«Суддя встановила ціну за зґвалтування неповнолітньої - 60 тисяч грн…»

Прокуратура готує оскарження судового вироку щодо сексуального насильства стосовно неповнолітньої. Про це повідомили в офісі Генерального прокурора.

«Воловецький районний суд Закарпатської області 16 бе­резня 2023 р. ухвалив вирок у кримінальному провадженні щодо трьох неповнолітніх осіб за фактом вчинення сексуального насильства стосовно не­повнолітньої, — йдеться у заяві Офісу Ге­нерального прокурора. — Наразі вирок, згідно з вимогами кримінального процесу­ального кодексу, не набрав законної сили.

Прокуратура оскаржуватиме вирок у встановленому законом порядку. Орга­ни прокуратури вживатимуть всіх заходів для захисту прав постраждалої особи та забезпечення справедливого і невід­воротного покарання винних у вчиненні злочину".

Ця історія шокує… Два роки тому у селі Верхні Ворота, що на Закарпатті, троє 14-річних хлопців, які на той час на­вчалися у 8-му класі, зґвалтували свою однокласницю. Усе знімали на відео, яке виклали у закриті шкільні чати… Суддя Воловецького районного суду Оксана Софілканич призначила по­карання для негідників у вигляді п’ятьох років позбавлення волі, проте звільнила від його відбування, встановивши іспи­товий строк — два роки (тобто призна­чила умовний термін). І зобов’язала об­винувачених виплатити потерпілій по 60 тисяч грн, а також покрити процесуальні витрати.

Таке м’яке покарання обури­ло громадськість. Справа на­була широкого резонансу за­вдяки місцевому журналісту Віталію Глаголі. «В Україні суд­дя встановила ціну за зґвалту­вання неповнолітньої - 60 тисяч грн», — написав на своїй сторінці у Фейсбуці журналіст і громад­ський активіст із Закарпаття.

Журналістка «ВЗ» поспілку­валась з Віталієм Глаголою. Він, до речі, це відео бачив, але, зі зрозумілих причин, ніде його не оприлюднює.

— Це відео не було у загально­му доступі в Інтернеті, — каже Ві­талій. — Воно потрапило у закриті чати серед однокласників та од­носельчан. Це жесть! Без лайки про це неможливого говорити. Якби таке робили з вашою донь­кою, повірте, ви б не обмежи­лись правовим механізмом.

Участь у зґвалтуванні брали двоє братів та їхній одноклас­ник, який знімав відео. Все від­бувалося у його будинку в під­валі. Наскільки мені відомо, ці хлопці між собою пересварили­ся. І хлопець, що знімав відео, почав все викладати у закриті шкільні чати…

Дівчинка не одразу про все розповіла. Її батьки на той час були за кордоном на заробіт­ках. Дитину виховувала бабуся. Адвоката у них не було, інтереси дитини в суді представля­ла служба захисту дітей місце­вої сільради, в якій мама одного з ґвалтівників працює секрета­рем… Вона у хороших стосунках з головою ОТГ. Тому і характе­ристики класні керівники вида­ли ґвалтівникам позитивні.

Зараз батько потерпілої по­вернувся додому і сказав, що боротиметься за справедли­ве рішення суду, — каже Віталій Глагола. — Разом з адвокатами готуватиме апеляцію. Є гру­па адвокатів, яка спеціалізуєть­ся на таких справах. Мама і на­далі залишається за кордоном. Наскільки мені відомо, не надто переймається тим, що сталося з її донькою…

— Чому справу переквалі­фікували зі зґвалтування у сексуальне насилля?

— Суд перекваліфікував спра­ву зі ст.152 КК України (зґвал­тування) у ст.153 КК України (сексуальне насильство, без проникнення). Хоча прокурату­ра була проти перекваліфікації (У закарпатському суді зазначи­ли, що саме прокуратура зміни­ла обвинувачення на ч.3 ст.153 КК України. — Авт.). Експертиза показала, що дівчинка залиши­лася з цнотою, і це використали для перекваліфікації статті. (Із рішення Воловецького район­ного суду Закарпатської облас­ті: «У потерпілої тілесних ушко­джень не виявлено; комісійним оглядом виявлено, що дівоча пліва ціла, не ушкоджена; стате­вим життям потерпіла не жила… — Авт.).

