«Кримська платформа», як спосіб повернення Криму 

Довгий час в Росії спостерігали за подіями, не втручалися у процес і навіть не коментували. Але коли в США заявили, що також готові приєднатися до дипломатичної міжнародної ініціативи «Кримська платформа», в Росії заворушилися і стали палко заперечувати саму ідею міжнародного дипломатичного фронту проти Кремля. Та пізно, процес уже пішов…

«Кримська платформа», як і передбачали в українському дипломатичному відомстві, розширюється. Шість країн вже дали згоду на участь у переговорах з деокупації Криму. «Мені подобається ідея цієї платформи… Якщо забудемо про Крим, люди розійдуться і забудуть про це, і півострів вже не буде топ-темою. Тому важливо нагадувати міжнародній спільноті, що в 2014 році тисячі російських військових знаходилися на суверенній території України», — завив екскомандувач армією США в Європі Бен Ходжес.

Формат «Кримської платформи» українські дипломати готували заздалегідь. На 75-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2020 року президент України Володимир Зеленський закликав країни-учасниці приєднатися до створення платформи. 20 жовтня Зеленський заявив: «Ми створюємо формат „Кримська платформа“. Це координація міжнародних зусиль щодо захисту прав кримчан і деокупацію півострова. Я предметно обговорив цю ініціативу з представниками ЄС, Великобританії, Канади, Туреччини. Багато з них готові приєднатися і взяти активну участь». Офіс президента і МЗС України обговорили новий міжнародний проект з верховним представником Євросоюзу із закордонних справ і політики безпеки Жозепом Боррелем. Перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джеппар розповіла: «ЄС розділяє політику невизнання окупації Криму і зацікавлений у роботі в рамках «Кримської платформи».

Вона впевнена в ефективності проведеної роботи на прикладі кримського в’язня Нарімана Мемедемінова: «Якби не всі ці декларації та резолюції, ми, напевно, мали б не сто з чимось політичних в'язнів, а тисячі». «Кримська платформа» є продовженням нашої роботи і свіжим поглядом на те, що системно і незмінно відбувається в Криму".

​Головне сьогодні — у процесі міжнародного спілкування не забути про головну мету «Кримської платформи», наголошують кримчани, що потрапили під окупацію. Наприклад, директор Центру міжнародних і європейських досліджень Університету в Стамбулі Дімітріос Тріантафілу застерігає, щоб Крим не повторив долю Північного Кіпру. Самопроголошений Північний Кіпр з 1975 року визнала тільки Туреччина. ООН та інші країни вважають цей регіон частиною Кіпру. Однак реального возз'єднання Північного Кіпру з Кіпром не відбувається.

​Дімітріос Тріантафілу: «Кожні півроку приїжджає ЮНІСЕФ і миротворча місія. Моніторять зелену лінію, намагаються організувати переговори. І що відбувається? Нічого … Що насправді відбувається? Так це те, що північ Кіпру все більше заселяють переселенці з Туреччини. І зараз всіх підштовхують до виборів. Схоже, все йде до прийняття рішення про розподіл Кіпру, якого весь світ довгий час намагався уникнути».

Все, як і зараз у Криму, і треба знайти спосіб розірвати це зачароване коло. Тим не менше зрозуміло, що Росія і кримські колаборанти будуть несамовито протидіяти цьому процесу. Призначений Кремлем глава «держради» Криму Владімір Константінов заявив: «Зеленський виступив з ініціативою створення дискусійного майданчика для деокупації Криму. Ну це маячня. Цілковита. Йому б створити майданчик для вивчення збитків, яких він завдав Криму. Для розгляду тих злочинів, які вчинені проти нашої республіки, проти громадян Криму, проти вбивства наших громадян». І ці його слова про «збитки», до речі, давно спростовані, більше схожі на маячню. Тому можна передбачити, що Росія, президент якої Владімір Путін не раз заявляв, що кримське питання закрите і переговори неможливі, не стане входити до складу «Кримської платформи». Україні ж потрібен міжнародний тиск на Росію, «примусове заохочення» до дотримання міжнародного права. Разом з тим, ініціатори платформи в Україні заявляють, що залучати Росію до платформи необхідно.

Еміне Джеппар говорить: «Почну з Росії. Однозначно, будемо запрошувати. Вважаємо, це країна номер один, яка повинна брати участь у подібних форматах, тому що це країна, яка окупувала Крим, яка несе повну відповідальність за ситуацію в Криму, в тому числі за „захищене“ нею населення, а це два з половиною мільйона громадян України. США, Канада, Великобританія і Туреччина вже дали згоду на участь в „Кримській платформі“. Свою присутність підтвердили Словаччина і Молдова». Згоду приєднатися до нової ініціативи вже виказали Польща, Естонія, Литва.

Однак головне питання стосовно платформи сьогодні полягає у тому, наскільки активну участь в ній буде брати Туреччина. «Туреччина — це точно та країна, яка повинна бути частиною цієї платформи. Тому що серед усіх країн в регіоні у Туреччини є свій власний інтерес. І це кримські татари. Це, можливо, той головний чинник, який змусив президента Ердогана публічно заявити, що він не визнає анексії Криму і підтримує Україну», — сказав з цього приводу Бен Ходжес. Росія ж сподівається на пасивну роль Туреччини, тому що вона імпортує російський газ і нафту. У Кремлі сподіваються, що зможуть натиснути на Ердогана шляхом дипломатичних та військових дій в Азербайджані. Однак директор програм досліджень Туреччини при Вашингтонському інституті політики Близького Сходу Сонер Кагапті вважає, якщо «Туреччина домовилася з Росією щодо Нагірного Карабаху і в Сирії, але це не означає, що Туреччина — союзник Росії. У нас багато відмінностей: Східне Середземномор'я, Кіпр, і, звичайно, Туреччина ніколи не визнає анексію Криму. Думаю, це і робить Туреччину союзником України і пояснює, чому зараз Анкара поглиблює співпрацю з Україною».

На травень наступного року заплановано перший саміт «Кримської платформи» у повному складі. Саме тоді стане відомо, яку стратегію обере Туреччина, і хто ще приєднається до вкрай важливої для України ініціативи. На думку українських дипломатів, вкрай важливо також, щоб саміт пройшов наживо, а не онлайн, бо це відкриє нові можливості для поглиблення діалогу та прийняття більш ефективних рішень.