«Якщо твій батько не заплатить два мільйони євро, тебе не побачить...»

14 жовтня, близько 20.30, до поліції надійшло повідомлення від мешканця Червонограда про те, що зловмисники викрали у Львові його 19-річну доньку. Викрадачі погрожують батькові: якщо не передасть їм два мільйони євро, доньку більше не побачить!

Червоноградський підприємець Юрій Лящук був на роботі, коли отримав на телефон повідомлення: «В тебе є час до другої години ночі пере­вести за викуп доньки 2 млн євро. Якщо не буде грошей на рахунку, тоді не поба­чиш свою доньку. Твій час пішов…». Пові­домлення було написане з граматичними помилками (спершу батько не звернув на це уваги), у ньому — вказано номер бан­ківського рахунку. Чоловік звернувся до поліції.

Через деякий час на Вайбер дружини пана Юрія прийшло відеоповідомлення, у якому донька казала, що її викрали і їй погано…

На ноги підняли чи не усі підрозділи поліції області. І їм вдалося знайти ви­крадену студентку. Зловмисники утриму­вали її протягом дев’яти годин в орендо­ваній квартирі на вул. Городоцькій!

В управлінні СБУ у Львівській області розповіли, що учасниками викрадення були четверо осіб, двоє з яких неповно­літні. Зловмисники дізнались, що у віль­ний час дівчина підробляє фотографом, та під виглядом клієнтів запросили її зня­ти фотосесію.

Зустріч призначили в одній із львів­ських квартир. Одразу, як тільки дівчи­на переступила поріг «фотостудії», троє невідомих чоловіків у балаклавах відібра­ли у неї телефон та погрожували зброєю.

16 жовтня Галицький районний суд м. Львова обрав запобіжний захід фігурант­ці справи, яка є учасницею злочинної групи, у вигляді цілодобового домашньо­го арешту. Трьом іншим учасникам групи обрано запобіжний захід — тримання під вартою (без права внесення застави).

Що відомо про викрадачів? Про це журналістка «ВЗ» розпитала у керівни­ка сектору Червоноградського відді­лу поліції Ірини Панасюк.

— Усі троє хлопців-викрадачів — з кри­зових сімей. Це 25-річний Олександр, 19-річний Віктор та 17-річний Андрій. Олександр не перебував на обліку у по­ліції. Після школи навчався у професій­ному ліцеї. За час навчання було багато скарг від вчителів, що не вчиться, ство­рює конфліктні ситуації, заважає на­вчальному процесу. Ліцей він ледве за­кінчив. З того часу минуло десять років. Чим далі займався, невідомо…

Віктор мав статус дитини-сироти. Коли вчився у школі, у зовсім юному віці став свідком конфлікту між матір’ю та батьком: мати була п’яною і зарізала батька. Потрапила до тюрми. Бабуся у той час була на заробітках в Італії. Вона залишила роботу та повернулася додо­му. Матір позбавили батьківських прав. Бабуся виховувала Віктора та ще двох його молодших братів. Віктор був схиль­ний до бійок, почав вживати алкоголь. Часом був агресивний. Знайти до нього підхід бабусі було важко.

— Чим Віктор займався?

— Нічим не займався. Закінчив ліцей. На роботу не влаштувався. У нього ком­панія така була, де діти всі із кризових сі­мей. Його тягнуло заробляти легкі гроші, щоб не працювати. У нас були на обліку діти з кризових сімей, які вчилися і підро­бляли. Він — не з тієї категорії. Працюва­ти не хотів. Мама після звільнення з місць позбавлення волі не виявила інтересу до виховання дітей.

Наймолодший, 17-річний Андрій, — також дитина з кризової сім’ї. Андрій — найстарший з дітей, є ще сестра і два молодші брати. В сім’ї відбувались по­стійні конфлікти між батьками, де мама була жертвою домашнього насилля. Од­нак нічого не хотіла з цим робити, писала заяви до поліції, потім від них відмовля­лась. Ми не раз бували у цій сім’ї із со­ціальними службами. У квартирі завжди був безлад, бруд, неприємний запах… Родина жила в одній кімнаті в гуртожит­ку. Зараз мама живе з новим цивільним чоловіком, діти залишилися з батьком у гуртожитку.

З дітьми у цій сім’ї були проблеми за­вжди, — веде далі Ірина Панасюк. — Вони не ходили в школу. Вешталися… Мо­гли вдома не ночувати по декілька днів. Цю маму ми вже понад 20 разів притя­гували до адміністративної відповідаль­ності за неналежне виконання батьків­ських обов’язків! Також притягувався до адміністративної відповідальності бать­ко. Подавали звернення в органи опіки і піклування про позбавлення їх батьків­ських прав. Позитивного результату це не дало.

17-річний Андрій у школу до 9 класу взагалі не ходив. У той час батько брав його за руку, вів у школу, сідав біля ньо­го за парту, щоб йому хоча б якісь оцінки поставили, перевели з класу в клас.

— Як їм вдалося залучити до викра­дення 17-річну Софію, яка «замови­ла» в Анжели «фотосесію»?

— Софія навчається в 11-му класі. Ра­ніше у поле зору поліції не потрапляла. Я спілкувалася з її класним керівником. У школі сказали, що дівчинка з благопо­лучної повноцінної сім’ї. Батьки працю­ють. Дитина добре вчиться. Активістка, організатор. Має лідерські здібності.

— Чому їм у поле зору потрапила ця сім’я? Кажуть, за декілька днів до викра­дення Софія вже замовляла в Анжели фотосесію у цій орендованій квартирі…

— Ця сім’я дуже відома у Червоно­граді. Батько — потужний підприємець. У нього меблевий завод, багато меблів йде на експорт за кордон. Має мебле­ві салони. Живуть у гарному будинку. Ан­жела дуже спокійна, вихована дівчинка, не є «мажоркою». Школа, у якій навчаєть­ся Софія, і школа, де навчалася Анжела, розташовані поруч. Їх розділяє стадіон.

Я зателефонувала батькові Анжели, пану Юрію. Він сказав, що донька жи­ва-здорова, але спілкуватися на тему ви­крадення відмовився. Каже, у нього до­тепер руки трусяться.

В обласній прокуратурі «ВЗ» розпові­ли деякі деталі злочину. Я, зокрема, по­цікавилася, як поводилися викрадачі усі дев’ять годин? Можливо, склянку води жертві запропонували? «Води не дава­ли. Дівчина сиділа зв’язана, плакала. По­грожували словесно, фізичного насилля не застосовували. Постійно повторюва­ли: «Якщо твій батько не заплатить ви­куп, більше тебе не побачить…» — розпо­віли у прокуратурі.

Читайте також: «Якщо нападник не вживав алкоголю, чуємо від провідників: «Нічого не можу зробити!»