Передплата 2024 «Добра кухня»

«Святослав просив продати свій портрет на аукціоні, а кошти віддати батькам полеглих «азовців»

Мати захисника Маріуполя впізнала на картині свого сина

Лідія і Ярослав Паламарі біля портрета сина Святослава – заступника командира полку “Азов”. Фото з альбому Лідії Паламар
Лідія і Ярослав Паламарі біля портрета сина Святослава – заступника командира полку “Азов”. Фото з альбому Лідії Паламар

У Львові триває Міжнародна художня виставка «Осінній салон „Високий замок“ 2022», на якій 113 митців представили півтори сотні своїх робіт. Головна тема цих творів співзвучна часові: рідна земля та її відважні оборонці. З-поміж інших привертає увагу атмосферне полотно Віктора Стогнута, на якому в обрамленні калини зображено одного із захисників Маріуполя — заступника командира полку «Азов» Національної гвардії України, майора, Героя України Святослава Паламаря (позивний «Калина»). Цю та інші картини учасники виставки планували продати, щоб виручені кошти передати на потреби ЗСУ. Але сталося непередбачуване. Про існування портрета сина випадково дізналися батьки «Калини» — і приїхали до Львова, щоб самим викупити його. Коли ж про це почув художник, то вирішив свій шедевр подарувати тим, хто виплекав Героя.

Як усе це відбувалося, мати Святослава Паламаря — пані Лідія, розповіла кореспондентові «Високого Замку»:

Із підземелля «Азовсталі» писав: «Живі. Тримаємося. Тяжко»

— Кілька тижнів тому на цій виставці побувала наша добра знайома Людмила Маркуц. А вона Святослава знає з дитинства. Розповіла, що на одній з картин під назвою «Захисник» побачила надто знайоме їй обличчя. Двічі ходила по експозиційному залу і не могла позбутися думки, що дуже ті очі когось їй нагадують. «Поїдь на виставку і подивись!» — попросила мене.
Ми приїхали з чоловіком Ярославом у Палац мистецтв і впізнали там свого Святослава. Його виснажений, втомлений війною, але нескорений погляд художник передав дуже точно. Таким його запам’ятали ми по останньому виступу з підземелля «Азовсталі» 19 травня. А 20-го син із побратимами [згідно з наказом президента і досягнутими домовленостями] вийшли на поверхню. Можете тільки уявити, що пережили ми, коли Святослав був у полоні. Зрештою, як і всі попередні дні захисту Маріуполя і «Азовсталі», коли не знали, що відбувається з нашим сином. Пригадую, по ночах переписуємося зі Святославом через «Вотсап». Запитуємо: як ти там? А він у відповідь ставить «плюсики» і пише: «Живі. Тримаємося. Тяжко».

— Кажуть, ви хотіли викупити картину з виставки?

— Так, хотіли. Ми з чоловіком саме фотографувалися біля портрета сина. А до нас підходить голова Спілки художників і цікавиться, чому саме тут ми робимо знімок на пам’ять. Коли ж дізнався, то подзвонив автору картини Віктору Стогнуту — і той від напливу почуттів пообіцяв свою роботу подарувати нам.

По приїзді додому передзвонили синові у Туреччину і розповіли новину про картину. А Святослав тоді каже: «Нехай цей портрет продадуть на аукціоні, а кошти віддадуть батькам полеглих бійців «Азову».

Художник вирішив інакше. На аукціон пан Віктор запропонує іншу свою достойну роботу, а «Захисника» ми все ж привеземо додому. Повісимо портрет Святослава у вітальні…

— Як зараз справи у вашого сина, який разом з іншими командирами «Азова» згідно з досягнутими угодами обміну до кінця війни перебуватиме у Туреччині під патронатом її президента Ердогана? Чи навідували Святослава за кордоном?

— Ми могли б поїхати до нього, але поки що такого дозволу не дають. Керівник Офісу президента писав: не виключено, на Новий рік батьки зустрінуться зі своїми синами. Дипломати працюють над цим питанням. Але, кажуть, це дуже проблематично. Раніше нашим хлопцям дозволили зустрітися з дружинами і дітьми. Турецька сторона повністю оплатила їхні перельоти, двотижневе перебування.

Кожна мама хотіла би побачитися зі своєю дитиною. Але… Наразі спілкуємося зі Святославом через відеозв'язок. Раз на тиждень «азовцям» дають кілька хвилин поговорити з батьками.

У свої 65 допомогти армії можу хіба що творчістю

Художники, які беруть участь у «салонах Високого Замку», від початку російсько-української війни допомагають захисту країни. Продають власні твори, а виручку від них передають армії. Йдеться не про тисячі. Скажімо, 2014 року за дві години під час першої виставки-розпродажу заробили майже 2 млн. Фантастична сума на ті часи! Приватні колекції шанувальників високого мистецтва, а заодно — фонд Сил оборони України поповнять роботи митців і цього разу.

— Воювати я не піду — мені вже 65 років. Тож допомогти армії можу хіба що своєю творчістю, — розповідає Віктор Стогнут авторові цих рядків. — Над «Захисником» я почав працювати ще десь у травні. Ніколи не бачив Святослава Паламаря наживо, не мав його фотографії, зрідка бачив його обличчя на відеороликах в Інтернеті. І тут чую: «Калина» потрапив у полон. Ходила навіть чутка, що його вбили. У мене опустилися руки. З часом дізнаюся, що Святослав і його побратими вже на волі. Подивився по телевізору — зовсім невеличкий наш герой. Не хотів монументалізму. І не ставив собі завдання намалювати суто його портрет. Це, до певної міри, був, так би мовити, збірний образ захисника України. А підтекстом була калина. І всі зразу зрозуміли, про кого саме йдеться. Коли мама Святослава сказала, що мій «Захисник» дуже подібний на її сина, був шокований. Тоді й вирішив, що цю роботу не продаватиму, а подарую її. Мені совість не дозволила би брати гроші у матері Героя України.

P. S. 20 грудня виставку «Осінній салон „Високий замок“ 2022» повинні були закривати. Але, зважаючи на величезний інтерес з боку громадськості, її роботу продовжили на кілька тижнів.

Схожі новини