“Слід позбутися російськомовних покручів у назвах населених пунктів”

Член президентської фракції «Слуга народу» Максим Бужанський, відомий своїми проросійськими поглядами, розпочав чергову атаку на державну українську мову. Цього разу його мішенню став Уповноважений з її захисту Тарас Кремінь. Бужанський пропонує «удосконалити» закон про статус мовного омбудсмена, розширивши підстави для його відставки.

Чинний закон передбачає, що звільнити Уповноваженого із захисту державної мови можна лише у трьох випадках: якщо він сам напише відповідну заяву, якщо виявиться засуджений судом або якщо, не дай боже, помре. Бужанському цього замало. Він хоче, щоб уряд регулярно, не пізніше ніж 1 червня, заслуховував звіти мовного омбудсмена і ухвалював рішення. Якщо Кабмін негативно оцінить його роботу, Уповноваженому матимуть право вказати на двері. Проєкт закону з відповідними рекомендаціями Бужанський зареєстрував у Верховній Раді минулого вівторка.

Читайте також: «Слуги народу» проти державної мови?

Бужанський і К° вороже сприймали всі лінгвістичні новації, передбачені ухваленим 2019 року Законом «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Він протестував проти дубляжу всіх фільмів, проти українізації сфери послуг. Намагався прописати у законі навчання російською мовою для іноземних студентів. Особливо обурювався соратник Зеленського тим, що Тарас Кремінь запропонував органам місцевої влади змінити назви низки населених пунктів, які не відповідають вимогам мовного закону.

За словами мовного омбудсмена, багато громадян обурюються тим, що на 31-му році Незалежності, на восьмому році війни з Росією назви низки населених пунктів мають російськомовний лінгвістичний характер та не відповідають правилам і нормам українського правопису. Тарас Кремінь каже про такі населені пункти, як Арбузинка, Сєвєродонецьк, Южноукраїнськ, Южне, Спокойствіє, Надєждівка, Переводчикове, Луч, Первомайське, Первомайськ та багато інших. І нагадує, що багато з них раніше мали прекрасні історичні назви, як, наприклад, Сіверський Донець, Гарбузинка чи Богопіль, однак у часи СРСР були несправедливо перейменовані.

«Упроваджуючи в топонімію України російські слова в українській транслітерації, панівна кремлівська влада демонструвала зневагу до української мови, адже узаконювала в офіційному вжитку мовні покручі, сумнозвісний суржик, — заявив Уповноважений із захисту державної мови». І додав: «Радянська практика масових перейменувань населених пунктів мала на меті не лише стерти історичну пам’ять і впровадити культ правлячої партії та її вождів, а й уніфікувати топонімію міст та сіл у межах усього СРСР». За словами Тараса Кременя, відповідно до частини першої статті 41 мовного закону географічні назви, а також назви скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів та інших об’єктів топоніміки населених пунктів мають бути виконані державною мовою.

Читайте також: Гідність та зрада