Вчитися – до 45 років, працювати – до 64!

Майже 22% населення України - люди, старші 60 років. Понад 15% - старші 65. Україна входить до 30-ки країн з найбільш старим населенням. Якщо вірити національному демографічному прогнозу, у 2025 році кожен четвертий українець буде старшим 60 років і більш як 18% - старшими 65. У 2030 — понад 26% і 20% відповідно.

В уряді підрахували: якщо через 22 роки 46% населення буде пенсійного віку, доведеться збільшити податкове навантаження на молодих і працездатних, бо не буде з чого платити пенсії та фінансувати медичні і соціальні послуги. Проблему (хоча б частково) мала б вирішити Стратегія державної політики з питань здорового та активного довголіття населення на період до 2022 року, яку затвердив Кабмін. Цілі урядовців - амбітні: збільшити очікувану тривалість активного життя після 60 років; заохотити осіб похилого віку проходити регулярні медичні огляди, а для тих, кому від 55 до 64 років, створити такі умови, щоб вони хотіли працювати далі (наприклад, мали гнучкий графік роботи або мали змогу передати професійний досвід молодим); спонукати осіб до 45 років гризти граніт науки, а тих, хто вийшов на пенсію, – зайнятися самоосвітою; домогтися, аби малозабезпечені пенсіонери отримували адресну допомогу, мали все необхідне для життя; зменшити кількість випадків незаконного відчуження майна людей похилого віку.

Довголіття – комплексна складова. Харчування, спосіб життя, медичний нагляд важливі, але велике значення має також, в яких умовах проживає людина, чи є у неї діти-внуки, чи продовжує на пенсії займатися улюбленою справою, як часто буває у товаристві однолітків тощо.

“Є чотири складові здоров’я – духовна, душевна (психоемоційна), соціальна і фізична. Важливо, щоб людина у старшому віці їла здорову їжу, продовжувала багато рухатися, загартовувалася, не мала шкідливих звичок, планувала розпорядок дня відповідно до біологічних ритмів, знайшла наставника (наприклад, сімейного лікаря), який давав би їй цінні поради, або зайнялася самоосвітою, дізналася, як функціонує організм. Так зможе уникнути загострень хронічних захворювань і появи нових. Проте цього недостатньо, щоб на старості жити повноцінним, активним життям (звісно, у міру своїх сил), – каже головний лікар обласного центру здоров’я Юрій Островерха. - Розуміючи, що життя поволі наближається до завершення, людина повинна відпустити образи, пробачити тим, хто чинив їй зло. Важливо позитивно мислити. Не перейматися відсутністю якихось матеріальних благ чи їх малою кількістю. Шукати підтримки у близьких. Найстрашніше, що може трапитися з нами на схилі літ, – це самотність. Щоб отримати любов, її треба віддати – близьким, природі. Щоб почуватися щасливим, треба допомагати іншим”.

Легендарний лікар-рекордсмен з Японії Сігеакі Хінохара (мав найдовшу лікарську практику у світі — у 105 років приймав пацієнтів у своїй клініці в Токіо), творець і популяризатор практики регулярних медичних оглядів населення, якого з нетерпінням чекали з лекціями провідні наукові установи світу, вивів власну формулу довголіття. На думку доктора, довго й активно мають шанс прожити лише оптимісти та позбавлені заздрощів. Важливо також правильно харчуватися, їсти менше, ніж вимагає шлунок: “Довго можуть прожити люди будь-якої раси, національності чи статі. Довгожителів ріднить одне: серед них немає жодного товстуна”. На сніданок доктор пив тільки каву, молоко або апельсиновий сік з чайною ложечкою оливкової олії (вона корисна для артерій і шкіри). На обід – молоко з печивом або взагалі нічого, якщо був надто зайнятим. На вечерю – овочі, трохи риби і рису. Двічі на тиждень - 100 грамів нежирного м’яса.

Радив будувати далекоглядні плани — навіть тим, у кого вже є правнуки: “Мій щоденник зазвичай заповнений до кінця наступного року — прийоми пацієнтів, лекції, робота у лікарні”.