Правозахисниця і адво­катка Христина Кіт написа­ла на своїй сторінці у Фейсбуці: «Я не бачила відео та не огляда­ла усіх матеріалів справи, проте з тексту судового рішення ви­дно, що мало місце проникнен­ня як пальцями, так і геніталія­ми, проте пошкоджень цілісної дівочої пліви не зафіксовано.

Кримінальний кодекс гово­рить про те, що достатньо про­никнення у тіло особи, неза­лежно якими предметами чи статевими органами, для того, щоб кваліфікувати дії як зґвал­тування. Пошкоджена пліва чи ні, немає жодного значення.

Щодо врахування попере­дньої поведінки обвинувачено­го, його характеристики тощо. Чи зобов’язує КПК суд зважа­ти на таку поведінку обвинува­чених, призначаючи міру пока­рання, — так. Чи справедливо це у справах сексуального насиль­ства — ні. Бо навіть відмінники та надзвичайно тихі і чемні люди у побуті можуть вчиняти сексу­альне насильство, і це не має впливати на покарання, зважа­ючи на наслідки для потерпілих, які цей злочин несе.

Ми ще раз переконалися у тому, що потерпілі від сексуаль­ного насильства не одразу звер­таються по допомогу і говорять про вчинений злочин. Як наслі­док, маємо ситуацію, як у цьо­му випадку відповідно до рі­шення суду, коли експертизи не можуть нам показати ні тілесних ушкоджень, ні ушкоджень стате­вих органів, і часто ми втрачаємо інші докази, що є важливими.

У справах сексуального на­сильства необхідно змінювати стандартний підхід до розсліду­вання: розуміти, що експертизи не можуть бути визначальними доказами, що у таких категоріях справ потрібно встановлювати більший строк давності притяг­нення до відповідальності тощо.

І наостанок: неефективна і абсолютно шкідлива система органів опіки та піклування, які не лише не дбають про інтереси дітей, а й шкодять їхнім ін­тересам. У цьому випадку орган опіки мав залучити до участі у справі адвоката/адвокатку сис­теми безплатної правової допо­моги, щоб інтереси дитини були захищені".

Ключове — щоб інтереси ди­тини були захищені. Я зателе­фонувала до державної пред­ставниці Олени Дубровської і поцікавилася справою щодо зґвалтування 14-річної дівчинки (вона власне представляла її ін­тереси).

«А ви впевнені, що там було зґвалтування? — перше, що за­питала мене державна пред­ставниця. — Не даю коментарів нікому, оскільки те, що опубліко­вано в Інтернеті, на 97% не від­повідає дійсності. Це настільки доблесні журналісти перекру­тили, не хочу сказати нічого об­разливого… Але просто нудить від тієї інформації, яка подана в Інтернет. Абсолютно неправди­ва інформація. Вихопили, ска­жімо так, смажені факти. Ганьба тим, хто так пише. До побачен­ня…». І кинула слухавку.

Коли справа набула широко­го резонансу, «включилися» міс­цеві чиновники.

Голова Закарпатської ОВА Віктор Микита написав на сво­їй сторінці у «Фейсбуці»:

— Щойно завершив нараду з керівництвом правоохоронних органів та представниками про­фільних департаментів і служб ОВА. Прокуратура Закарпат­ської області подає апеляцію на рішення Воловецького район­ного суду. Фігуранти з моменту вчинення злочину не відвідува­ли школи разом із потерпілою. Перебували під домашнім аре­штом. Після вироку суду вони навчаються дистанційно і фак­тично ізольовані від дівчини.

Відповідним службам дав доручення невідкладно закон­ним шляхом блокувати будь-яку можливість одночасного від­відування школи потерпілою та ґвалтівниками незалежно від кінцевого рішення суду.

Родині потерпілої буде за­пропоновано інші навчальні за­клади області для продовження навчання дитини. Ситуацію три­маю під особистим контролем. Залучено всі необхідні сили та засоби для підтримки потерпілої.

Голова Закарпатської об­ласної ради Володимир Чу­бірко також прокоментував си­туацію довкола резонансної справи:

— Вища рада правосуддя має розібратися із суддею, яка ви­несла вирок (Вища рада право­суддя — мертвий орган, який не має жодного впливу на суддів. Якби це було не так, в Україні не було б такого судового безчин­ства. — Авт.). Обласна прокура­тура негайно повинна створи­ти комісію і розстежити дії свого місцевого підрозділу.

