Така красуня, просто «Мрія»!

У цю красуню не можна не зако­хатися, нею неможливо не зачу­дуватися. Витончені лінії, вишука­ні риси, досконалі пропорції, елегантна постава. Нині вона — найвідоміша у сві­ті наша співвітчизниця. Коли прибуває в будь-яке місто планети, тисячі лю­дей сходяться-з'їжджаються, аби гля­нути на неї, захоплено помилуватися. Ця українка може зробити те, що не вдається нікому, — не лише вмитися на світанку ранковими росами, а й ополу­дні у височині скупатися у веселці. Це й про неї Івасюкова і Братунева «Пісня про тебе» — «ти підносишся дивом всіх див!».

Створили її не хвилі морські, не сили небесні, а люди земні, кращі уми кон­структорських бюро України — Київсько­го авіабудівного імені Олега Антонова і Запорізького моторобудівного імені Олександра Івченка. Це — «Мрія» Ан-225. У неї ювілей: 30 років тому, 21 грудня 1988 року, на аеродромі антоновського КБ у Гостомелі біля Києва екіпаж на чолі з шеф-пілотом фірми Олександром Га­луненком (нині Героєм України) уперше підняв у небо цей унікальнийі дотепер найбільший у світі літак.

Задум його виник ще за життя ге­нерального конструктора КБ академі­ка Олега Антонова (відійшов у засвіти у 1984 році). Здійнявши на крило щойно створений гігант, починав думати про ще більший і досконаліший. Ідею втілили під керівництвом наступника Антонова на посту генерального Петра Балабує­ва. Антоновці люблять давати своїм тво­рінням імена. Легендарний Ан-2 — «Ан­ничка», найменший у цій великій родині пасажирський Ан-14 — «Бджілка», най­більший у світі у 1960−70-х турбогвинто­вий Ан-22 — «Антей», ще більший Ан-124 — «Руслан». У 1988-му, коли ще існував СРСР з його повальною русифікацією і правила компартія, нарекли Ан-225 не «Мечтой», а по-українськи — «Мрією».

Треба мобілізувати всю свою уяву, щоби спроектувати на реальність її «па­раметри»: довжина — 84 метри, висо­та — 18,1, розмах крил — 88,4 метра. Діа­метр кожного із шести турбореактивних двигунів виробництва запорізької «Мо­тор-Січі» такий, що там може прогуляти­ся людина. Баки можуть вмістити до 370 тонн пального — уявіть вервечку навіть не п’яти-, а 30-тонних автоцистерн, щоб за­правити Ан-225! Рекорд піднятих у небо вантажів — 250 тонн. На рахунку україн­ського дива 240 світових досягнень, вне­сених у Книгу рекордів Гіннесса.

На борту є все обладнання, необ­хідне для завантаження, надійної і пра­вильної фіксації і розвантаження ванта­жів. На одному з «поверхів» — каюти зі спальними місцями для екіпажу, всі ви­годи і кухня. Просто небесний готель, також єдиний у світі. Басейну, правда, немає, зате всередині можна спокійно розмістити і підняти за хмари цілу авто­стоянку.

Улітку цього року «Мрія» з екіпажем нинішнього шеф-пілота фірми Дми­тра Антонова (однофамільця видатно­го авіаконструктора) виконала чергову унікальну місію — за 12 рейсів перевез­ла з чилійського міста-порту Ініке через Анди у Болівію дванадцять 160-тонних агрегатів для тамтешньої електростан­ції.

Кажуть, мрія — це щось ефемер­не, фантастичне. Та ось же вона, наша «Мрія» — цілком реальна! З ювілеєм тебе, красо і гордосте України!