихось робіт, щоб все це у результаті списувалося. То був такий заробіток, — переконаний заслужений діяч мистецтв України, колишній помічник художнього керівника НАУД театру ім.М. Заньковецької Юрій Чеков, якого попередній керівник Андрій Мацяк звільнив з театру. — Це все має розслідуватися, мають відкрити кримінальну справу».

«Пам'ятаю, як на те, щоб зібрати кошти на ремонт малої сцени театру був кинутий клич серед львівської інтелігенції. Тоді і Пікардійська Терція відгукнулася, і ансамбль „Орфей“ ще інші. Проводилися благодійні концерти і на фонд Заньковецької переводили. Додатково бізнесмени давали кошти. І що? На Малій сцені і кінь не валявся», — підтримує свого колегу актор, Ярослав Кіргач. Йому теж не продовжили контракт і звільнили з театру. За його словами, він неодноразово ставив питання перед керівництвом театру, куди пішли кошти, ті, що мали йти на ремонт? А йому відповідали: що це не його справа.

«Я порушував ці питання, потім заслужений артист України Андрій Сніцарчук теж долучився. Ми зверталися до прокуратури, в ДБР, куди тільки не писали», — згадує пан Кіргач. За його словами, справи «легенько» клалися у шухляду і за терміном давності ніби забувалися. А коли була порушена проти Андрія Мацяка кримінальна справа, то спочатку слідча пішла у декрет і нікому не передала справу, а потім кудись перевелася.

«Будівля театру в аварійному стані! Про це свідчать жахливі факти, коли впала штукатурка, коли сцена під час концерту «Потап і діти» провалилася, — ніхто не поніс відповідальності наголошує артист.

Тут можна згадати один з найсвіжіших скандальних епізодів, коли ще до початку широкомасштабного вторгнення росії Державне підприємство «Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької» за переговорною процедурою уклало угоду із ТОВ «Крона-Мах». На ремонтні роботи даху за двісті вісімдесят дев’ять тисяч гривень. З фірмою, яка з квітня 2020 року перебуває в «чорному списку» Антимонопольного комітету!

Натомість заступник директора театру ім. М. Заньковецької Роман Порада вважає, що твердження про дерибан коштів на ремонт і аварійний стан будівлі театру не мають під собою жодного підґрунтя, а самі актори просто ображені тому, що з ними не продовжили контракти.

«Актори є для того, щоб на сцені виступати! Як можуть бути кошти розкрадені, якщо є достатньо контролюючих органів, які пильнують, щоб цього не сталося? Тим більше минулого року була ревізія у театрі. Якби щось таке сталось відповідальний був притягнений до кримінальної відповідальності. Це все домисли!».

Ситуацію з ремонтом також ускладнює те, що у власності театру перебуває 59% неподільного майна будівлі, інші 41% - у власності Львівської міської ради та приватних структур. Окрім цього, у будівлі театру знаходиться близько 100-та приватних квартир.

«Театр має право зробити тих 59% від загального фасаду, решту мала б зробити міська влада. За державні кошти ми вже зробили 25% головних фасадів театру. По електриці багато робіт зроблено, частину підйомних механізмів на сцені, внутрішні приміщення приведені до належного стану», — додає пан Порада. Малу сцену мали зробити у 2022 році, але перешкодила війна.

«У рамках державної програми „Велика реставрація“ у 2021 році було виділено 4 млн, їх освоїли, наступного року мали ще виділити 8, 5 млн. Також найперше, що потрібно було зробити, це відселити мешканців, хоча б 43 квартир, щоб забезпечити наш театр необхідною кількістю (до нормативу) приміщеннями — гримерками, підсобними приміщеннями тощо. Коли розроблявся проєкт, це планували зробити. Але, на жаль, місто перекидає на державу, держава на місто, і такий „футбол“ триває і це вже років напевно двадцять», — зауважив він.

Зовсім іншої думки відомі львівські архітектори.

«Ми всі бачимо і не потрібно бути експертом, щоб сказати, що будівля у жахливому стані. І можливо, навіть в аварійному стані, бо тиньк облітає. Театр гостро потребує реставрації. Фасади жахливі, не знаю, як конструктивні елементи (фундамент, стіни, перегородки тощо), бо я тим не займалася, не володію інформацією, який його технічний стан загалом. Але те, що я бачу ззовні, це вражає. Так не може бути», — вважає архітектор Оксана Бойко.

За її словами, раніше вже виділялися кошти на розробку проєктної документації, робилися обміри, попередні наукові дослідження. Але зрозуміло, що проєктну документацію на реставрацію доведеться робити наново (відповідно виділяти під це кошти). Фахівець пояснює, що спочатку проводиться дослідження, обстежується технічний стан об'єкта, складається програма і виготовляється проєктна документація, вона погоджується і тоді пам’ятка реставрується.

