Передплатити Підтримати

«Якщо твій батько не заплатить два мільйони євро, тебе не побачить...»

У Червонограді зловмисники викрали доньку підприємця та вимагали за її життя гроші. Поліція врятувала дівчину


Фото поліції

14 жовтня, близько 20.30, до поліції надійшло повідомлення від мешканця Червонограда про те, що зловмисники викрали у Львові його 19-річну доньку. Викрадачі погрожують батькові: якщо не передасть їм два мільйони євро, доньку більше не побачить!

Червоноградський підприємець Юрій Лящук був на роботі, коли отримав на телефон повідомлення: «В тебе є час до другої години ночі пере­вести за викуп доньки 2 млн євро. Якщо не буде грошей на рахунку, тоді не поба­чиш свою доньку. Твій час пішов…». Пові­домлення було написане з граматичними помилками (спершу батько не звернув на це уваги), у ньому — вказано номер бан­ківського рахунку. Чоловік звернувся до поліції.

Через деякий час на Вайбер дружини пана Юрія прийшло відеоповідомлення, у якому донька казала, що її викрали і їй погано…

На ноги підняли чи не усі підрозділи поліції області. І їм вдалося знайти ви­крадену студентку. Зловмисники утриму­вали її протягом дев’яти годин в орендо­ваній квартирі на вул. Городоцькій!

Момент затримання зловмисників...

В управлінні СБУ у Львівській області розповіли, що учасниками викрадення були четверо осіб, двоє з яких неповно­літні. Зловмисники дізнались, що у віль­ний час дівчина підробляє фотографом, та під виглядом клієнтів запросили її зня­ти фотосесію.

Зустріч призначили в одній із львів­ських квартир. Одразу, як тільки дівчи­на переступила поріг «фотостудії», троє невідомих чоловіків у балаклавах відібра­ли у неї телефон та погрожували зброєю.

16 жовтня Галицький районний суд м. Львова обрав запобіжний захід фігурант­ці справи, яка є учасницею злочинної групи, у вигляді цілодобового домашньо­го арешту. Трьом іншим учасникам групи обрано запобіжний захід — тримання під вартою (без права внесення застави).

Що відомо про викрадачів? Про це журналістка «ВЗ» розпитала у керівни­ка сектору Червоноградського відді­лу поліції Ірини Панасюк.

— Усі троє хлопців-викрадачів — з кри­зових сімей. Це 25-річний Олександр, 19-річний Віктор та 17-річний Андрій. Олександр не перебував на обліку у по­ліції. Після школи навчався у професій­ному ліцеї. За час навчання було багато скарг від вчителів, що не вчиться, ство­рює конфліктні ситуації, заважає на­вчальному процесу. Ліцей він ледве за­кінчив. З того часу минуло десять років. Чим далі займався, невідомо…

Віктор мав статус дитини-сироти. Коли вчився у школі, у зовсім юному віці став свідком конфлікту між матір’ю та батьком: мати була п’яною і зарізала батька. Потрапила до тюрми. Бабуся у той час була на заробітках в Італії. Вона залишила роботу та повернулася додо­му. Матір позбавили батьківських прав. Бабуся виховувала Віктора та ще двох його молодших братів. Віктор був схиль­ний до бійок, почав вживати алкоголь. Часом був агресивний. Знайти до нього підхід бабусі було важко.

— Чим Віктор займався?

— Нічим не займався. Закінчив ліцей. На роботу не влаштувався. У нього ком­панія така була, де діти всі із кризових сі­мей. Його тягнуло заробляти легкі гроші, щоб не працювати. У нас були на обліку діти з кризових сімей, які вчилися і підро­бляли. Він — не з тієї категорії. Працюва­ти не хотів. Мама після звільнення з місць позбавлення волі не виявила інтересу до виховання дітей.

Наймолодший, 17-річний Андрій, — також дитина з кризової сім’ї. Андрій — найстарший з дітей, є ще сестра і два молодші брати. В сім’ї відбувались по­стійні конфлікти між батьками, де мама була жертвою домашнього насилля. Од­нак нічого не хотіла з цим робити, писала заяви до поліції, потім від них відмовля­лась. Ми не раз бували у цій сім’ї із со­ціальними службами. У квартирі завжди був безлад, бруд, неприємний запах… Родина жила в одній кімнаті в гуртожит­ку. Зараз мама живе з новим цивільним чоловіком, діти залишилися з батьком у гуртожитку.

З дітьми у цій сім’ї були проблеми за­вжди, — веде далі Ірина Панасюк. — Вони не ходили в школу. Вешталися… Мо­гли вдома не ночувати по декілька днів. Цю маму ми вже понад 20 разів притя­гували до адміністративної відповідаль­ності за неналежне виконання батьків­ських обов’язків! Також притягувався до адміністративної відповідальності бать­ко. Подавали звернення в органи опіки і піклування про позбавлення їх батьків­ських прав. Позитивного результату це не дало.

17-річний Андрій у школу до 9 класу взагалі не ходив. У той час батько брав його за руку, вів у школу, сідав біля ньо­го за парту, щоб йому хоча б якісь оцінки поставили, перевели з класу в клас.

— Як їм вдалося залучити до викра­дення 17-річну Софію, яка «замови­ла» в Анжели «фотосесію»?

— Софія навчається в 11-му класі. Ра­ніше у поле зору поліції не потрапляла. Я спілкувалася з її класним керівником. У школі сказали, що дівчинка з благопо­лучної повноцінної сім’ї. Батьки працю­ють. Дитина добре вчиться. Активістка, організатор. Має лідерські здібності.

— Чому їм у поле зору потрапила ця сім’я? Кажуть, за декілька днів до викра­дення Софія вже замовляла в Анжели фотосесію у цій орендованій квартирі…

— Ця сім’я дуже відома у Червоно­граді. Батько — потужний підприємець. У нього меблевий завод, багато меблів йде на експорт за кордон. Має мебле­ві салони. Живуть у гарному будинку. Ан­жела дуже спокійна, вихована дівчинка, не є «мажоркою». Школа, у якій навчаєть­ся Софія, і школа, де навчалася Анжела, розташовані поруч. Їх розділяє стадіон.

Я зателефонувала батькові Анжели, пану Юрію. Він сказав, що донька жи­ва-здорова, але спілкуватися на тему ви­крадення відмовився. Каже, у нього до­тепер руки трусяться.

В обласній прокуратурі «ВЗ» розпові­ли деякі деталі злочину. Я, зокрема, по­цікавилася, як поводилися викрадачі усі дев’ять годин? Можливо, склянку води жертві запропонували? «Води не дава­ли. Дівчина сиділа зв’язана, плакала. По­грожували словесно, фізичного насилля не застосовували. Постійно повторюва­ли: «Якщо твій батько не заплатить ви­куп, більше тебе не побачить…» — розпо­віли у прокуратурі.

Читайте також: «Якщо нападник не вживав алкоголю, чуємо від провідників: «Нічого не можу зробити!»