Армійський популізм Зе!-влади

Після указу президента про стимулювання розвитку ЗСУ нардепи зі «Слуги народу»... відмовилися ухвалювати «оборонні» закони

Перед лицем російської військової загрози, яка підстерігає Україну із трьох боків, украй важливо, крім суттєвої підтримки наших західних партнерів, мати сильну власну армію. Необхідність її зміцнення на словах розуміють усі. Турботу про Збройні сили України регулярно декларують у владних кабінетах, на трибунах і перед телекамерами. А як на ділі? Чи адекватною є ця турбота керівництва країни щодо тих серйозних викликів, які продукує агресор і які щодня відчуває кожен наш громадянин? Аналіз слів і вчинків представників “зеленої” влади змушує у цьому засумніватися.

На відкритті сьомої сесії Верхо­вної Ради ІХ скликання (1 люто­го) виступив президент Володи­мир Зеленський. Розповідав, як успішно його команда дає собі раду з актуальни­ми проблемами, яку інтенсивну міжна­родну діяльність провадить, що, мов­ляв, є “серйозним фактором стабілізації ситуації всередині нашої держави”. За звичкою, президент кинув груду камін­ців у бік своїх опонентів, через яких на­чебто у державі неспокій. І переможним тоном відрапортував, що “чутки, пліт­ки, прогнози експертів, великих блоге­рів і Ванги не справдилися” – вочевидь, мав на увазі тривожні очікування широ­комасштабного вторгнення Росії.

А далі з театральним пафосом Зелен­ський прямо перед очима парламента­ріїв підписав Указ «Про першочергові заходи щодо зміцнення обороноздат­ності держави, підвищення привабли­вості військової служби в Збройних си­лах України та поступового переходу до засад професійної армії». Згідно з цим документом, передбачено збільшення грошового забезпечення усіх військо­вих до рівня не нижче трьох мінімальних заробітних плат (19 тисяч 500 гривень). Указ передбачає, зокрема, перехід України до 2024 року до професійної армії (а відтак – відмову від призову на строкову службу), збільшення терміну дії контрактів, розробку концепції жит­лового забезпечення військовослуж­бовців, збільшення протягом наступних трьох років чисельності Збройних сил на 100 тисяч осіб професійної армії, ство­рення додаткових 20 бригад ЗСУ.

Здавалося б, можна тільки пораді­ти за такі ініціативи Верховного голов­нокомандувача. Але, за оцінками самих військовослужбовців і експертів, дея­кі із цих пропозицій є нереальними. А представники демопозиції кажуть, що Зеленський “запозичив” окремі їхні на­працювання. Як відомо, кілька тиж­нів тому партія “Європейська Солідар­ність” вимагала скликати позачергове закрите засідання Верховної Ради за участі президента – щоб виробити план ефективної протидії Росії. Зокрема, лі­дер “ЄС” Петро Порошенко пропонував (і про це йдеться у законопроєкті, який він подав) негайно внести зміни до Дер­жавного бюджету, суттєво підняти гро­шове забезпечення українських воїнів, надати кошти на створення підрозділів територіальної оборони, збільшити фі­нансування державного оборонного за­мовлення. За словами Порошенка, не­обхідні на перших порах 50 млрд грн для потреб українського війська слід було би перекинути із програми “Дер­жавне будівництво”. На думку п’ятого президента, зарплата всіх українських воїнів мала би бути не меншою ніж 25 тис. грн, а тим, хто перебуває на пер­шій лінії оборони, мають платити від 50 тис. грн.

Ініціативу Володимира Зеленського про збільшення чисельності ЗСУ пред­ставниця “Європейської Солідарності” Ірина Геращенко назвала популізмом, крайнощами. За її словами, “Зелен­ський пропонує збільшити кількість контрактників на 100 тисяч, забуваючи, що й зараз ЗСУ недоукомплектовано на 40% – через низькі зарплати і неви­рішення соціальних проблем військовослужбовців”.

Ну і про “вишеньку” на указі пре­зидента Зеленського про збільшен­ня витрат на оборону. Через кілька го­дин після підписання цього документа народні депутати із президентської фракції “Слуга народу” відмовилися (!) розглядати законопроєкти, які пе­редбачають збільшення фінансування Збройних сил і територіальної оборо­ни. До цих питань можуть повернутися у кращому разі через два тижні, почи­наючи з 15 лютого, коли Верховна Рада повернеться з “ковідних” канікул.

