Служба безкарності: на Закарпатті працівник СБУ уникнув відповідальності за побиття патрульної

Душив, бив і кинув на бетон…

Мукачівський міськрайонний суд закрив справу уже колишнього, а на момент вчинення злочину діючого начальника одного з відділів СБУ у Закарпатській області, який п’яним напав на патрульну, намагався її задушити і завдав їй серйозні тілесні ушкодження. Через місяць після інциденту, чоловіка звільнили з СБУ, але покарання за заподіяне завдяки суду він не поніс.

Інцидент трапився у вересні 2020 року. Вже був вечір. Патрульна Марія Семенюк з напарником у Мукачеві зупинили автомобіль Skoda, водій якого небезпечно маневрував дорогою, після чого заїхав на заправку. За кермом був Анатолій Сікора, начальник одного з відділів СБУ. Перевірка показала, що він був у стані сильного алкогольного сп’яніння — драгер показав 1,92 проміле. Чоловік почав поводитися агресивно: чинив опір і напав на патрульну. Став душити її, після чого кинув її на бетон і завдав кілька ударів. Марія отримала черепно-мозкову травму, струс мозку та численні забої.

Мукачівський суд: «черепно-мозкова травма та струс мозку — дрібне порушення»

Офіцер Семенюк провела два тижні в лікарні, цей факт було офіційно задокументовано. Здавалося, справа очевидна: напад на представника закону, зафіксований на відео, має призвести до неминучого покарання.

Але Мукачівський суд під головуванням судді Оксани Маргітич вирішив виправдати Сікору, пояснивши це «інстинктивною реакцією обвинуваченого на несподіване для нього насильство». З точки зору судді Маргітич, дії Сікори були радше необережною реакцією, а не навмисним нападом. Вирок, який кваліфікував напад як «дрібне правопорушення», викликав обурення в суспільстві. Закарпатці були шоковані: як можна називати душіння поліцейської під час виконання службових обов’язків «інстинктивною реакцією»?

Апеляція та Верховний суд не змогли переконати мукачівських колег у складі злочину проти поліцейської, яка служить на передовій

Зараз Марія Семенюк несе службу бойовим медиком у складі бригади «Хижак» на Донеччині, захищаючи Україну на передовій. Але навіть у зоні бойових дій, вона намагалася брати участь у судових засіданнях онлайн, аби захистити свої права. Після рішення, яким виправдали нападника, постраждала виграла Апеляцію, а згодом і Верховний суд вирішив повернути справу на повторний розгляд. У суді Сікора не визнав провини і, звісно, не попросив пробачення у поліцейської, яка постраждала через його дії. А Мукачівський міськрайонний суд залишив своє рішення про «дрібне хуліганство» без змін.

Сестра потерпілої: «Справа закрита, тема — ні…»

Рідна сестра Марії Семенюк, журналістка Аня Семенюк, коментуючи рішення суду, каже: «В умовах справедливості й чесного правосуддя такий чоловік мав би великі проблеми із законом. Але виявилося, що цей п’яний водій, який чинив опір поліцейським, — працівник СБУ, який швидко став «колишнім». В суді раптом «виявилося», що за кермом був взагалі не він, опору цей чоловік не чинив, а поведінку працівника СБУ, результатом якої для Марії стала госпіталізація на два тижні, суддя Мукачівського міськрайонного суду пояснила «інстинктивною реакцією обвинуваченого на несподіване для нього насильство і намагання відвернути небезпеку для здоров’я»…

— Справа закрита, але тема — ні, — продовжує Аня. — Ця історія — прецедент. І те, що вона дійшла до Верховного Суду, а не лишилася в стінах міськвідділу, як би це точно було 10−20 років назад, — це уже добре. Це добре хоча б тому, що це гучний сигнал про те, що серед слідчих ДБР і прокурорів є люди, які нормально роблять свою роботу. Це сигнал про те, що поряд із людьми, які опір поліції плутають із інстинктами, є судді, які здатні на справедливе рішення. Це сигнал про те, що гроші й нездоровий вплив рішають далеко не все.

— І це сигнал про те, що країна змінюється. Дуже повільно, дуже потрохи, з великими зусиллями людей, які у неї вірять. Але змінюється! Що у цій історії погане?

По-перше, те що вона взагалі сталася. Те, що громадянин України вважає, що може так себе вести із поліцією і за це нічого не буде. Те, що СБУ досі тягне за собою шлейф «служби Божої», яка прагне рішати все. По-друге, погано те, що такі випадки вбивають надію на справедливість і зміни в країні, яких ми всі ніби так сильно хочемо. Демотивують. Змушують людей, які нормально роблять свою роботу, йти зі структур, які мали би якісно на ці зміни впливати. По-третє, те, що якщо така історія вже трапилася, то у країні, де на першому місці закон і справедливість, а не посади, гроші й нездорові впливи, вона мала закінчитись у суді першої інстанції. І фіналом мало бути покарання порушника, — хоча би штрафом, — вважає сестра Марії Семенюк.

Марія Семенюк: «Мені не треба компенсацій. Мені треба, щоб в країні громадянин знав і розумів, як має поводитись із поліцейським при виконанні обов’язків»

Сама Марія Семенюк уточнила, що справу про опір поліцейським, у якій вона — потерпіла сторона, закрили через строки давності. Хоча, за бажанням Мукачівського суду можна було її й інакше завершити.

«Закону я заперечувати не можу і не хочу. А цивільний позов не подаватиму. Мені не треба ніяких компенсацій. Мені треба, щоб в країні громадянин знав і розумів, як має поводитись із поліцейським, який при виконанні обов’язків.

І я хочу подякувати. Ні, не за досвід, хоч він, безперечно, і в цьому є.

Подякувати хочу людям, які зі мною працювала всі ці чотири роки. Завдяки цій історії точно знаю, що є і доброчесні, справедливі, небайдужі та працьовиті прокурори, слідчі ДБР, поліцейські. І працівники СБУ теж, безперечно! Просто, мені один трохи не такий трапився.

І суди та судді теж справедливі є! (дякую Верховному та Львівському апеляційному судам.

Моїм друзям, колегам, журналістам і містянам, в яких теж загострене почуття справедливості, дуже вдячна за підтримку", — сказала Марія.

Замість висновків

Цей випадок став ще однією краплею в морі розчарувань у системі правосуддя України. Якщо навіть у такій очевидній ситуації нападник може залишитися безкарним, то які перспективи справедливості для тих, хто не має зв’язків або впливу? Але ж українське суспільство заслуговує на правову систему, де закон однаковий для всіх, незалежно від посади чи соціального статусу. За це у тому числі воюють та помирають наші рідні та близькі…