Стосовно місцевої терито­ріальної громади: працівники освіти, служби у справах непо­внолітніх, які фігурують у справі, повинні бути звільнені з роботи й відповісти за свої дії.

Закарпатська обласна рада готова надати можливість на­вчатися дівчинці в одному із ко­мунальних закладів краю, де вона буде забезпечена прожи­ванням, харчуванням і належни­ми умовами. Вже ведемо про це перемовини з батьком.

Тим часом на сайті Воло­вецького районного суду За­карпатської області проко­ментували своє рішення так:

— На розгляд кримінальне провадження надійшло з квалі­фікацією дій обвинувачених за ч. 3 ст. 152 Кримінального ко­дексу (зґвалтування). Подія, за­значена в обвинувальному акті, відбулась 24 серпня 2021 року.

Під час судового розгляду у зв’язку із недоведеністю у діях неповнолітніх обвинувачених складу інкримінованого їм зло­чину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України (зґвалтування), За­карпатською обласною прокура­турою змінено обвинувачення на ч.3 ст.153 КК України (сексуаль­не насильство). За приписами ч.1 ст.337 КПК судовий розгляд проводиться лише в межах вису­нутого обвинувачення.

Санкція ч.3 ст.153 КК, на яку прокуратура змінила обвину­вачення, передбачає покаран­ня у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до семи років, і відповідно до ст.75, 104 КК, дає підстави для прийняття рішен­ня про звільнення від відбуван­ня покарання з випробуванням. Відповідна мотивація застосу­вання умовної міри покарання наведена у вироці суду.

Таким чином, 16 березня 2023 року ухвалено вирок, згід­но з яким вказаних осіб визна­но винуватими не у вчиненні зло­чину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України — зґвалтування, а за ч.3 ст.153 КК України — вчи­нення будь-яких насильниць­ких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи без добровіль­ної згоди потерпілої особи (сек­суальне насильство), вчинене групою осіб щодо неповноліт­ньої особи.

Неповнолітнім обвинуваче­ним призначено покарання за ін­кримінований їм злочин згідно з положеннями ст. 66 КК Украї­ни про обов’язковість урахуван­ня пом’якшувальних вину обста­вин, у межах санкції ч.3 ст. 153 КК України у вигляді п`яти років по­збавлення волі; згідно зі ст.104, ст.75 КК України, їх звільнено від відбування покарання з випро­буванням з встановленням іс­питового строку, максимально допустимого для неповнолітніх обвинувачених, — два роки.

Саме така міра покарання була запропонована стороною обвинувачення та підтримана потерпілою (в присутності ад­воката), яка не вважала за не­обхідне застосовувати щодо не­повнолітніх обвинувачених міру покарання, пов’язану з реаль­ним позбавленням волі.

Цивільний позов потерпілої на суму 450 000 гривень задо­волено частково: стягнуто на її користь по 60 000 гривень з кожного обвинуваченого на за­гальну суму 180 000 гривень. Це з урахуванням тієї обстави­ни, що у добровільному порядку обвинувачені під час судового розгляду справи вже відшкоду­вали потерпілій 60 000 гривень.

У ході судового процесу ін­тереси потерпілої були пред­ставлені законними представ­никами — батьком та адвокатом. Також під час процесуальних дій у суді була забезпечена присут­ність психолога. Представник служби у справах дітей був за­лучений судом за клопотанням самої потерпілої лише під час її допиту, оскільки вона не бажала давати показання в присутності законного представника — бать­ка. При цьому, така процесуаль­на дія (як і всі інші), відбувалась за постійної участі представни­ка потерпілої - адвоката.

З приводу запобіжних заходів обвинуваченим суд повідомляє, що обвинувальний акт надійшов з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді до­машнього арешту. Суд застосу­вав запобіжний захід, заявлений стороною обвинувачення у ви­гляді цілодобового домашнього арешту, дія якого протягом су­дового розгляду неодноразово продовжувалася.

Після розголосу справи суд­дя Оксана Софілканич пішла на лікарняний.

Омбудсмен Дмитро Лубінець взяв на особистий контроль ре­зонансну справу.