«Декомунізувати» пам’ятник Лесі Українки
Вимагають громадські активісти. У Міністерстві культури зробити цього ніяк не спроможуться
Прибрати із надмогильного пам’ятника Лесі Українки на Байковому кладовищі Києва російськомовну цитату із більшовицького видання вимагає відомий журналіст, історик, дослідник національно-визвольного руху, громадський діяч Вахтанг Кіпіані. Наявність такого тексту він назвав «національною ганьбою». Каже, що у Міністерстві культури, Київській міськдержадміністрації давно знають цю проблему, але ніяк не вирішать її.
Пам’ятник споруджено у далекому 1939-му. На боковій стінці постаменту поміщено уривок із некролога у газеті «Правда», засновником якої був комуністичний вождь володимир ленін. У тексті йдеться:
«Леся Украинка, стоя близко к освободительному движению вообще и пролетарскому в частности, отдавала ему все силы, сеяла разумное, доброе, вечное».
Те, що славетну українку записали до симпатиків пролетаріїв, і обурює загал.
Два роки тому, у лютому 2021 року, громадськість вже вимагала від уряду реконструювати меморіал легендарній письменниці, забрати недоречний напис, зроблений чужинською мовою. Про це, зокрема, йшлося у відповідній петиції Євгена Байтерякова (Євгена Ліра) на сайті Кабміну. Однак, до нашого національного сорому, петиція так і не набрала необхідних для розгляду 25 тисяч голосів — її підписали лише 4099 осіб, тобто 16,4% від потрібної кількості. Відтак пропозицію активістів про «декомунізацію» пам’ятника Лесі Українки навіть не розглядали…
Після реконструкції пам’ятник Лесі Українці міг мати пристойний вигляд. У літературних колах розглядали варіанти іншого напису, хотіли для цього використати уривки з Лесиних творів. Кандидат філологічних наук Олександр Брайко озвучував такі проєкти написів:
«Ні, я жива, я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!»
* * *
«Будуть приходити люди,
Вбогі й багаті, веселі й сумні,
Радощі й тугу нестимуть мені,
Їм промовляти душа моя буде»
* * *
«Завжди терновий вінець буде кращий, ніж царська корона,
Завжди величніша путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний…»
* * *
«Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме удень!»
То, може, потрібна нова петиція до уряду? І більш організований збір підписів під нею — благо, свідомих українців, шанувальників безсмертної Лесі, у нас набереться значно більше, ніж того вимагає чиновницький циркуляр.
