Екс-«регіонали» ставлять підніжки декомунізації

У ці дні на будинках однієї з найбільших столичних магістралей комунальники збиралися встановити таблички з написом “Проспект Романа Шухевича”. Вони мали замінити вказівники, на яких досі значилося, що він названий на честь радянського генерала Миколи Ватутіна (відомого й боротьбою проти українського підпілля). У рамках декомунізації за перейменування проспекту на честь головнокомандувача УПА 1 червня проголосували депутати Київради. Однак до втілення цього рішення справа не дійшла — ухвалу заблокувала директор Інституту правової політики і соціального захисту Олена Бережна - мати екс-нардепа від Партії регіонів Ірини Бережної.

Бережна-старша звернулася з позовом в Окружний адміністративний суд Києва з вимогою відмінити рішення Київради, начебто як незаконне. До розгляду цього позову по суті суддя Руслан Арсірій (уродженець Донецька) заборонив меру Віталію Кличку підписувати і публікувати згадане рішення. Олена Бережна тріумфує, вважає проміжний вердикт “великою перемогою”, закликає соратників не допустити появи імені Шухевича на колишньому проспекті Ватутіна. Щоб підкреслити зневагу до української історії, прізвище Шухевича у своїх блогах неодмінно пише з малої букви...

У тому, що почалася тяганина з перейменуванням, до певної міри винен київський мер. Ось як пояснює це заступник голови ЦВК Андрій Магера: “Зверніть увагу на дві дати. Перша -

1 червня 2017 року, дата прийняття рішення Київради про перейменування проспекту Ватутіна на проспект Шухевича. Друга - 12 червня 2017 року, дата постановлення судом ухвали про забезпечення позову у вигляді заборони міському голові підписувати і публікувати рішення Київради. Що робив міський голова 11 днів? Згідно зі статтею 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішення міської ради могло бути зупинене міським головою лише протягом 5 днів з дня його прийняття. Починаючи з 6-го дня, це може бути лише підписання рішення ради і опублікування”. Іншими словами, якби наш мер пильно стежив за регламентом, жодної апеляції українофобів не було б...

Рік тому Олена Бережна з донькою в аналогічному позові просили той же Окружний адмінсуд анулювати постанову Київради про перейменування Московського проспекту у проспект Степана Бандери. Тоді їм відмовили.

Сім’я Бережних має чималий досвід обстоювання радянського минулого, “наїздів” на реформаторські ініціативи постмайданної влади. На рахунку цієї родини чимало інших звернень, в яких опротестовували рішення про ліквідацію символів тоталітарного минулого. Ірина Бережна по-хамськи зреагувала на запровадження Європою безвізового режиму для українців. А її політично стурбована матуся скаржилася заступникові Генерального секретаря ООН на економічний і соціальний “геноцид”, який нібито вчиняє теперішня українська влада стосовно своїх громадян. Вона ж, слідуючи риториці Кремля, дорікала вітчизняному Міноборони за те, що воно не відводить на 100 км українську армію від визволених Маріуполя і луганського Щастя. У травні цього року Олена Бережна стала організатором проросійської акції “Безсмертний полк”.

А тим часом...

На залізничному вокзалі міста Подільського (Одещина) демонтували ували пам’ятник командиру червоноармійських загонів, учасникові «червоного терору» Григорію Котовському. У такий спосіб місцева влада виконала, хоч із великим запізненням, вимоги декомунізаційного законодавства. Не виключено, що така ж доля чекає і занедбаний мавзолей Котовського. Оригінально провели декомунізацію жителі села Новоолексіївки, що у Запорізькій області. Місцевий пам’ятник “вождю світового пролетаріату” Володимиру Леніну вони переробили на пам’ятник українському гетьманові Пилипу Орлику. А сусіди із села Лозуватки “трансформували росіянина Леніна у болгарина Деянова, пам’ятник йому став місцевим символом переселення болгар у приазовські степи, яке відбулося 155 років тому.

Фото rian.com.ua