Закликав взагалі не виходити на пенсію, а якщо цього неможливо уникнути — виходити на заслужений відпочинок якомога пізніше: “До 60 років працюємо на благо своєї родини. Але потім повинні намагатися працювати на благо всього суспільства”. На пенсію у Японії виходять у 65 років. Відповідний закон прийняли, коли середня тривалість життя у цій країні становила 68 років, а столітніх людей на всю Японію налічувалося 125. Сьогодні середньостатистична японка доживає до 86, японець — до 80, а тих, хто вже відсвяткував 100-літній ювілей, на цілу країну — 36 тисяч. В Україні тривалість життя повільно, але також зростає. Зараз середньостатистична жінка доживає до 76,3 року, чоловік — до 66,4. У 1991 році показники були 74,2 та 64,6 відповідно.

Сігеакі Хінохара радив ділитися своїми знаннями. Сам читав по 150 лекцій на рік для різної аудиторії (від дошкільнят до бізнесменів). Лекції тривали годину-півтори, і читав він їх стоячи.

Був проти, щоб людям похилого віку робили складні операції. Казав, що після таких втручань вони, може, й виживуть, але вже не повернуться до активного життя. А навіщо доживати решту життя у стражданнях?

Рекомендував ходити у гори, та й взагалі — багато ходити пішки, переступати через дві сходинки (це добре тренує м’язи). Не дбати надто про матеріальне, бо зі собою на той світ нічого не забереш.

Старість – на радість. Іноземний досвід

• У польській вищій освіті з’явився новий тренд – навчати осіб віком від 30 до 50 років і старших. Наразі такі програми є прерогативою лише державних навчальних закладів. Ідея виникла через зменшення кількості молоді, яка бажає отримати вищу освіту. Навчають таких студентів безкоштовно. Усі заняття проводять після 16.00, аби люди могли працювати. Якщо студент – старанний, може претендувати на стипендію. Викладачі такими групами задоволені. Старші не пропускають занять. Вони – більш старанні, ніж молоді, бо вчаться із задоволенням, реалізують мрію, яка свого часу здавалася недосяжною.
• У 2006 році середньостатистичний житель Казахстану доживав до 66 років. У 2016 — до 72. Як країні за такий короткий проміжок часу вдалося збільшити середню тривалість життя на шість років? Більше того: показники дитячої смертності за 10 років вдалося знизити... вдвічі. Це – результат запровадження Національної скринінгової програми, мета якої – раннє виявлення хвороб. Сьогодні регулярні профілактичні огляди проходить 90% населення. Медики вчасно діагностують хвороби, хронічно хворі – перебувають під постійним наглядом фахівців. Маючи на руках дані всіх обстежень та аналізів, володіючи інформацією про захворювання інших членів сім’ї, специфіку роботи і способу життя пацієнта, лікарі можуть спрогнозувати у кожному конкретному випадку, на що людина ризикує захворіти у найближчий рік, п’ять чи десять, та дати дієві рекомендації. Що важливо, казахський уряд подбав, аби медичною допомогою було охоплено все сільське населення країни, яке проживає у віддалених і важкодоступних регіонах. Ця категорія – найбільш вразлива, бо звертається по медичну допомогу, коли випадок — критичний (наприклад, маткова кровотеча) або запущений (приміром, коли злоякісна пухлина вже дала метастази).
• Канада – лідер у світі за кількістю громадян, що здобули вищу освіту. 51% дорослих здобули щонайменше ступінь бакалавра. Середня тривалість життя – 81,8 року. Іноземець може переїхати жити у цю країну, але не як у США, вигравши лотерею Green Card, а за імміграційною програмою. Вимоги до потенційних мігрантів зростають кожного року, зокрема, вимоги до володіння державними мовами (англійською та французькою) і вимоги до освіти. У канадському уряді переконані: освіченій людині буде легше адаптуватися до життя у новій країні, і, крім того, вона більше дбатиме про своє здоров’я, що зменшить у подальшому видатки на її лікування.