Будинок із химерами зводив пів життя. Але так і не закінчив...

Скульптор Микола Головань створив шедевр, відомий у всьому світі

На обійстя скульптора Миколи Голованя, що у Луцьку на території Старого міста, приходять туристи з різних країв. Висловлюють захоплення, фотографуються, вишукують скульптури, новостворені чи оновлені майстром. Бо ж сорок років Микола Головань тут усе вдосконалював і довершував... Тепер його творіння завмерло. Бо перестало битися серце великого майстра.

Фото Віктора Чухрая
Фото Віктора Чухрая

Як чи не кожній творчій людині, молодість якої припала на час радянських злиднів, Миколі Голованю дово­дилося важко. Талант мав не­заперечний, однак, аби чогось досягти, мусив важко працюва­ти. Навіть навчання у Львівсько­му училищі мистецтв імені Івана Труша переривав, щоб зароби­ти копійку. А трудився й вантаж­ником, і газетним художником, і натурником. Їздив на заробітки (працював на будівництві Пів­нічно-Кримського каналу). Сво­го часу навіть номер у цирку мав – виступав на брусах.

Отримавши диплом про осві­ту, Микола Микитович міг би за­лишитись у Львові, де була для нього перспектива, однак по­вернувся додому. Мріяв пере­творити на творчий вернісаж батьківську оселю в селі Терем­ному під Луцьком. Уже почав прикрашати обійстя власними скульптурами. Однак хата піш­ла… під знос. І переселили Го­лованів у луцьку «хрущовку».

Та думка збудувати свій дім не полишала молодого май­стра. Багато років віддав пра­ці на благо міста, подарував ди­вовижні скульптури Парку імені Лесі Українки, прославляв Луцьк на світових пленерах художни­ків, зокрема у Франції. А потім наважився випросити шматочок землі під свою мрію. Так отри­мав у розпорядження болотисту ділянку й почав працю над ро­динним маєтком – авторським будинком з химерами.

Фото Віктора Чухрая
Фото Віктора Чухрая

Пам’ятаю, як на почат­ку 2000-х років я домовилася з паном Миколою про інтерв’ю. Гостинно запросив мене до себе додому, разом із сином, теж Миколою, показував кож­ну скульптуру, розповідав про ідею, творчий задум. Акценту­вав увагу на головній гордості – горельєфі, на якому зобразив свою сім’ю: себе з дружиною та двох дітей – сина й доньку. Було видно, що ця робота майстро­ві подобається, бо розповідав – і сам милувався. Як горіли тоді його очі! Як хвалив Миколу-мо­лодшого, що має гарного по­слідовника, дуже талановито­го скульптора, який може й його перевершити. Та невдовзі син помер… Ця трагедія підкосила батька. І хоч робота над будин­ком з химерами тривала, йшла уже не так швидко.

Серед понад пів тися­чі скульптур на обійсті Голова­ня знаходимо і міфічні образи, й постаті відомих історичних осіб, пов’язаних з Луцьком. Так, бачимо тут і князя Любарта, і поета Данила Братковського, й короля Вітовта (хоч офіційно він коронований не був, та Ми­кола Головань зобразив його з короною). Серед найоригіналь­ніших робіт – автопортрет у ка­мені, де замість обличчя зобра­зив копію будинку з химерами у мініатюрі.

Миколі Голованю було 79 ро­ків. І він далі ділився творчими планами, а з невеличкої пен­сії викроював гроші на матеріал для творчості. Ще стільки всьо­го у своєму сімейному вернісажі хотів довершити! Але останнім часом все дужче підводило сер­це. Лікарі забороняли майстрові піднімати щось важче від чашки чаю. Та хіба слухав?.. Гості під ві­кнами, що зачаровано дивились на його творіння, додавали сил та натхнення. До 1 лютого 2022 року… Тоді майстра не стало.

На творчій ниві трудить­ся донька пана Миколи Ната­ля. Нині вона затребуваний ху­дожник та скульптор, відновлює пам’ятки архітектури на ство­рює свої шедеври.

Читайте також: “Міс Львів-2018” Наталія Болюх обнімалася з нетверезим Лепсом

Схожі новини