Коментарі для «ВЗ»

Таксисти заробляють більше, ніж танкісти

Андрій, учасник АТО (позивний “Хотабич”)

Про який нормальний стан фінансового забезпечення на­ших військових може йтися, якщо водій бойового танка отри­мує значно менше, ніж водій таксі! Охоронцеві у супермар­кетах платять більше, ніж командирові взводу! За каденції нинішнього президента зарплату військовим не піднімали. Люди масово звільняються з армії. Я дослужував у “коломий­ській” 10-й бригаді. Її комплектація сьогодні відсотків 45. Не­має мотивації іти служити! На контракт ще йдуть хлопці із сіл, маленьких містечок, де немає роботи. З великих міст ідуть у ЗСУ одиниці. За 10 тисяч грн служити не хочуть. Ліпше стояти десь на прохідній – і мати 15-17 тисяч грн. Покидають службу висококласні спеціалісти. Не тому, що не хочуть служити – їм треба годувати свої сім’ї. Хто їде на заробітки у Польщу, хто шукає підробітків удома, починає власний бізнес.

Розмови про суто професійну армію – популізм!

Петро Черник, кандидат політичних наук, військовий експерт, полковник запасу

У заяві президента все виглядає дуже добре. Але у військо­вих є питання до його ініціатив. Заробітна плата звичайного кулеметника, стрільця, водія-механіка танка, БТРа має старту­вати від суми, не нижчої від середньої платні в Україні – тоб­то від 14 тис. грн. А для лейтенанта, командира взводу, якому підпорядковані ці люди, зарплата має бути щонайменше удві­чі вищою. Якщо такий паритет не буде дотримано, говорити про привабливість військової служби не доводиться. Ідею По­рошенка про перенаправлення на потреби ЗСУ 50 млрд грн з програми будівництва доріг вважаю цілком слушною.

У мирний час потреба українського війська – не менше 3% від валового внутрішнього продукту. У нас же поширю­ють хибний наратив про те, що 5% ВВП України виділяють на оборонний блок. А у цей оборонний блок входять ще Націо­нальна гвардія, Служба зовнішньої розвідки, Служба спеці­ального зв’язку, прикордонники і багато інших воєнізованих структур. Не менш ніж 3% ВВП у мирний час має іти суто на армію! Ми не живемо у мирному часі, ми – у стані війни. А від­так на ЗСУ треба виділяти не менше 5% ВВП.

Якщо мені не зраджує пам’ять, на нашу армію зараз виді­ляють трохи більше ніж 4 млрд доларів. А наш головний во­єнний опонент – путінська Росія – передбачила у своєму бю­джеті майже 70 млрд доларів. Світовий гегемон – Сполучені Штати Америки – на цей рік дали 756 млрд доларів!

Украй небезпечно говорити нині про перехід всього укра­їнського війська на контрактну основу. У світі є лише кілька професійних армій. У США, Канаді, Великій Британії, Австра­лії можуть собі це дозволити, бо ці країни є дуже багатими.

У переважній більшості країн сучасного світу панує зміша­на військова система: частина контрактників-професіоналів і величезна частина призовників. Україна не може цього обі­йти, бо є принциповий і фундаментальний момент: мобіліза­ційний ресурс. Де його брати, якщо не матимемо призовни­ків? Нам сьогодні вистачає 300 тисяч військовослужбовців, завтра може бути 400 тисяч. А може, доведеться мобілізува­ти ще 300 тисяч людей! Де їх взяти, якщо не буде чітко нала­годженої системи призовної служби? Твердо переконаний: альтернативи змішаній системі військової служби немає! Будь-яка розмова про перехід української армії виключно на професійну основу є дилетантською, ба навіть – злочинною.

Не секрет, що у ЗСУ є проблема відтоку частини рядово­го і старшинського складу, молодих офіцерів. Найскладніше для останніх – забезпечення житлом. Десятки тисяч офіцерів (як кадрових, так і тих, які пішли на пенсію і заслуговують на житлове забезпечення) не мають свого кутка. Серйозних зру­шень у цій справі досягти не вдалося.

Читайте також: Указ про зарплати - це те саме, як указ про скасування гравітації

Схожі новини