За її словами, наявність різних власників, це не є проблемою, бо програма на реставраційні роботи може враховувати різних власників.

«Пам'ятка є на території, яка входить у ЮНЕСКО. І ми просто зобов’язані берегти це середовище міста. Те, що там потрібно щось робити, це абсолютно точно і давно треба було зробити, бо такий його стан це ганьба. Якщо театр національний, то гроші на його ремонт насамперед мала б виділити держава, але якщо будівля на балансі міста, то цим мала б займатися і місцева влада, — додає пані Бойко. — Мені соромно, як мешканці міста, за такий стан театру!».

Міська влада переконує громадськість, що до цієї пам’ятки нічого не має, адже театром опікується держава. Ще народний артист України Федір Стригун, колишній художній керівник театру та режисер-постановник нагадував, всі президенти України обіцяли навести лад з драматичним театром ім. М. Заньковецької, але так і не зробили цього.

Великий ремонт театру за три роки

Надію на позитивні зміни в театрі громадськість покладає на новопризначеного в.о. генерального директора і художнього керівника Максима Голенка. Адже він наголосив, що «найважливішим викликом для себе вважає - впорядкувати фасаду Національного театру ім. М. Заньковецької».

«Ми хочемо, аби наш театр виглядав якнайкраще як всередині, так і ззовні. Але усі розуміють, що на часі інші пріоритети. Якщо вдасться залучити грантові кошти та іноземних інвесторів, зможемо якнайшвидше відреставрувати фасад пам’ятки», — ділиться планами нового керівництва театром, заступник пана Голенка Богдан Муравський. Першочерговим завданням нова команда ставить перед собою — завершити роботи, пов’язані з підсиленням фундаменту будівлі, ремонт конструктивних елементів будівлі, продовжити заміну інженерних мереж будівлі та ремонт даху. Після цього, пояснюють тут, можна переходити до реставрування фасаду будівлі.

«Так, на реконструкцію театру кошти з державного бюджету виділялись: у 2019-му та 2021-му роках, їх було спрямовано на реставрацію головного фасаду (з боку камерної сцени, площа — 680 м²). А от на ремонти і підсилення аварійних ділянок будівлі театру та інженерних мереж використовувались кошти з бюджету театру. Будівля театру збудована в 1842 році, для її реставрації потрібно приблизно 2 млрд грн», — пояснює пан Муравський.

Де взяти такі чималі кошти та ще й під час воєнних дій у державі, залишається питанням відкритим. Як і куди перевести трупу драмтеатру під час можливого великої його реконструкції. Раніше висувалися ідеї, щодо будівництва нового приміщення театру на пл. Вічевій, де є тепер ринок «Вернісаж», де б заньківчани могли б тимчасово виступати. Тим, більше, що Львову бракує приміщень для нового сучасного театру.

«Без сторонньої допомоги ми не зможемо зробити ремонт. Особливо тепер, у час війни. Але ми не сидимо на місці. Керівництво театру неодноразово зверталось до польських колег, і плануємо продовжувати співпрацю. Також беремо участь в грантових програмах. Зокрема, завдяки успішному гранту було відреставровано частину вікон театру», — розповів Богдан Муравський.

Як ремонтують подібні театри у Європі можна побачити на прикладі ремонту драматичного театру ім. Алєксандра Венгєркі у Білостоці. Роботи щодо реконструкції пам’ятки (1930 р.) на завершені. Планується, що наступного року театр повноцінно запрацює. А почали ремонт у 2021 році, тобто він триватиме приблизно три роки. Кошти, витрачені на реконструкцію, а це 58 млн злотих (більше пів мільярда гривень) виділили з Урядового фонду місцевих інвестицій та бюджету воєводства. Будівельні роботи полягали у реконструкції, добудові, та утепленні історичної будівлі театру. Мають зробити електрику, телекомунікації, механічну вентиляцію, кондиціонування тощо. Модернізація передбачає встановлення нових крісел у залі для глядачів, пристосування будівлі до потреб людей з обмеженими можливостями, а також до вимог пожежної безпеки. Також проєктом передбачено сучасні рішення в галузі сценічної техніки, акустики та електроакустики. Реконструкцію проводять під наглядом реставраторів. На час ремонту трупа театру виступає на інших сценічних майданчиках міста.

«Завдяки виділеним коштам державним і з місцевого бюджету ми можемо модернізувати та облаштувати наш театр так, щоб він був вітриною не лише провінції, а й всієї держави», — зазначив маршалок Підляського воєводства Артур Косіцький.